Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес з минулого
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ

       Серед українських письменників, з іменами яких пов’язаний новий етап у розвитку національної культури, одне з почесних місць належить Євгену Гребінці.
       Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї поміщика - відставного гусарського офіцера - на хуторі Убіжище на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних вчителів. Вже тоді у нього виявилась пристрасть до читання і старанність до занять.
Влітку 1821 року Гребінка їде з батьком до Ніжина і складає екзамени до гімназії вищих наук. У гімназії існував літературний гурток, в якому Євген Гребінка пробував своє перо. Роки перебування в Ніжинській гімназії не були для нього марними. Він збагатився знаннями, життєвим досвідом, з її стін виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості. В 1831 році Гребінка закінчив гімназію і вступив на військову службу, але наприкінці 1831 року вийшов у відставку. В цей час він повертається додому.
       Невдоволений нудним життям глухого провінційного хутора і окрилений першими літературними успіхами, Гребінка поривається в столицю, в далекий і принадний Петербург.
       Приїхавши до Петербургу він влаштовується на службу чиновником комісії духовних училищ і водночас вчителює в ряді столичних навчальних закладів. З листопада 1838 року він залишає цю посаду і до кінця життя перебуває лише на викладацькій роботі: читає російську мову та словесність.
У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, активно співробітничає в журналах та альманахах, знайомиться з Шевченком, який значно вплинув на його творчість. Протягом життя Євген Гребінка написав понад 40 повістей, романів, оповідань і байок, які умовно можна поділити на кілька тематичних циклів: показ окремих сторін українського життя, побут і звичаї чиновництва, поміщицька сваволя та пригнічення кріпаків. Перше видання творів письменника «Малороссийские приказки» вийшло в 1834 р. Збірка мала значний успіх і вже в 1836 році вийшла другим виданням.
В останні роки життя письменник почав готувати до видання зібрання своїх творів у восьми томах. У 1847 році з’явились друком перші чотири томи, в 1848 році - ще чотири. Але повністю здійснити свій задум письменникові не вдалося. 15 грудня 1848 року у Петербурзі після тяжкої тривалої хвороби (туберкульозу) у розквіті творчих сил Гребінка помер. Тіло його було перевезено в Україну і поховано в Мар’янівці поблизу рідного хутора.

***
       Найвизначніше місце в поетичній спадщині Євгена Гребінки посідають байки.
Своїм корінням байки Гребінки сягають насамперед у народну творчість. Майже у всіх його байках хижакам і гнобителям так чи інакше протиставляється звичайний трудівник, який є уособленням людяності, працьовитості, моральної переваги.
       У найкращих своїх байках - «Ведмежий суд», «Рибалка», «Ячмінь», «Віл» Гребінка правдиво відтворював тяжку долю людини-трудівника, шахрайство судових чиновників, хижацтво повітової адміністрації. Показовою щодо цього є байка «Ведмежий суд». В цій байці розкрита яскрава картина судового свавілля - від повної беззахисності невинного підсудного і аж до типового факту доносу. Викриваючи продажність суду і суддів, байкар показує, як спритні хижаки наказують простого трудівника, уособленого  в образі Вола. В своїх діях судді керувалися передусім принципом особистої зацікавленності. Навряд чи вони стали б судити Вола лише тому, що Лисичка подала наклепницьку заяву, до того ж нічого не обіцяючи їм. Трагедія неззахисного Вола не в тому, що він «їв сіно, сіль...», а в тому, що «ситненький був». Судді бачили перед собою добру поживу і не бажали упустити її. Ось у чому, виявляється, криється справжня причина того, що вони засідали «трохи не цілі сутки» і в таких муках «народжували» кривавий присуд Волові. Таким чином, горе-судді у байці «Ведмежий суд» самі є найпершими і найбільшими порушниками того, що відповідає правовій основі життя.
       Про існуючу соціальну несправедливість говорить Гребінка і у байці «Ячмінь». Ця байка написана у формі розмови батька з сином. Письменник засуджує неробство панівних верств суспільства, протиставляючи їм простих працьовитих селян. Автор вдається до оригінальної алегоричної паралелі, порівнюючи людей з колосками ячменю.  Одні з них зовсім пусті, ростуть на ниві даром - це пани-дармоїди, інші схились униз, їх гне зерно - це прості трударі, які  змушені були бідувати, покірливо підкорятися панам, які нещадно грабували їх.
       Протилежність інтересів трудового народу інтересам багатіїв показана в байці «Будяк та коноплиночка». У центрі розповіді - безправність простого люду і зажерливість, сваволя гнобителів. В образі колючого будяка уособлено типового хижака, який в степу у беззахисної коноплиночки всю землю «з під корінця зібрав». У цій байці Гребінка виступає проти неробства. Симпатії письменника на боці скривджених, скромних, чесних і працьовитих людей з народу.
       Розвинувши в своїх байках народно-сатиричні традиції, Євген Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літератури. Вся його літературна спадщина увійшла в скарбницю вітчизняної культури.

 
Останнє оновлення: 5/21/2019
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей