Сірий Юрій (Тищенко Юрій Пилипович)

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Юрій Сірий

псевдоніми

Ю. Азовський, Юрій Азовський, Галайда, Федір Гарах, Атанасій Дюльгеров, О. Кадило, Павло Лаврів (Лавров), Ю. Сірий, Юр. Сірий, Юр. Салтичинський

криптоніми

С. Ю., Ю. А., Ю. С., Ю. Т-ко

Роки життя

дата народження

4 травня 1880 року

дата смерті

5 грудня 1953 року

Географічний аспект

місце народження

с. Салтичія Бердянського повіту Таврійської губернії (нині – Запорізька область)

місце смерті

Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США

місця перебування

Бердянський повіт, Долгінцеве, Катеринослав, Львів, Київ, США, Прага, Німеччина, США

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Видавець, книгар, публіцист, письменник, журналіст, перекладач

Основні дефініції щодо постаті

Суспільний діяч

Нагороди, звання, відзнаки     

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Сірий Юрій [Електронний ресурс] // ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського : [вебсайт]. — Режим доступу: https://vspu.edu.ua/faculty/filolog/ukr/persons/siruj-juriy.html (дата звернення: 25.05.2025). — Назва з екрана.

Тищенко Юрій Пилипович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Тищенко_Юрій_Пилипович (дата звернення: 25.05.2025). — Назва з екрана.

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань  НБУ для дітей:

Твори

Сірий Ю. Дивовижні ростини : з мал. / Ю. Тищенко. — Вид. 2-е. — [Київ] : Українська Школа, [1918] (Київ : Друкарня б. 1-ї Київської Друкарської Спілки). — 14 с. : іл.

Сірий Ю. Про горобця, славного молодця : оповідання / Ю. Тищенко. — Вид. 2-е. — [Київ] : Українська Школа, [1918] (К. : Друкарня б. 1-ї Київської Друкарської Спілки). — 16 с. : іл.

Сірий Ю. Світова мандрівка краплини води / Ю. Тищенко. — Вид. 2-е. — [Київ] : Українська Школа, [1918] (Київ : Друкарня б. 1-ї Київської Друкарської Спілки). — 16 с. : іл.

Сірий Ю. Чудні ростини / Ю. Тищенко. — Ужгород : Видання товариства «Просвіта», 1926 (Ужгород : Друкарня Акційного товариства «Уніо»). — 12 с. : іл.

Переклади

Кіплінг Р. Казки : (з мал.) / Р. Кіплінг ; пер. Юр. Сірий. — Київ : Лан, 1909 (Київ : Друкарня 1-ї Київської Друкарської Спілки). — 68 с. : іл.

Кіплінг Р. От так казки! / Д. Кіплінг ; образки авт. ; пер. Ю. Сірого. — Ужгород : Пчолка, 1925 (Прага : Друк. «Політеки»). — 48 с. : іл.

Іконографія

Аудіо- та відеоматеріали (якщо є у відкритій колекції радіо чи інших джерелах)

Електронні ресурси (посилання на електронні ресурси)

Біографічна довідка

Народився Юрій Тищенко у с. Салтичія Бердянського повіту, Таврійської губернії (нині – Запорізька область) у селянській родині.
По закінченні народної школи та учительської семінарії на початку 1900-х років заробляв приватними уроками у родині письменниці Тетяни Сулими, вчителював у народних школах Бердянського повіту. З 1902 року викладав історію, літературу та географію у двокласній школі.
У грудні 1905 року вступив до загону робітничої самооборони. На початку 1906 р. був заарештований. Здійснив втечу з судової зали під час процесу. В липні 1907 року за сприяння Володимира Винниченка був нелегально переправлений до Львова, працював у Страховому товаристві «Дністер».
Під загрозою арешту Тищенко був змушений у 1913 році виїхати за кордон. Короткий час перебував у США, де був організатором книгарні Українського Народного Союзу та співредактором газети «Свобода» (1914). З липня 1914 року Тищенко нелегально перебував у межах Катеринославщини та Харківщини (1914-1915), один з ініціаторів створення тижневика «Слово». Заарештований у січні 1916 року. Після виправдального судового вироку Тищенко був відправлений до війська.
Близько 1927 року Тищенко заснував у Празі при книгарні український відділ, який з часом перетворив на власну книгарню. У 1934 році Тищенко переніс її до Мукачева. У 1936 році переїхав до Ужгорода, де співпрацював у газеті «Українське слово» та виданнях «Просвіти». Упродовж двох років Тищенко був кольпортером празького видавництва «Орбіс», у 1938 році відкрив власну книгарню у Перечині. Через агресію Угорщини проти Карпатської України Тищенко змушений був переїхати до Праги, де заснував власне видавництво. Упродовж 1939-1945 років у серіях «Життя і чин» та «Наукова бібліотека ЮТ [Юрія Тищенка]» було видано «Поезії Тараса Шевченка» за редакцією Павла Богацького (1944), праці Михайла Антоновича, М. Гнатишака, Д. Дорошенка, І. Огієнка, Н. Полонської-Василенко, Д. Чижевського, В. Щербаківського, Д. Донцова, А. Животка, Я. Рудницького, П. Феденка.
У 1950 році під загрозою депортації, Тищенко переїхав до США, короткий час мешкав у Нью-Арку, потім у Нью-Йорку. Співпрацював із газетою «Свобода», редагував «Літературно-науковий збірник», був обраний членом-кореспондентом Української Вільної Академії Наук у США.
Поновив діяльність власного видавничого товариства, яке надрукувало 12 томів творів Лесі Українки, «Географію України» та книжку Тищенка «Україна земля моїх батьків», здійснив перевидання оповідань Ю. Сірого «Про горобця, славного молодця», «Світова мандрівка краплини води», переклади казок Р. Кіплінга. Помер у Нью-Йорку 1953 року.