Марія Морозенко. Я закохалася
29 червня 2017, 18:08   Автор: Наталя Марченко

Морозенко Марія. Я закохалася : повість  / Марія Морозенко ; обкладинка : О. Стельмах. – Київ : ВЦ «Академія», 2017. – 128 стор. 

Уже весь клас закоханий, а ти все ще думаєш, що то за почуття таке — кохання? Кажуть, що оті двоє уже давно «сплять», а ти навіть цілуватися не пробувала? Й хто-знає, чи все з тобою добре, коли жоден хлопець тобі досі не сподобався аж так, щоб думати про нього саме в тому, «дорослому» сенсі? Тоді ця книжка — для тебе!

Віра — звичайна хороша київська гімназистка. Не найкраща і не найгірша. Звичайнісінька. У неї гарна родина, чудова бабуся в селі, вірний товариш Васька, з яким знайомі «тисячу років», і щира подруга Мирося. Але ж хіба цього досить для щастя восьмикласниці?!

 

Завжди настає час, коли для щастя дівчинці потрібен справжній «принц», або хоча б «лицар» чи, зрештою, — красень однокласник, здатний запросто подарувати крутий гаджет.

Настає перший шкільний день нового року й казка збувається! Але чи такою вже казково-безхмарною  буде ця історія почуттів?

Чи завжди «принцеса» здатна вирізнити свого справжнього «принца» серед інших? Чи варто віддавати «всю себе» коханому? І чи коханий насправді цей юнак? Чи твій коханий? Чи кохає тебе? Запитань безліч! І на всі мають знайти відповідь герої цієї світлої захоплюючої історії.

Переконана, що тобі буде цікаво й дуже затишно в світі цієї книжки. Спокійно та розважливо, з гумором і щиросердною повагою до тебе авторка розповість про сокровенне й складне, про стократ продумане й, можливо, так ні з ким досі й не проговорене тобою. Тому — читай і розмірковуй!

Наталя Марченко.

Дорослому читачеві

Захоплююча сила любові

Останнім часом з‘явилося чимало підліткових історій, написаних українськими авторами нового покоління. Повість «Я закохалася» Марії Морозенко на цьому тлі вирізняє професійність письма та глибока, закорінена в традицію вітчизняної літератури для дітей сердечність. Це по-справжньому добра історія. Добре написана, пронизана інтенціями добра, здатна пробуджувати добро в читачеві.

У повісті присутні всі основні «фішки» підліткового читання для дівчаток. Її можна розглядати як типову історію «панночки та хулігана», адже Віра — розважлива викохана донечка дбайливих батьків, а щиро закоханий у неї Васька — халамидник-напівсирота, якого виховує самотній батько-пияк. Можна побачити у тексті ознаки оповідок про «вимріяного принца», бо до Віриного класу приходить красень «мажор» Влад, дівчина відразу привертає його увагу й закохується сама. Є тут і дівоча дружба з усіма її складнощами та підтекстами, й самовизначення в учнівському колективі, й драматизм взаємин із дорослими. Але найважливіше, що в тут діють і роздумують над своїми почуттями й оточуючим типові, насправді вихоплені з життя підлітки.

Головна героїня повісті Віра — звичайна дівчинка з благополучної щасливої родини. Це добропорядна розважлива дитина, чий життєвий досвід мало спотворений «спокусами нашого часу», а щиросердний монолог, сповнений сумнівів і вродженої делікатності, заворожує простотою й природністю. Попри явну симпатію автора, образ не залишає відчуття штучності. Навпаки, здається, що раптом серед засилля крайнощів — героїв екстремальних, надривних — бачиш живу правдиву сьогочасну дитину яких тисячі, нового українського героя, який відображає суть покоління, що виросло за роки Незалежності. За буденними тривогами дівчинки постає глибока сильна натура, за вчинками — мисляча відповідальна особистість. Це не показний «борець зі злом», а справжній Творець, який завжди повертає життя на краще.

Водночас, письменниця дуже тонко передала стан очікування кохання, знайомий кожній дівчинці. За своєю інтенсивністю та важливістю в формуванні особистості  він, можливо, навіть важливіший за сам момент з‘яви того почуття. Адже в очікуванні кохання дівчина найбільше прислухається до себе, намагаючись осягнути, що саме й чому вона чекає від життя. Формуючи образ «людини, вартої любові», вона, по суті, визначається із самооцінкою та напрямами подальшого поступу.

Авторці вдалося точно вловити межу конфлікту — тонку грань, за якою підлітковий максималізм («роздмухування з мухи слона») втрачає у творі реалістичні обриси. Героїня перебуває у повісті в стані більшості дівчаток свого віку, коли всі ніби шепчуться й щось знають, але насправді є здебільшого розмови, а не досвіди. Тому біди (спроба самогубства,  втрата цноти, автокатастрофа та ін.) відбуваються здебільшого «на слуху», а не перед очима читача. Письменниця не «смакує» проблему, а знаходить її щасливе вирішення. Не живописує випробування, які чатують на підлітка, а художньо достовірно й мудро показує, як їх благополучно перебороти чи оминути.

Чи не тому Віра не самотній герой, а «притягує» в орбіту свого буття так само цілісних добрих людей: однокласників (найперше, Мирося й Васька), сільських бабусь  (хранителі досвідів і незвичайних слів), порядних фахових учителів тощо. Зрештою, підтримуючи одне одного, ці добрі люди поступово формують навколо себе щасливий добрий світ (пригадайте низку життєвих напружених мікроісторій, які тримають увагу читача й щоразу потверджують перемогу добра над злом: порятунок собаки від жорстокого господаря, викрадення мобільного телефону тощо). Таким чином окремішня доля дівчинки-підлітка обертається на сукупну історію дорослішання гімназійного класу як спільноти, а ще ширше — на логічне постання нового українського суспільства, заснованого на взаємодовірі та гідності. Водночас повість порушує низку складних злободенних проблем (насилля у родині, матеріальне розшарування спільноти, потребу підлітків у працевлаштуванні, суїцидальні наміри тощо). Але вони — лише тло, на якому відбувається дорослішання та самоусвідомлення героїв. Бо суть не в тому, що життя сповнене «чорнухи» та випробувань, а в тому, що з пітьми завжди є вихід до Світла, потрібно лише рухатися у потрібному напрямку.

Дещо спрощеним видається протиставлення багатого й бідного юнака як поганого й хорошого, бо в житті буває протилежне. Гадаю, тут злегка проглядається постколоніальна звичка відділяти «низи» від «верхів» та підсвідомо симпатизувати «низам». Так само ідеалізованою може видатися  й родина Віри. Але насправді авторка цілком реалістично відтворює побут більшості традиційних українських сімей, у яких досі культивується поважливе толерантне ставлення одне до одного та сердечність. На жаль, значною мірою саме це плекання є причиною низки драматичних ситуацій у житті героїні, котра через надто світлі очікування до ВСІХ людей, помиляється у своїй оцінці дійсності. З іншого боку, письменниця дуже тонко й переконливо показала, що помилки супроводжують усіх підлітків, не залежно від рівня їх «готовності» та «досвідченості». От тільки наслідки цих помилок і висновки, яких доходять герої, — різні. Важливо, що саме виплекана в гарній родині, делікатна Віра виявляється більше здатною опиратися темним реаліям життя (вона знаходить вихід із кожної ситуації, позитивно рефлексує, не поступлива щодо справді важливих речей тощо). «Запас любові» в дитині робить її стійкішою перед негараздами, котрі стрічаються кожному.

Надзвичайно тонко оповідь відтіняють і прояснюють перед читачем образи тварин. Розповідає авторка історію розумахи-пса, катованого господарем, випадкового кошеняти чи домашнього кролика, завжди це повноцінний персонаж, чиї вчинки та реакції додають сутнісних рис до характеристики головних героїв. Так, пес вперше робить очевидними для Віри брехливість і подвійність натури Влада, кролик і «підмінне» кошеня заміняють невимовлені зізнання Васі тощо.

Твір означений гармонійним поєднанням кращих традицій української школи дитячого письменства з новітніми європейськими набутками. Так, сповнене пригод і пустощів сільське «нестайківське» літування героїв органічно співживе у його тематиці зі звичними для сьогодення відвертими роздумами про місячні та секс, молодіжними тусовками й розшаруванням суспільства тощо. У стилістиці гармонізовані сленг, літературна мова та просторіччя, розважлива дидактичність внутрішніх роздумів і авторських включень та динаміка оповіді й діалогу. Повість легко й світло читається, залишаючи по собі мрійливий теплий настрій і бажання зробити щось хороше.

Переконана, книжка стане однією з тих добрих знахідок, які припадуть до душі читачам різних поколінь і світоглядних позицій. Адже любов і щирість, вітаїзм і відкритість об‘єднують у мрії про СПРАВЖНЄ усіх.  

Наталя Марченко.

 

 


Коментарі до статті