Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

ДАНИЛО КИРИЛОВИЧ ЗАБОЛОТНИЙ
(1866–1929)

    «Його праця — подвиг. Навіть короткий перелік його заслуг завжди вражатиме…», — писав І. Мечников про видатного українського мікробіолога, засновника вітчизняної епідеміології, академіка АН СРСР та АН УРСР Данила Кириловича Заболотного. І ці слова не є перебільшенням — талановитий учений присвятив своє життя врятуванню людства від епідемій таких смертельно небезпечних хвороб, як чума, холера, дифтерія, висипний тиф та інших.
    Як писав сам Д. Заболотний в автобіографії, він «народився 16 грудня (за старим стилем) 1866 року в селі Чоботарці Подільської губернії у селянській родині. Батько був хліборобом, мати — дочкою сільського писаря, який мав велику родину і жив у сусідньому селі Соколівка… Садиба наша, розміром близько десятини, розташована посеред села, поблизу ставу і недалеко від школи… На садибі ветха хатина на дві кімнати з сіньми…». У 1877 р. батько майбутнього вченого помер, мати захворіла і була прикута до ліжка. На допомогу родині прийшов материн брат Макар Сауляк. Данило закінчив гімназію і вступив у 1885 р. до Новоросійського (в м. Одесі) університету. Ще в гімназії юнак захоплювався природничими науками і тому в університеті без вагань обрав природниче відділення фізико-математичного факультету. Навчався Данило добре, захопився науковими дослідженнями з мікробіології і під керівництвом видатного професора І.Мечникова провів цікаві дослідження. Але у 1889 р. за участь у студентській сходці його було виключено з університету і заарештовано. Проте Д. За-болотний встиг отримати досить ґрунтовну загальнобіологічну підготовку. Лише через тяжке захворювання юнак уникнув заслання до Сибіру.
    Після звільнення у 1890 р. Д. Заболотний працював асистентом на першій у Росії та другій у світі Одеській бактеріологічній станції, заснованій І. Мечниковим. Співробітники станції звернули увагу на обдарованого юнака. Саме тут Д.К. Заболотний розпочав дослідження в галузі медичної бактеріології. У 1891 р. за підтримки кількох професорів йому було дозволено скласти екстерном державні іспити в університеті і він отримав диплом 1-го ступеня. За наукову роботу «Мікроби снігу» Д. Заболотному було присвоєно ступінь магістра природничих наук. Того ж року Данило Кирилович вступив на третій курс медичного факультету Київського університету Св. Володимира і одружився з Людмилою Радецькою. У весільну подорож молоді відбули до рідної Чоботарки.
    Повернувшись до Києва, Данило Кирилович з головою поринає у наукову роботу на кафедрі загальної патології під керівництвом професора В. Підвисоцького та продовжує роботу над пошуком протихолерної сироватки, яку випробовує на собі. І пізніше майже всі протиінфекційні сироватки Данило Заболотний випробовував на собі.
    Після закінчення в 1894 році університету Д.К. Заболотний розпочав свою діяльність як епідеміолог, працюючи лікарем у Подільській губернії, де вів боротьбу з епідеміями тифу, дифтерії й холери. Він першим у Росії застосував широкомасштабне лікування антидифтерійною сироваткою (щеплення дітям). У м. Кам’янці-Подільському він організував бактеріологічну лабораторію, в якій проводив дослідження збудників хвороб.
    У 1895 р. Данило Кирилович повернувся до Києва, керував заразним відділенням та лабораторією Київського окружного військового шпиталю. Його обрали на посаду асистента кафедри загальної патології медичного факультету Київського університету. Проте в особистому житті вченого сталася трагедія — помер син Петрик. Переживши це горе, Данило Заболотний продовжив боротьбу за врятування людей від тяжких хвороб. Разом з іншими вченими він виїжджає для боротьби з епідеміями чуми в Індію, Східну Монголію, Китай.     У 1898 р. Д.К. Заболотний створює у Петербурзі першу в Росії самостійну кафедру медичної мікробіології, у наступному році — здійснює поїздки до Персії, Аравії та Месопотамії, їде у відрядження на спалах чуми у Шотландію, Португалію, Марокко, Саратовську губернію, на Чорноморське узбережжя Кавказу. А разом з цим продовжує інтенсивну наукову роботу. Загалом вчений опублікував понад 200 наукових праць. У 1908 р. Данило Кирилович захистив у Військово-медичній академії дисертацію на ступінь доктора медицини. А потім знову була боротьба з чумою в Маньчжурії, Одесі, Астраханській губернії, Туркменії. У 1918 р. Д. Заболотний організовує епідеміологічний відділ Інституту експериментальної медицини, створює вакцинно-сироваткову комісію при Петроградському міськздороввідділі. Тяжкий був період в країні — руїна, епідемії, і в особистому житті професора також — померла його дружина. У 1919 р. професор Д. За-болотний переїхав до Одеси, став ректором Одеського медичного інституту (1919–1923), в якому створив першу у світі кафедру епідеміології (1920).
    Знаменним у житті Данила Кириловича був 1928 р. У травні його обрали Президентом Всеукраїнської академії наук (академіком ВУАН він став 1922 р., академіком АН СРСР — у 1926 р.). «Збираюсь на Україну. Надіюсь ще потрудитися для рідного краю і народу, — занотовує Д. Заболотний у своєму щоденнику. Цей щоденник згодом було знищено. Так намагалися знищити все, що свідчило про любов ученого до України. Професор Д. За-болотний був чудово обізнаний з вітчизняною і світовою літературою, писав вірші, які в свою чергу високо цінувала Леся Українка.
    Данило Кирилович намагався все віддавати людям. І його любили всі: за широке й благородне серце, за рідкісно чуттєву самовіддану душу. Він жив для інших. Овдовівши, учений знаходив утіху в тому, що допомагав сиротам, власним коштом навчав 13 дітей, яких усиновив.
    Д.К. Заболотного не стало 15 грудня 1929 р. Поховано його на подвір’ї батьківської хати поруч з дружиною, яка була йому надійним помічником і другом.
    Світлій пам’яті велета української науки, подвижника і патріота України присвячено окремі наукові збірники, статті в періодиці, два кінофільми, художні твори. На шести будинках в Одесі, Києві і Санкт-Петербурзі встановлено пам’ятні дошки і барельєфи вченого. Будинок-садибу, де народився Д.К. Заболотний, перетворено на його меморіальний музей.
    Його ім’я присвоєно Інституту мікробіології та епідеміології НАН України. Також ім’ям вченого названо вулицю в м. Києві. З 1968 р. Національна академія наук України присуджує премії імені академіка Д.К. Заболотного за видатні досягнення в галузі мікробіології, вірусології, епідеміології та зоології, якої автор може удостоїтися лише раз у житті.
    Про цю незвичайну людину читай у наведених нижче виданнях.

