Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ

Головними героями творів відомого українського письменника і педагога А.І. Давидова є ліс, річка, озеро і все живе, що їх населяє. А ще діти – допитливі дослідники рідної природи. Анатолій Давидов учив дітей жити в храмі Природи, бути у рідному краю не байдужим чужинцем, а люблячим сином чи донькою, дбати про квітку і листочок, про птахів і звірят, озера і річки, ліси й гаї, кожну стежину і кущ калини – все чим багата Україна. «Знай цей світ, люби цей світ, бережи цей світ!» - такою молитвою-настановою Анатолій Давидов запрошував усіх своїх читачів у храм Природи.

Народився майбутній письменник 1938 року у мальовничому селі Бочки Конотопського району на Сумщині в родині вчителів. Анатолій успадкував любов матері і батька до отчого краю, природи й людей. Його захоплювали таємниці природи і, щоб наблизитись до їхньої розгадки, він вступив на факультет природознавства Ніжинського педагогічного інституту, а після закінчення пішов учителювати до школи. Разом з дітьми він ходив на екскурсії до лісу і в поле, плавав на човнах по річках та озерах. Та разом вони не тільки мандрували, а й вивчали і захищали усе живе на землі: садили дерева, рятували замулені джерела, робили годівнички птахам, відвідували боброві хатки. А згодом учні почали одна за одною читати захоплюючі книжки свого учителя про таємничий світ природи : «Ширшає виднокруг» (1967), «Сонячні вершники» (1969), «Експедиція «Суничка» (1971), «Без креслень і кельми» (1975), «Катамаран» (1979), «Знай, люби, бережи» (1979, 1985, 1989), «Скарб» (1980), «Голубий патруль» (1983), «Озивайко» (1986), «Сонечко спить у дзвониках» (1986), «Не так вже й тісно на землі» (1987), «Цілющий камінь» (1991), «Закоцюблики» (1995).

З часом Анатолій Іванович Давидов працювавав завідувачем відділу природознавства у журналі «Знання та праця», головним редактором журналу «Барвінок», директором видавництва «Молодь». І хоч би де працював А. Давидов – в кожну роботу він вносив часточку свого серця. Його оповідання, повісті, казки не тільки збагачують дітей знаннями про природу, а й вчать добру, справедливості, любові до всього живого. Визнаний майстер слова М. Стельмах так визначив творчу індивідуальність цього автора: «Анатолій Давидов – письменник своєї землі, а отже, свого кореня і нев’янучої гілки. Йому близьке і дороге те, повз чого проходить людина байдужа, з холодним серцем, порожньою душею. Таким людям письменник нагадує : подивіться навколо себе, погляньте під ноги, не минайте ні роси, ні краси. Обережно ступайте по цій теплій і сивій одвіку, прабатьківській землі»

Анатолія Давидова свого часу було відзначено низкою урядових нагород. 1987 року він отримав літературну премію імені Лесі Українки за збірку «Сонечко спить у дзвониках»,  1999 року – премію імені Олени  Пчілки за збірку «Цілющий камінь».

«Сонечко спить у дзвониках»

Ця збірка коротких оповідань А. Давидова з чудовими ілюстраціями О. Міхнушова вийшла друком 1986 року у видавництві «Веселка». У кожному її оповіданні на читачів чекає щось нове, таке, чого не знайдеш у підручниках біології. В одному з оповідань збірки йдеться про невеличку пригоду, яка трапилася з дітьми. Дівчатка з літнього табору вирішили привітати свою виховательку Марійку з днем народження і нарвали ще перед заходом сонця букет дзвоників. Завернули їх у газету, щоб вихователька не побачила. А перед сном вирішили довідатись до них. Квіти зів’яли. Та дівчатка не викинули їх, а поставили у воду. Настав ранок і разом із сонцем приніс дітям радість : на столі квітнув вчорашній букет. «Пелюстки світилися блакитним сяйвом, біла скатертина від них здавалася голубою, а стіни немовби стали ще блакитніші». Дівчатка здогадалися, що «у дзвониках сонячні промені сплять. Тому квіти й закриваються на ніч, а вранці розпускають свої пелюстки і випускають сонячних пустунів на волю». Так Природа подарувала письменнику назву оповідання – «Сонечко спить у дзвониках», яке й дало назву всій збірці.

Є в книжці й оповідання про непосидющих та допитливих школярів, які люблять і оберігають природу не на словах, а на ділі. Це члени шкільного лісництва «Деревій» («Надзвичайна подія»), які оголосили свій ліс заповідним через те, що майже не стало звірів, птахів, ягід, грибів. Разом з учителем біології діти для догляду та охорони лісу організували «зелений патруль», саджали дерева, впорядковували мурашники, виготовляли годівниці для звірів і птахів, розчищали джерела. Ліс допоміг дітям загартуватись фізично, стати добрішими, згуртувати колектив.

На сторінках творів А. Давидова читачі знайдуть багато цікавого і пізнавального із життя тварин. Найменш вивчені й описані серед них плазуни. Тому саме про плазунів поширюються найдивовижніші чутки, а дехто вважає більшість із них шкідливими і небезпечними для життя людей. Але, прочитавши оповідання «Ескулапова змія», уже мало в кого підніметься рука на цих тварин.

Всього у збірці сімдесят оповідань і читаються вони як розділи однієї цікавої і хвилюючої історії про світ Природи, змальований автором з великою любов’ю.

«Цілющий камінь»

Збірка вийшла друком 1998 року у видавництві «Веселка». Художнє оформлення книжки виконали О. Міхнушов та В. Бариба. Вступну статтю написав відомий письменник, директор дитячого видавництва «Веселка» Я. Гоян. Більшість сторінок збірки – повісті: «Цілющий камінь», «Катамаран», «Голубий патруль», «Не так вже й тісно на землі», «Експедиція «Суничка», «Озивайко». Включено також оповідання «Медузи пливуть у море», «Рятували Конотоп», «Щаслива ознака», «Черепаха» та інші.

У повісті, яка дала назву всій збірці, А. Давидов звернувся до теми з життя первісних людей. І, як зазначив свого часу відомий письменник Віктор Близнець, цим твором А. Давидов продемонстрував дещо несподівану, зате яскраву, грань свого таланту. В душі біолога, виявляється, давно й непомітно жив письменник-історик. Повість «Цілющий камінь» - історико-пригодницька, але в ній, з дуже несподіваного і цікавого боку, письменник знову говорить про тваринний і рослинний світ землі. Адже наші древні предки жили в тісній єдності і протиборстві з грізною природою: полювання на мамонтів, добування вогню, охорона життя від хижих звірів. Герої повісті – діти роду Кер і Оле здобули далеко в горах, у глибоких ущелинах втрачений під час нападу мамонтів цілющий камінь, принесли його додому і поклали до ніг Матері роду. Священний вогонь посеред селища спалахнув з новою силою і люди на радощах узялися за руки і заходили в танок переможців. Так щасливо закінчується ця гостросюжетна, цікава повість. Діти роду Кер і Оле в цих вимушених мандрах пізнали справжню любов; довколишній світ, красивий і багатий, сповнений дива і прихованих скарбів; нові племена і нові звичаї.

Пізнавати і відкривати світ на думку письменника, належить молодим. Їм же належить зберегти цей світ. Цю віру А. І. Давидов утверджує своїми творами, написаними для дітей. Любити свою землю – це значить зберегти все, що в ній дано природою і створено людьми. І не обов’язково мандрувати кудись далеко, щоб усе це побачити. Подивившись довкола себе, до невеличкого шматка землі під вікном, до берега улюбленої річки відчуєш, що ти – дитя цієї Землі. Такий висновок випливає з усієї творчості Анатолія Давидова. А яскравим прикладом може послужити цікава і повчальна повість «Катамаран». Її герої – брати Олег та Ігор, вирушили в гості до дідуся. Згодом вони зустрілися з біологами, які шукали в річці молюска – перлову скойку. На початку століття молюсків було багато, та люди їх майже повністю винищили. Проте вчені вірили, що таки знайдуть молюска і врятують життя цілого вимираючого виду. Віра вчених передалася й дітям. І вони стали досліджувати дно річки Сунички, подорожувати вздовж її русла, вивчати назви рідкісних рослин, придивлятися до тварин і рятувати їх. Наполегливі пошуки дітей разом з ученими увінчалися успіхом – перлову скойку було знайдено. Це значить, що врятовано ще один вид живої природи.

Споріднена духом з «Катамараном» і повість «Голубий патруль». Герої цього твору діти, які провели на приміському острові чудові незабутні дні, сповнені радості спілкування з природою, пізнання і відкриттів.

Є у збірці «Цілющий камінь» дуже цікава казкова повість «Озивайко». Її автор Анатолій Давидов збагатив казковий світ новим героєм – лісовиком Озивайком. Лісовичок – «справжній хазяїн лісу. Він усіма порядкує, оберігає  од напасті звірів, птахів, дерева і кущі.» А ще він дружить з дітьми і допомагає їм вивчати ліс, спостерігати за тваринами та рослинами, розгадувати їхні таємниці та захищати їх від ворогів.Дивнії дива творяться в лісі і разом з дітьми щиро дивується їм і письменник Анатолій Давидов.

 
Останнє оновлення: 8/20/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей