|
Біографічна довідка |
Євген Степанович Соловйов народився 29 грудня 1910 року у місті Харкові. Закінчив Харківський художній інститут (1931-1936), де навчався у видатних педагогів В. Касіяна, С. Григор’єва, М. Фрадкіна.
З 1938 року працював художником-ілюстратором із різними українськими та румунськими видавництвами. Серед вітчизняних слід виділити такі відомі, як «Молодь», «Веселка», «Мистецтво», «Харківське обласне книжково-газетне видавництво». Учасник Другої світової війни.
Член Спілки художників України з 1950 року, голова правління до 1952 року. Протягом 1952-1959 років – директор Харківського державного музею образотворчого мистецтва.
Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1949 року. Мав персональні виставки. Твори зберігаються у музеях, приватних колекціях України та за кордоном.
Оригінальний стиль митця формувався на основі поєднання реалістичної школи рисунку з прагненням до простоти, дотепності й виразності – головних чинників оформлення дитячих книжок, що складає значну частину його доробку.
Художник проілюстрував більше шістдесяти видань для дітей різного віку, працюючи тривалий час спільно із дружиною Л. Джолос. Особливо цікавими виявляються роботи Соловйова у видавництві «Веселка». Саме тут друкувалося багато українських казок, оповідань із народного життя, що відображало загальні тенденції пошуку «сучасного національного стилю» у мистецтві 1960-х років. Це обумовило звернення Соловйова до фольклору.
Вдалим прикладом використання зразків народної творчості є ілюстрації до казки «Солом’яний бичок» (1968). Популярною серед маленьких читачів була і оформлена художником у співавторстві з Л. Джолос книжка І. Франка «Коли ще звіри говорили», яка вийшла у видавництві «Молодь» (1956). Цим ілюстраціям притаманне гротескно-метафоричне трактування сюжетів і персонажів, захоплююча фантазія, доброзичливий гумор, прекрасне знання поведінки тварин і українського побуту, жвавість рисунку, декоративна соковитість і яскравість колориту.
Серед робіт, що демонструють високу майстерність Соловйова, різноманітні за технікою виконання (туш, перо, гуаш, акварель) ілюстрації до поезій П. Тичини (1938), М. Рильського (1949). Художник плідно працював і у станковій графіці. Найбільшого визнання набула серія лінорізів за мотивами поеми Т. Шевченка «Катерина» (1961-1964).
Багатогранна творчість Є. Соловйова у галузі вітчизняної графіки має важливе значення для усвідомлення її еволюції та місця у загальній мистецькій спадщині країни.
Похований в Харкові на Алеї поховань почесних громадян міста на Міському кладовищі № 2. |