|
місця перебування |
Швейцарія, Франція, Австрія, Німеччина, Італія, США, Чехословаччина |
|
Увійшов в коло дитячого читання |
Книги для дітей: «Поэзия тоскующего Пьеро» (Бухарест, 1919) та «Найя из джунглей» (Берлін, 1922) |
|
Літературознавчі статті |
Матеріали з Інтернету:
Гандзій О. «Якби йому жінку, як у Винниченка. Вона заміняє матір і сестру милосердя» [Електронний ресурс] / О. Гандзій // Gazeta.ua: [вебсайт]. — Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history-journal/_akbi-jomu-zhinku-yak-u-vinnichenka-vona-zaminyaye-matir-i-sestru-miloserdya/936124 (дата звернення: 29.03.2021). — Назва з екрана
Гасенко Юрій [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Гасенко_Юрій (дата звернення: 29.03.2021). — Назва з екрана.
Дзюба Д. Ґеорґ де Гасенко [Електронний ресурс] / Д. Дзюба [Електронний ресурс] // Порохівниця: [вебсайт]. — Режим доступу: https://porokhivnytsya.com.ua/2017/12/15/georg-de-gasenko/ (дата звернення: 29.03.2021). — Назва з екрана.
Хотин Р. Унікальна мапа України: актуальна і через 100 років [Електронний ресурс] / Р. Хотин [Електронний ресурс] // Радіо Свобода: [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/28691091.html (дата звернення: 29.03.2021). — Назва з екрана. |
|
Бібліографія |
У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:
Гасенко Г. Найя з джунглів : оповідання / Г. Гасенко ; мал. Б. Флякса, Г. Остерзетцера, Ф. Орлєта. – Київ ; Відень : По світу, видавництво Г. Гасенка, 1920. – 69 с. : іл.
| |
|
Біографічна довідка |
У 1919 році першим уклав інфографіку економічних показників України за 1914-1919 роки з мапою Соборної України. Уклав першу мапу розселення українців у світі. Винахідник першого в світі гібриду гідроплана і моторного човна! Дипломат, розвідник, журналіст, дитячій письменник — такий різнобічний і непересічний представник доби перших визвольних змагань — Георг де Гасенко.
Юрій-Георг Гасенко народився у 1894 році в Кисловодську – тепер Ставропольський край РФ. Батько із родини князів-черкесів, засуджений до заслання у Сибір, звідки не повернувся. Мати – донька українця, ветерана Кримської війни, знала кілька іноземних мов. Мав меншого брата Олександра. Деякий час жив у родича, вчителя турецької школи в Баку. Навчався у Стамбулі.
У 1910 році їде у Берлін працювати чиновником бюро для найму робітників із Галичини. Шукає роботу в Італії. Повертається на Кавказ і влаштовується у кредитне товариство. Хворіє на пневмонію. Знову їде у Берлін. Там хвороба загострюється. Висилають у Петербург. Звідти видавець Олександр Лотоцький допомагає йому повернутися додому.
Вже у 1914 році мобілізують на Кавказький фронт. Зі своєю частиною потрапляє на Київщину. 1917 р. підтримує українізацію війська, стає особистим ад’ютантом Генерального секретаря військових справ Симона Петлюри. Вступає до Української соціал-демократичної партії робітників. Бере участь у мирних переговорах із Німеччиною у Бересті. Отримує мандат українського уряду на здійснення за кордоном інформаційної та розвідувальної роботи в Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії та США. Організовує Українське інформаційне бюро.
У 1918 році очолює українську дипломатичну місію в Бухаресті. Видає збірку «Поезія сумуючого П’єро». Укладає інфографіку «Україна», де французькою, німецькою та англійською мовами подає основні економічні показники України за 1914–1919 роки. У Женеві створює Українсько-швейцарський комерційний заклад і Товариство пропаганди проти анексії Бессарабії Румунією. У Парижі видає книжку «Bukovina».
1920 року за дорученням Володимира Винниченка збирає інформацію про становище України. Живе у Швейцарії, Австрії, Німеччині та Чехословаччині. У Відні відкриває видавництво, входить до Союзу українських журналістів та письменників, очолює Український національний аероклуб.
У 1922 році очолює українську гімназію у польському Ченстохові.
1923 року у столиці Болгарії Софії разом зі скульптором Михайлом Паращуком засновує фабрику мистецького фаянсу. Працює над удосконаленням літаків. За підтримки французького уряду в Ліоні виготовляє гібрид гідроплана та моторного човна. Називає «Морська блоха». Презентує винахід на Другому міжнародному конгресі моторної навігації в Парижі в липні 1926 р. Цей винахід прирівнюють за значенням до пароплава. Після завершення випробувань «Морську блоху» придбав французький уряд.
У травні1933 року – Юрій Гасенко помер за невідомих обставин у Парижі. Місце поховання невідоме.
Юрій Гасенко — український політичний і культурний діяч; у 1917 році — особистий ад’ютант Симона Петлюри, учасник української делегації на мирних переговорах у Бересті; український дипломат, розвідник, створив підвалини нинішнього Головного управління розвідки, очолював Інформаційне бюро України за кордоном, виконував дипломатичні та розвідувальні доручення в країнах Європи і в США; публіцист, дитячий письменник, винахідник. Непересічна особистість, справжній патріот України. |