З вірою в щасливе дитинство
Літературна спільнота 11 лютого відзначає 110-ту річницю від дня народження української письменниці Лариси Михайлівни Письменної, яка усе життя із задоволенням писала для найвимогливішого читача – малечі. Її твори і сьогодні читають та люблять діти. Прізвище «Письменна» – не псевдонім, мабуть, так вирішила доля, яка напророкувала жінці стати письменницею.
А першими слухачами її фантастично добрих казок та оповідок були вихованці дитячого садочка, який вона сама й організувала під час Другої світової війни для дітей фронтовиків. Одного дня, відчуваючи, як вони сумують без батьків, без іграшок і книжок, розповіла їм казку, яку сама і вигадала – про воїна, який переміг усіх фашистів. Маленькі слухачі були у захваті і просили розповідати ще і ще... Ларисі Письменній нічого не залишалося, як щодня вигадувати нові казки та оповідання. Наче рідна мати вона любила своїх вихованців, брала близько до серця їхнє горе, прагнула розважити і розвеселити. Відтоді авторка написала багато казок, оповідань, повістей для дітей різного віку. Найвідоміші з них – «Золотогривий», «Павлик-Равлик», «Як Петрик на дні моря жив», «Голубий олень», «Богатир Жовте Око», «Як у Чубасика сміх украли», «Жат-пташенята», «Півень Зелене Колесо», «Тисяча вікон і один журавель», «Чарівник на тонких ніжках», «Чап-Чалап», «Чарівний штурвал», «Не за синіми морями», «Неспокійні друзі», «Там, де живе Синя Ластівка», «Казки, небом криті, а вітром підбиті» тощо. У кожному творі письменниця весело і ненав’язливо навчала людяності, доброті, вірності, дружбі, любові до Батьківщини. Вона тонко відчувала і любила живу природу, легко поєднувала справжнє, побачене в житті, з вигаданим казковим.
За письменницьку й громадську активність Ларису Михайлівну Письменну нагородили літературною премією імені Лесі Українки, орденом «Знак пошани». Її книжки перекладалися багатьма мовами світу.
Більше дізнатися про життєвий та творчий шлях відомої письменниці ви можете за посиланням на блозі Маленький читайлик.