Розділ ІІІ. Добра та лагідна сила творів
Дмитра Чередниченка
Якщо ти прочитав два попередніх розділи, то вже дещо дізнався про життя і творчість Дмитра Семеновича Чередниченка і тебе, звичайно, зацікавила його казка-повість «Хлопчик Горіхове Зерня і Лісовичка». Тепер тобі, напевно, хочеться детальніше ознайомитися з іншими творами письменника.
Серед них є цікава збірка «Мандри жолудя» (вірші, казки, оповід. ; іл. В.А. Дунаєва. — К. : Школа, 2007. — 222 с. : ілюстр.), одна із чималого творчого надбання автора. На її сторінках ти знайдеш авторські твори, що дуже схожі на народні. Це викликалочки, заклички, скоромовки, колискові пісеньки (розділ «Коло-коло, колосок»); літературні казки (розділ «Мандри жолудя»), короткі повчальні оповідання та оповідання-замальовки (розділ «На рідних берегах»), вірші на різні теми (розділ «Прилетіла пташка»), а також повість «Жар-півень». У кожному з цих творів — чи то короткому віршику на чотири рядки, чи повісті на тринадцяти сторінках — відчуваються неповторні талант і душа письменника, постійна невгамовна щира цікавість до світу, до людей, уважна спостережливість до деталей і дрібниць, з яких складається світ, що нас оточує, і наше щоденне життя-буття. А ще лагідно-українське почуття гумору. Ось, для прикладу, дві приповідочки для гри у жмурки, які ти можеш легко вивчити:
Ми ходили
в зоосад,
Надивилися привад.
Там гуляють
Леви, тигри
І слони,
Мавпи, лосі,
Кабани,
Поні, коні
Рись…
Ми тікаєм, ти жмурись.
(«Ми ходили в зоосад»).
|
Сорока-ворона
На дубі сиділа,
Боярів лічила:
Калина-малина,
Суниця-чорниця,
В’яз.
Хто буде жмуритися,
Той буде князь.
(«Сорока-ворона») |
Дуже легко запам’ятовуються смішні скоромовки:
«Зажурився жайвір у жнива:
Чом не жовта в жабки голова?
От щоб жовта, як жнив’яне жито,
Жоден журавель не зміг би уловити».
(«Зажурився жайвір»).
|
«Летів кажан,
Залетів у казан,
Я до казана —
Немає кажана».
(«Летів кажан»).
|
А ще у розділі, що має назву «Коло-коло, колосок», ти знайдеш приповідки для гри у скакалки. Деякі з них звучать так:
Вишня,
Черешня,
Мак,
Птиця,
Суниця,
Квак.
(«У квака»).
|
Сойка,
Квасолька,
Кріп,
Жито,
Пшениця,
Сніп.
(«Скакалочка»).
|
Є тут і колисанки, які можна заспівати молодшим братикові чи сестричці. Ось, наприклад, таку з них:
Прилинула ніченька
Доню, стули свої віченька!
Зайчик до тебе
У сон прибіжить —
Морквинку тобі принесе.
Ластівка сяде на бильце —
Казку розкаже про кицю.
Синичка тобі заспіва:
— Люлі, люлі,
Дитино моя…
(«Прилинула ніченька»).
|
Дуже різні за змістом казки письменника, що увійшли у цю збірку. Але коли ти будеш їх читати одну за одною, то відчуєш, що вони складають ніби низочку намиста, у якій кожна намистинка живе окремо, але всі разом є єдиним цілим. Розповідається у них про природу, звички тварин та їхній зовнішній вигляд і вимальовуються образи, що виникли в уяві письменника під час споглядання картин природи. Недаремно письменник підкреслює: «У природи так багато гарного! Треба тільки вміти його побачити». А ще серед казочок ти знайдеш жартівливі розповіді, такі, як «Казка про десятьох». У ній мова йде про те, як посварилися між собою усі десять пальців на руках. Кожен із них був упевнений: він може жити сам і робити щось таке, що відповідає його назві. Вказівні пальці будуть усім вказувати, що робити; середні пальці усе бачитимуть, бо вони найдовші; безіменні пальці носитимуть діаманти; великі пальці будуть найсильнішими, а про мізинці дізнається увесь світ. І розбрелися пальці у різні боки. А от що із того вийшло, ти дізнаєшся з казки.
