Слісаренко Олекса Андрійович (справжнє прізвище – Снісар)

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Слісаренко Олекса Андрійович

псевдоніми

Омелько Буц

криптоніми

Роки життя

дата народження

28 березня 1891 року

дата смерті

3 листопада 1937 року

Географічний аспект

місце народження

хутор Канівцевий, Шиповацька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія

місце смерті

урочище Сандармох, Карелія

місця перебування

Кучерівка, Харків, Київ, Харків, Соловки, Сандармох

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Український поет і прозаїк

Основні дефініції щодо постаті

Спілка пролетарських письменників «Гарт» (1925), потім – ВАПЛІТЕ (1925-1928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом із Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929)

Нагороди, звання, відзнаки     

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Гандзій О. Інтелігенти думають, що їхня «неполітична» група врятує їх від політичної хуртовини. Нехай. Час покаже [Електронний ресурс] / О. Гандзій // Gazeta.ua : [вебсайт]. — Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history-journal/_inteligenti-dumayut-scho-yihnya-nepolitichna-grupa-vryatuye-yih-vid-politichnoyi-hurtovini-nehaj-cas-pokazhe/1021712 (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

Ковтонюк В. Жертва сталінського терору: про Олексу Слісаренка [Електронний ресурс] / В. Ковтонюк // Дивись.info : [вебсайт]. — Режим доступу:  https://dyvys.info/2023/11/02/zhertva-teroru-pro-oleksa-slisarenka/ (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

Олекса Слісаренко [Електронний ресурс] : опонент великодержавного шовінізму // Локальна історія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://sandarmoh.localhistory.org.ua/slisarenko (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

Слісаренко Олекса Андрійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Слісаренко_Олекса_Андрійович (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

Слісаренко Олекса [Електронний ресурс] // Українська Електронна Бібліотека Лібрук : [вебсайт]. — Режим доступу:  https://libruk.com.ua/slisarenko-oleksa/ (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

Слісаренко Олекса Андрійович [Електронний ресурс] : життя та творчість // УкрЛіб : [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1866#google_vignette (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

...З порога смерті... : письменники України – жертви сталін. репресій. Вип. 1 / Упоряд., передм. О. Мусієнко ; худож. О. Яцун. — Київ : Рад. письменник, 1991. — 494 с. : іл. — [С. 402-405].

До першоджерел! / упоряд В. Яременко. — Київ : Молодь, 2004. — 398 с. — (Українське розстріляне відродження). — [С. 264-287].

Ільницький О. Український футуризм, 1914-1930 / О. Ільницький. — Львів : Літопис, 2003. — 456 с. — [С. 313-317].

Лавріненко Ю. Розстріляне відродження : антол. 1917-1933 : поезія – проза – драма – есей / Ю. Лавріненко ; упоряд., передм., післямова Ю. Лавріненка ; післямова Є. Сверстюка. — 7-е вид. — Київ : Смолоскип, 2015. — 973 с. — [С. 121-126].

Листопад А. Соловки = Solovky : поетич. епопея / А. Листопад ; фотохудож. Р. Коцаба. — Київ : Смолоскип, 2009. — 567 с.  — [С. 161-164].

Самі про себе = About themselves : автобіогр. укр. митців 1920-х років / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України ; упоряд., [передм.] Р. Мовчан. — Київ : КЛІО, 2015. — 638 с. — [С. 377-381].

Підгайний С. Українська інтеліґенція на Соловках. Недостріляні / С. Підгайний ; [передм. О. Коновала]. — [1-е вид.]. — Київ : Києво-Могилянська академія, 2008. — 326 с. — [С. 76-81].

Фащенко В. У глибинах людського буття : літературозн. студії / В. Фащенко ; вступ. ст. В. Полтавчука ; упоряд. М. Фащенко, В. Полтавчука. — Одеса : Маяк, 2005. — 639 с. — [С. 375-396].

