Русова Софія Федорівна

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Русова Софія Федорівна

псевдоніми

криптоніми

дівоче прізвище

Ліндфорс

Роки життя

дата народження

18 лютого 1856 року

дата смерті

5 лютого 1940 року

Географічний аспект

місце народження

Олешня, Чернігівська губернія

місце смерті

Прага

місця перебування

Київ, Борзна, Олешня, Одеса, Єлисаветград, Катеринослав, Херсон, Харків, Санкт-Петербург, Кам’янець-Подільський, Саратов, Прага

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Письменниця, літературознавиця

Основні дефініції щодо постаті

Український педагог, піонерка українського фемінізму, культурно-освітня та громадська діячка, одна з засновниць жіночого руху в Україні, член уряду УНР, член Центральної Ради, голова Української національної жіночої ради, професор Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова у Празі

Нагороди, звання, відзнаки     

Вшанування пам’яті
В Олешнянській сільській школі відкрили її світлицю-музей.
Створено благодійний фонд ім. С. Русової.
Створено історико-культурний комплекс «Садиба-музей С. Русової» в с. Олешні, проведено реконструкцію будинку, де народилася й жила Софія Русова.
Створено оздоровчий та науково-методичний центр у с. Олешні, на базі садиби Софії Русової, який став осередком виховання та освіти дітей за методикою Софії Русової.
18 лютого 2016 року Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.
На її честь названо 24 курінь УПЮ імені Софії Русової.
У рамках декомунізації в Полтаві провулок Бакинських комісарів було перейменовано на провулок родини Русових.
Нагрудний знак
Вшановуючи внесок С. Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
Обласна Премія імені Софії Русової
Щорічна обласна Премія імені Софії Русової працівникам загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних та позашкільних навчальних закладів, була створена 29 листопада 2006 року Чернігівською обласною радою.

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Заєць Д. Софія Русова: перша жінка, яка стала «міністром» освіти України в Центральній Раді [Електронний ресурс] / Д. Заєць // Українки : [вебсайт]. — Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/sofiya-rusova/ (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Каганова І. Софія Русова: «Я присвятила Україні усе своє життя» [Електронний ресурс] / І. Каганова // Жінка-українка : [вебсайт]. — Режим доступу: http://ukrainka.org.ua/node/6657 (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Русова Софія Федорівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Русова_Софія_Федорівна (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Русова Софія Федорівна [Електронний ресурс] // Герої України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://heroes.profi-forex.org/ua/rusova-sofija-fedorivna (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Русова Софія Федорівна [Електронний ресурс] // Українська бібліотечна енциклопедія : [вебсайт]. — Режим доступу:  https://ube.nlu.org.ua/article/Русова%20Софія%20Федорівна (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Русова Софія Федорівна [Електронний ресурс] : видатні постаті Херсонщини // Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара : [вебсайт]. — Режим доступу: https://krai.lib.kherson.ua/ru-r1-peopl-1.htm (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Савченко Н. У перші роковини смерти Софії Русової [Електронний ресурс] / Н. Савченко // Збруч : [вебсайт]. — Режим доступу: https://zbruc.eu/node/50787 (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Софія Русова [Електронний ресурс] // ОУНБ iменi I. Франка : [вебсайт]. — Режим доступу: https://lib.if.ua/exhib/1271940051.html (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

«Софія Русова. Жінка, якою пишаємось» [Електронний ресурс] : до 160-річчя від дня народження Софії Русової, української громадської діячки, педагога // Міська спеціалізована молодіжна бібліотека : [вебсайт]. — Режим доступу: https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/sofiya-rusova-zhinka-yakoyu-pishayemosy/ (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Софія Русова – фундаторка українського жіночого руху [Електронний ресурс] // Повага : [вебсайт]. — Режим доступу: https://povaha.org.ua/sofiya-rusova-fundatorka-ukrajinskoho-zhinochoho-ruhu/ (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Рінгіс Л. Русова Софія Федорівна [Електронний ресурс] : посестри Лесі Українки / Н. Савченко // Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана : [вебсайт]. — Режим доступу: https://kneu.edu.ua/ua/University_en/about_university/milest_of_hist/fam_teachers/rusova/ (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

Луцик Д. Літопис педагогічної думки в Україні / Д. Луцик, Т. Логвиненко. — Дрогобич : Відродження, 1999. — 158 с. — [С. 62-64].

Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.) : хрестоматія / упоряд. Л. Березівська та ін. — Київ : Науковий світ, 2003. — 418 с. : іл. — [С. 137-153].

Нариси історії українського шкільництва (1905-1933) : навч. посіб. / О. Сухомлинська [та інш.] ; Міжнар. фонд «Відродження» ; за ред. О. Сухомлинської. — Київ : Заповіт, 1996. — 302 с. — [С. 223-228].

Русова С. Мемуари. Щоденник / С. Русова ; Київський національний університет ; Центр українознавства та ін.; упоряд., вступ. ст. В. Сергійчук. — Київ : Поліграфкнига, 2004. — 544 с.

Смоляр Л. Минуле заради майбутнього : жіноч. рух Наддніпрянської України друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.: сторінки історії: монографія / Л. Смоляр. — Одеса : Астропринт, 1998. — 407 с. — [С. 290-295].

Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель : (до 155-річчя від дня народж.) : біобібліогр. покажч. / Державна науково-педагогічна бібліотека України ; Ніжинський державний університет ; упоряд. А. Деркуна, Т. Лога ; вступ. ст. Є. Коваленко. — Київ : [б. в.], 2010. — 175 с. : портр., фотогр.

Українські письменники діаспори : матеріали до біобібліогр. слов. Ч. 2 (Л - Я) / авт. біогр. довід. ст. Ф. Погребенник ; авт.-уклад. О. Білик, Г. Гамалій ; відп. ред. В. Кононенко. — Київ : Національна парламентська бібліотека, 2007. — 251 с. — [С. 134-147].

Якименко С. Педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз : монографія / С. Якименко, Г. Міленіна. — Київ : Слово, 2015. — 293 с. : іл., табл.

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань  НБУ для дітей:

Дзелень-Бом! [Електронний ресурс] : зб. віршів, пісень і приказок для діток дошк. віку, складений Слухачками – Українками Київського Фребелевського Педагогічного Інституту / з передм. С. Ф. Русової. — Київ : [б. в.], 1916 (Київ : Друкарня Київської 2-ї Артілі). — 126 с. : іл. — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/View/229#page/1/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення: 15.05.2025

Русова С. Воробчик [Електронний ресурс] : оповідання / С. Русова. — Ужгород : Пчолка, 1924 (Ужгород : Друкарня акц. тов. «Уніо»). — 8 с. : іл. — (Діточа библіотека «Пчолка» ; Ч. 2). — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/View/409#page/2/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення: 15.05.2025

Русова С. Серед рідної природи : оповідання / С. Русова ; з мал. Ю. Русова. — Київ ; Ляйпціг : Українське Видавництво в Катеринославі, [1922]. — 80 с. : іл.

Іконографія

Заєць Д. Софія Русова: перша жінка, яка стала «міністром» освіти України в Центральній Раді [Електронний ресурс] / Д. Заєць // Українки : [вебсайт]. — Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/sofiya-rusova/ (дата звернення: 15.05.2025). — Назва з екрана.

Аудіо- та відеоматеріали (якщо є у відкритій колекції радіо чи інших джерелах)

Електронні ресурси (посилання на електронні ресурси)