А чи чув ти про індійського слона, який живе в помешканні Василька Піддубного? О, то незвичайний слон, адже він уміє літати. А коли йому потрібно попастися на луках, він залазить хлопчикові Василькові у ліве вухо, вилазить у праве, стає малим, і Василько його носить у кишені. Відбуваються з ним і всілякі інші дива, про які у казці «Василько Піддубний та індійський слон» розповів Дмитро Семенович Чередниченко.
Так само, як і казки, притягують до себе увагу і його оповідання. Вони написані у спокійній, розважливій манері. Кожне з них — закінчена розповідь про те, що пережив майбутній письменник у дитячому віці або побачив, коли став уже дорослим. І коли ти їх прочитаєш, то обов’язково дізнаєшся про щось таке, чого раніше не знав, зробиш для себе якесь відкриття, як їх робив автор у дитячому віці. Наприклад, про те, що і у людей, і у ластівок буває толока, і що під час тієї толоки можна і нову хату звести, і ковзанку залити, і нові ластів’ячі гнізда зліпити (оповідання «Ластів’яча толока», «Ковзанка»). Ти узнаєш, якими розумними бувають собаки, що разом із хлопцями можуть грати у футбол (оповідання «І то гравець»), а ще про те, «…що якась мить у житті запам’ятається найдовше, ніж інша тривала подія». Так написав письменник в оповіданні «Ящірка-веселка», описуючи випадок, коли один раз у житті йому довелося побачити незвичайної краси кольорову, мов веселка, ящірку.
У цій захоплюючій книзі ти знайдеш і незвичні за змістом, образами і поетичними особливостями вірші автора, зібрані у розділі «Прилетіла пташка». Серед них є поетичні замальовки усіх пір року, вірші-поради, вірші-притчі, у яких поет зауважує, що кожен бачить і творить своє по-різному, але завжди треба залишатися чесним і справедливим. Для поезій Дмитра Семеновича характерна жива мова, точність висловлювань, народна мудрість, викарбувана у словах. Щемко та трепетно закликає поет любити свою малу батьківщину, де народився, любити свій край, свою рідну Україну, її батьківську солов’їну українську мову так, як любить їх він:
Мова — душа народу.
Я розмовляю —
Цілий народ
У собі вміщаю.
Хто цурається мови,
Той — не зерно,
А полова:
Рано чи пізно
Вітер її одвіє…
Народна душа
Не міліє.
(«Мова»).
|
Повчальним є вірш-роздум Д. Чередниченка «Дитина з книжкою в руці» — своєрідний гімн книжці як джерелу знань і благодійному диву, яка, не дивлячись на будь-які принади та зваби, коли «манитимуть персти магічні, шляхи космічні й дальні путівці», завжди, «допоки й світ», залишатиметься навіки з дитиною.
Завершує збірку лірична повість «Жар-півень». Її головна героїня маленька Надійка є великою фантазеркою. На кого чи на що вона б не глянула, буйна уява дівчинки обов’язково щось додасть. І ось уже перед нею не мура кішка, а руда тигриця, не просто півень, а жар-півень, не курчатко, а маленьке страусеня. У голові Надійки живуть дуже меткі думки, що допомагають дівчинці в її фантазіях: той жар-півень, якого вона малювала олівцями на папері, на пелені свого плаття, якого вона бачила у жаринках після погаслого вогнища, і якого украла лисиця, повернувся додому у вигляді великого червоного сонця, що котилося надвечір по крутій горі…
Отож, дорогий школярику, із задоволенням читай цю збірку, і перед тобою постануть рідна природа, Україна і весь світ Божий такими, як їх бачить і любить письменник, поет і перекладач Дмитро Семенович Чередниченко.
Попередня Наступна 