Сніжний Віталій Сергійович (до 1930 року – Микола Микитович Курочка)

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Сніжний Віталій (Віталь)

псевдоніми

Мик. Куріпочка, Віталій Сніжний

криптоніми

дівоче прізвище

Роки життя

дата народження

7 травня 1898 року

дата смерті

8 грудня 1937 року

Географічний аспект

місце народження

Сніжне, Донецька область

місце смерті

Ленінградська обл.

місця перебування

Зелений Клин, Петропавлівка Амурської обл., Благовіщенськ, Хабаровськ, Ленінград, Київ, Городня, Соловки

Увійшов в коло дитячого читання

Увійшов у коло дитячого читання

Письменник

Поет, письменник, журналіст

Основні дефініції щодо постаті

Нагороди, звання, відзнаки     

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Бривко М. Віталій Сергійович Сніжний – жертва сталінських репресій [Електронний ресурс] / М. Бривко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2016. — № 1. — С. 8-10. — Режим доступу: http://ukrbulletin.univ.kiev.ua/Visnyk-18/4.pdf (дата звернення: 13.02.2026). — Назва з екрана.

Розстріляне відродження Донбасу [Електронний ресурс] : історія 3 репресованих місцевих письменників // Вільне радіо : [вебсайт]. — Режим доступу: https://freeradio.com.ua/rozstriliane-vidrodzhennia-donbasu-istoriia-3-represovanykh-mistsevykh-pysmennykiv/ (дата звернення: 13.02.2026). — Назва з екрана.

Сніжний Віталій Сергійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сніжний_Віталій_Сергійович (дата звернення: 13.02.2026). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

Соловецький етап : антологія / упоряд. та передм. Ю. Винничука. — Харків : Фоліо, 2018. — 489 с. — (Великий науковий проект). — [С. 345-348].

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань  НБУ для дітей:

Сніжний В. Машиніст Петрик / В. Сніжний. — Харків : Молодий більшовик, [1930] (Київ : 11 друкарня Укрполіграфоб’єднання). — 15 с. : іл.

Сніжний В. Ракета : (ракети в світовому просторі) / В. Сніжний. — Харків ; Одеса : Молодий більшовик, 1933. — 100 с. : іл.

Іконографія

Аудіо- та відеоматеріали (якщо є у відкритій колекції радіо чи інших джерелах)

Електронні ресурси (посилання на електронні ресурси)

Біографічна довідка

Віталій Сергійович Сніжний – це псевдонім Миколи Микитовича Курочки, який народився 1898 року в селищі Сніжне (майбутньому місті Сніжне Донецької області) в багатодітній селянській родині Микити Юхимовича та Єфросинії Михайлівни. Окрім самого Миколи, родина мала ще три доньки. У 1900 році родина переїхала на Далекий Схід до села Петропавлівка Іванівського уїзду Амурської області.
Згодом у 1915 році Віталій закінчив Благовєщенський педагогічний технікум та почав працювати вчителем у селах Амурської області. Але вже у 1916 році вступає до Хабаровського вчительського інституту, де здобуватиме освіту до 1919 року. Своє навчання В. Сніжний завершив у Ленінградському педагогічному інституті у 1924 році. І тільки у 1926 році В. Сніжний повернувся в Україну і оселився у Києві.
Літературну діяльність Віталій Сніжний розпочав ще в молоді роки, коли вперше у 1917 році опублікував свої вірші в українській газеті «Хвиля України» (м. Хабаровськ) під псевдонімом Микола Куріпочка. Але тільки з переїздом в Україну почав активно долучатися до літературного життя. У 1930 році він офіційно змінює ім’я та прізвище «Микола Микитович Курочка» на псевдонім Віталій Сергійович Сніжний. У той же рік видає книгу «Машиніст Петрик», а в подальшому друкує поему «Китайчатко Тао» (1931), книгу поезій «Стугонить країна» (1931) та книгу «Ракета» (1933). У своїй творчості Віталій Сергійович орієнтувався переважно на дитячу аудиторію, а себе позиціонував як автора наукових книг для дітей. Наприклад, у книзі «Ракета» він у науково-популярній формі розповідає про історію ракетобудування, про міжпланетні подорожі тощо.
Певний період Віталій Сергійович працював у дитячій газеті «На зміну» (м. Київ), ще раніше у кінці 1920-х років працював у чернігівській газеті «Червоний Стяг». З серпня 1934 і до січня 1935 року був завідувачем секції розваг у всеукраїнській газеті «Комуніст». В. С. Сніжний мав свої погляди на суспільно-політичний лад країни.
Але в січні 1935 року звільнений з роботи. Заступник редактора газети на допиті в НКВС УРСР 3 вересня 1935 року звинуватив Сніжного у «плагіаті та халтурі», що стало формальним приводом для звільнення. Останнім місцем його роботи була посада викладача української й російської літератури в педагогічному технікумі в місті Городня Чернігівської області.
На жаль, доля українського вільнодумця закінчилася трагічно, як багатьох інших українців. Особливою трійкою УНКВС Ленінградського округу Сніжного Віталія Сергійовича було засуджено до вищої міри покарання. 8 грудня 1937 року вирок був виконаний.
Реабілітований рішенням прокуратури Архангельської області 11 вересня 1989 року.
Приклад поета і публіциста Віталія Сергійовича Сніжного дає нам можливість розглядіти прообраз майбутніх масових репресій, відпрацювання їх механізму профанного декларативного слідства та бездоказових рішень, які масово проводилися у період доби «великого терору» 1937-1938 років щодо різних верств населення.