Благородна справа боротьби за здоров’я людей // Обдарована дитина. — 2005. — № 10. — С. 48–51.

Васильев К.Г. Д.К. Заболотный (1866–1929) / К.Г. Васильев. — М. : Ме-дицина, 1986. — 103 с. : фотоил. — (Научно-популярная медицинская литература) (Выдающиеся деятели отечественной медицины и здравоохранения).

Ганіткевич Я. [Данило Кирилович Заболотний] / Я. Ганіткевич // Істо-рія української медицини в датах та іменах. — Л., 2004. — С. 239.

Заради майбутнього людства // Календар знамен. і пам’ят. дат : 2006, IV кв. / авт.-уклад. О.В. Булгак [та ін.]. — К., 2006. — С. 69–77.

Калита В.Т. Данило Заболотний : біогр. повість / В.Т. Калита. — К. : Молодь, 1981. — 246 с., [8] арк. фотоілюстр. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена» ; вип. 53).

Мар’єнко Ф. Віч-на-віч із смертю : нарис про життя і діяльність академіка Д.К. Заболотного / Ф. Мар’єнко ; худож. Я. Киричок. — О. : Одес. книжк. вид-во, 1959. — 150 с. : ілюстр.

Матвійчук О. Данило Заболотний — ім’я в усіх енциклопедіях світу / О. Матвійчук, Н. Струк // Пам’ять століть. — 2006. — № 6. — С. 109–111.

Шаров І. Заболотний Данило Кирилович / І. Шаров // 100 видатних імен України. — К., 1999. — С. 143–146.

Шендеровський В. Людина високих гуманістичних ідеалів / В. Шендеровський // Нехай не гасне світ науки. Кн. 1 / за ред. Е. Бабчук. — К., 2009. — С. 93–102.

* * *

М’ястківський А. Через вогонь : повість / А. М’ястківський ; мал. Я. Левича. — К. : Веселка, 1971. — 167 с. : ілюстр.

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 12/3/2024
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей