|
Літературознавчі статті |
Матеріали з Інтернету:
Боровський Михайло Леонтійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [вебсайт]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Боровський_Михайло_Леонтійович (дата звернення: 29.09.2020). — Назва з екрана.
Боровський Михайло Леонтійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України: [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37286 (дата звернення: 29.09.2020). — Назва з екрана.
У фондах НБУ для дітей:
Боровський М. Оповіданя з природы : Наші найменші приятелі ; Перша невдачам ; Заслужена кара ; Ростины-хижаки ; Плач квіток ; Житя є боротьба ; Несчастні жабы / М. Боровський. — Ужгород, 1926 . — 32 с. – (Діточа бібліотека «Пчолка» ; Ч. 19).
|
|
Біографічна довідка |
Боровський Михайло народився 15 листопада 1891 року в с. Зубрівка Подільської губернії (нині — Кам’янець-Подільського району Хмельницької області). Агроном, ботанік, пасічник, журналіст.
Початкову освіту здобув у селі, де народився, середню – у Кам’янці-Подільському. У 1912 році був мобілізований до війська в Кам’янці-Подільському.
У 1918-1919 роках навчався на математичному відділенніні фізико-математематичного факулбтету (з 1919 – у статусі вільного слухача), а згодом на сільськогосподарському факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету. У 1920 році разом із військом УНР виїхав з України до Ченстохови (Польща) і у 1921-1922 рр. навчався на ветеринарному факультеті Варшавського університету. У 1923 році переїхав у Чехословаччину і вступив на агрономічний факультет Празької політехніки. Згодом узяв участь у заснуванні крайового пасічного товариства «Рій» в Ужгороді і став його головою, організував взірцеву пасіку на 100 бджолиних сімей, став її завідувачем і заклав плантацію медоносних та лікарських рослин. На Закарпатті був співредактором часопису «Підкарпатське пчолярство» (1923-1925) і журналу «Пчілка» (1923-1924), а також редактором часопису «Пчолярство» (1925-1926), в якому у 1925 році вийшла збірка «Оповідання з природи» і багатоколірний «Атлас рослин». Михайло Леонтійович також зібрав гербарій місцевих лікарських рослин, експозицію якого на сільськогосподарській виставці у Празі (1926) відзначено срібною медаллю. Був делегатом українського та міжнародного конґресів, зокрема Всеслов’янських пасічницьких з’їздів у Празі (1927) і Познані (1929).
Закінчивши навчання, у 1927 році виїхав до Львова, де працював у видавництві «Сільський світ» (референтом секцій пасічництва і садівництва), у товаристві «Сільський господар», а також був редактором журналів «Український пасічник» (1928-1939) – щомісячного видання «Сільський господар» та «Практичне садівництво (1933-1938). Книги Боровського Михайла «Мід як відживчий і лічничий середник» (1932) було того ж року перевидано в Болгарії, а у 1933 році – польською мовою в Любліні (Польща).
У 1939 році переїхав на Холмщину, де викладав на курсах сільськогосподарських дисциплін у Господарській середній школі в Окшові, а у 1942 році повернувся до роботи в кооперативі «Рій» і читав курс садівництва та городництва в сільськогосподарській школі в м. Холмі. У 1943 Боровський еміґрував на Захід: спочатку у Чехію, де працював викладачем УТГІ в Подебрадах (19431-1944), а згодом у Німеччину, де став доцентом і завідувачем кафедри садівництва та городництва агрономічно-лісового ф-ту УТГІ в Реґенсбурзі (1945-1948).
Наприкінці 1948 року прибув у Канаду, де спочатку працював на дослідницькій агрономічній станції Манітобського університету (1949-1950), а потім обіймав посаду фахівця з озеленення і прикрашання шкільних садиб в адміністрації шкіл м. Вінніпега (1950-1958) й одночасно редактора господарської сторінки в тижневику «Український голос» (1950-1951).
Автор серії практичних посібників із ведення сільсого господарства та природничої науково-популярної літератури.
Помер 8 квітня 1989 року у м. Вінніпег, Канада. |