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань  НБУ для дітей:

Твори

Слісаренко О. Бунт : повість / О. Снісар ; іл. і обкл. Невського. — Харків : Книгоспілка, 1928 (Харків : Літо-друк. «Книгоспілки»). — 141 с. : іл.

Слісаренко О. Дітям про хліб / О. Снісар, М. Мищенко. — Харків : Книгоспілка, [1927] (Харків : Літ.-друк. «Книгоспілки»). — 11 с. : іл. — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/View/222#page/4/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення: 27.05.2025.

Переклади

Сетон-Томпсон Е. Літун № 2590 [Електронний ресурс] / Е. Сетон-Томпсон ; пер. з англ. мови Гр. З-ва ; обкл. М. Бланка ; зред. О. Слісаренко. — 2-е вид. — [Харків] : Книгоспілка, [1930] (Харків : Літ.-друкарня Книгоспілки). — 24 с. : іл. — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/View/221#page/1/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення: 27.05.2025

Іконографія

Гандзій О. Інтелігенти думають, що їхня «неполітична» група врятує їх від політичної хуртовини. Нехай. Час покаже [Електронний ресурс] / О. Гандзій // Gazeta.ua : [вебсайт]. — Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history-journal/_inteligenti-dumayut-scho-yihnya-nepolitichna-grupa-vryatuye-yih-vid-politichnoyi-hurtovini-nehaj-cas-pokazhe/1021712 (дата звернення: 27.05.2025). — Назва з екрана.

Аудіо- та відеоматеріали (якщо є у відкритій колекції радіо чи інших джерелах)

Електронні ресурси (посилання на електронні ресурси)

Біографічна довідка

Український письменник Олекса Слісаренко (справжнє прізвище – Снісар) народився на Харківщині 28 березня 1891 року. Вчився в Кучерівській сільськогосподарській школі та Харківському рільничому училищі. Після закінчення з 1912 року працював агрономом.
Під час Першої світової війни був мобілізований, за 6 років дослужився до офіцера артилерії, 1918 року самовільно покинув фронт і подався до Києва, де зайнявся літературою.
З першими віршами виступив 1910 року. Друкувався у студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля». У Києві долучився до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919). Перша збірка символістських поезій Слісаренка, писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини вийшла 1919 року у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському».
Згодом Слісаренко долучився до різних угруповань футуристів «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 1924-1925) і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). Обкладинку до збірки виготував Микола Бажан. У названих збірках, як і в книжці вибраної лірики 1911-1927 роках «Байда» (1928), Слісаренко виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми.
Пізніше Слісаренко пориває із футуристами й переходить до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925) потім – ВАПЛІТЕ (1925-1928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом із Майклом Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929). З 1924 року почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 книжок гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932). Теми й сюжети прозових творів Слісаренка взяті переважно з дореволюційного і революційного українського життя, їхні герої – «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з революційними подіями. Слісаренко писав також вірші й оповідання для дітей.
П’ять років О. Слісаренко був редактором видавництва «Книгоспілка», створив і розвинув відділи сільськогосподарської, художньої, дитячої літератури. 1929 року він залишив видавництво і став професійним письменником – жив із літературних заробітків. Це щастя тривало недовго. Уже 1932 року він влаштувався у видавництво «Література і мистецтво», потім, коли з фінансами стало зовсім погано, підробляв літературним редактором у «Мистецтві».
Політика вже не просто переслідувала – вона наздоганяла письменника.
Слісаренка заарештували в будинку «Слово» 29 квітня 1934 року за обвинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації та за участь у терористичній діяльності.
19 березня 1935 року військовий трибунал у Києві засудив Олексу Слісаренка до позбавлення волі терміном на 10 років. Письменник винним себе не визнав і докладно свідчив про знущання з нього. Слісаренко опинився в Соловецькому таборі.
У жовтні 1937 року окрема трійка Управління НКВС СРСР по Ленінградській області переглянула справу Слісаренка й присудила йому найвищу кару. Письменника розстріляли 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.