Біографічна довідка

Чи були ще в українській історії жінки, які так добре вміли поєднувати теорію з практикою, а любов із боротьбою, як Софія Русова – педагог, письменниця, громадська діячка, одна з найпалкіших, найактивніших, найцілеспрямованіших учасниць українського жіночого руху. Її, як могутній паротяг, що вже встиг розігнатись і набрати швидкість, не могло спинити ніщо – ні погрози, ні переслідування, ні арешти, ні обшуки, ні в’язниці, у яких їй довелося провести роки.
Батько – швед. Мати походила з аристократичного французького роду. Батьки Софії Русової були відомими лібералами, демократами й меценатами. В Олешні, на Чернігівщині, де й народилася Софія Ліндфорс 18 лютого 1856 року, збудували церкву, добротну школу, опікувалися полегшенням умов праці селян. Дівчині було в кого вчитися. Її початкову освіту з упевненістю можна назвати блискучою – Фундуклеївська жіноча гімназія (Київ). Далі на Софію чекало не менш блискуче майбутнє – Петербурзька консерваторія. Однак дівчина несподівано відмовилась.
Разом зі старшою сестрою відкрила свою школу, а згодом дитячий садок. Зважившись на таку самостійну і подвижницьку працю, С. Русова зробила вибір на все життя: українським дітям, організації дитячих установ, шкіл, притулків віддала вона свою невтомну енергію.
Разом із чоловіком С. Русова об'їздила пів України. Вона працювала в дошкільних та шкільних установах Чернігова, Ніжина, Одеси, Єлисаветграда, Полтави, Харкова. Життєвий шлях С.Ф. Русової тісно пов'язаний з Херсоном, де її чоловік А.А. Русов працював у статистичному бюро. Підготували і видали перший у Херсоні альманах «Степ». Життя Русових у Херсоні було наповнене творчістю, музикою, літературою.
Громадянська позиція подружжя, підтримка української культури, прагнення звільнити Україну від авторитарного гніту, невпинна просвітницька діяльність Софії, активна співпраця з місцевими громадами під час подорожей – усе це не міг оминути царський уряд. Тому з 1880 по 1905 роки Софію Федорівну заарештовували п’ять разів, що лише загартувало волю жінки та переконало у важливості того, чому вона присвятила життя. Після революції 1905 року жінка працює в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови, розробляє і читає курс лекцій з української літератури для слухачок бестужівських курсів у Петербурзі, там же за її участю була видана збірка «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. У 1906 році С. Русова робить рішучий крок і видає «Український буквар», незважаючи на те, що таких підручників російська цензура зазвичай не пропускала.
Разом із педагогом, видавцем, журналістом Г. Шерстюком заснувала й редагувала перший на Наддніпрянщині українськомовний педагогічний журнал «Світло» (Київ, 1910–1914). На сторінках часопису публікувала свої фундаментальні праці з педагогіки, розвідки з історії просвітницького руху, відгуки на публікації у популярних педагогічних часописах, а також численні рецензії та огляди праць із проблем дитячого читання й позашкільної освіти, бібліографічних та довідкових видань, на сторінках яких ішлося про бібліотечну справу. Загалом за період існування «Світла» в ньому було надруковано майже 100 матеріалів С. Русової.
Роботу в журналі поєднувала з громадськими справами, долучаючись до діяльності київського Фребелівського товариства для сприяння справі виховання (функціонувало в 1908–1920 рр.), була заступником голови бюро комісії у справах виховання і навчання, яка опікувалася питаннями дитячого читання, підтримувала комісію фінансово, виступала з доповідями.
Долучалася до розбудови першої в Києві спеціалізованої бібліотеки для дітей, заснованої Дорою Доброю. Опублікувала ґрунтовну рецензію на «Каталог книг для детского чтения. Детская библиотека Д. Ю.Доброй» (1912). Позитивно схвалюючи зміст каталогу, вона зазначила, що у новому виданні каталогу було б бажано розширити відділ українських книжок. Згодом, як стверджувала Дора Добра, С. Русова уклала список необхідних для бібліотеки книжок українською мовою. Основна ідея Софії Русової – створення національної системи освіти, функціонування школи й виховання у повній відповідності з особливостями й потребами своєї нації. Вона була активним членом Центральної Ради і Секретаріату освіти, де очолювала дошкільний і позашкільний відділи. З утворенням Української Народної Республіки (1917) Софія Русова входить до Центральної Ради і Секретаріату освіти, в якому очолила дошкільний і позашкільний відділи. Школи в Україні, на думку С. Русової, мають бути різними за методиками та формами, але всі вони повинні бути національними за своєю сутністю, навчання – виключно рідною мовою.
У 1917 р. Русова виступила співзасновником Педагогічної академії для підготовки вчителів українознавства. Сама Софія очолює українське відділення у Фребелівському жіночому інституті, який знаходився в Києві. Також читає лекції з педагогіки українською мовою, розробляє концепцію українського дитячого садка, яку виклала у праці «Дошкільне виховання».
Просвітниця входила до Міністерства освіти Української Народної Республіки і за доби Центральної Ради, Гетьманату і Директорії. Вона брала активну участь у вирішенні науково-педагогічного обґрунтування нової української школи та роз’ясенні суті українізації, активно займалися жіночим питанням.
Яскравий карє’рний шлях Русової обірвався після остаточного приходу до влади більшовицького уряду. Педагог зневірилась у можливості національного відродження України. Переслідування з боку нової влади змушує її емігрувати до Чехословаччини. Там вона продовжує вести активну педагогічну і науково-видавничу діяльність: створює концепцію Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі та входить до ради Світового союзу жінок. Проте і найбурхливіша енергія гасне – 1940 року у віці 84 роки Софія Русова помирає у Празі.