Присвячена дитинству Марії Примаченко книжка Світлани Тараторіної з ілюстраціями Н. Левицької «Оця Марія звірів малювала» (Київ, 2020) є чудовим зразком новітньої біографічної повісті-казки. Водночас видання є частиною ширшого проєкту видавництва «Видавництво» – «Це зробила вона», покликаного змінювати самопозиціонування маленьких і дорослих читачок, даючи їм взірці яскравого чину жінок, їх успішності та небуденності.

Яскрава представниця українського «наївного мистецтва» Марія Примаченко постає перед молодшими читачами найперше маленькою мрійницею-фантазеркою. Відтак, цільова аудиторія може легко впізнати себе в образі головної героїні та її друзів.

Світлана Тараторіна створила як художню біографію, так і натхненну історію про силу мрії. Ця тема обов’язково зрезонує дітям та покаже їм цінність наполегливості, віри у себе.

Події книги розгортаються у селі Болотне, що є малою Батьківщиною Марії Примаченко. Оповідь охоплює період першої чверті ХХ століття та події Першої світової війни. Однак історія Марії виходить за межі конкретного історичного контексту, пропонуючи універсальні теми, як-от самоідентифікація, важливість творчості, особистісний розвиток у важкі часи  та сила спільноти.

Динаміку сюжету забезпечує багатоетапна подорож головної героїні. Марійка отримує заклик до Пригод і переходить зі Свого світу в Інший – таємничий ліс, де мешкають фантастичні звірі. Жагу до пригод підкріплює бажаний трофей – квітка папороті, яку можна знайти лише в ніч на Івана Купала. Однак дівчинка не долає й першого порога на шляху до мети: похід закінчується страшною хворобою Марії. Може здатися, що подорож на цьому закінчується, але ні. Друга кульмінація: дівчинка повертається до лісу під час подій Першої світової війни, аби попередити «своїх» – вороги підступили. Марійка знову зустрічається з казковим Болотяним звіром, однак не отримує від нього «золотого граалю»” – квітки, яка виконає геть усі бажання. Головна героїня знаходить свою Справжню Силу не завдячуючи чарівним подарункам: фантастичні звірі дають їй дороговказ – її призвання – малювати.

У книжці «Оця Марія звірів малювала» Світлани Тараторіної усі персонажі – як реалістичні, так і казкові – на диво переконливі: авторка зобразила їх відповідно до віку та досвіду маленького читача, враховуючи притаманну йому наївність та відвагу.

«Змальовує» світ маленької художниці однаковою мірою і текст, і зображення. Авторка й художниця широко використовують поєднання колоритних описів та ілюстрацій, які, перегукуючись, творять неповторний світ цієї книжки-біографії. Так само малюнок підтримує та розгортає для дитини-читача діалоги та внутрішні роздуми персонажів.

Важливо наголосити, що Світлана Тараторіна уникає донедавна поширених стереотипів, зображаючи жіночі персонажі активними учасниками пригод, а не пасивними спостерігачами. Марійка, зокрема, не тільки демонструє сміливість і рішучість, а й допомагає Вальку подолати страх.

Авторка уникає моралізування. Натомість використовує історію, щоб показати важливість особистої сили та творчості без прямих повчань і вказівок. Це дає змогу читачам робити власні висновки.

Емоції та настрій теж передаються через виразні описи та діалоги, а також колоритним зоровим рядом. Так, зустріч Марійки з фантастичними звірами викликає почуття дива й таємничості.

Діалоги – природні та відображають дух часу та місця, де відбувається дія. Мовлення персонажів відповідне їхньому вікові, соціальному статусу та культурному середовищу.

Нарація від третьої особи відповідає ідеї книги, розкриває читачам фантастичний світ очима Марійки. Її сприйняття подій навколо допомагає нам відчути магічність її внутрішнього мистецького світу. У тексті відчувається авторська симпатія, теплота та чуйність до цього казкового, ще прихованого в душі дитини світу, що ось-ось розкриється людям у мистецьких полотнах її героїні.

Яскраві живі малюнки як візуально привабливий контент – надважливий фактор для дитячої аудиторії. Наталя Левицька вміло використала образи та колористику Марії Примаченко й створила ілюстрації, які стимулюють дитячу фантазію та творче мислення, бо дають змогу маленьким читачам зануритися у казковий світ месткині, сприйняти його візуально так само сильно, як і текстуально.

До речі, саме виставка творів Марії Примаченко в Києві спонукала ще юну Наталю Левицьку стати ілюстраторкою. І, певно, не лише її. Адже позитивний вплив творчості Марії Примаченко на читача-дитину – доконаний факт. Ще у 70-х рр. ХХ ст. визнана народна художниця проілюструвала низку книжок для малюків видавництва «Веселка», зокрема кілька знакових для історії української дитячої книги видань письменника та фольклориста Михайла Стельмаха. Відтоді її малюнки постійно з’яляються у виданнях для дітей та дитячому інформпросторі.

Та ілюстрації з книжки-картинки «Оця Марія звірів малювала» не повторюють малюнки Марії Примаченко, а дають читачеві емоційний контекст, допомагають уявити характер і дії персонажа, буквально унаочнюючи сцени з казки та розгортаючи їх у небуденну мистецьку реальність.

Ілюстрації мають яскравий, живий стиль, що відповідає естетиці українського народного мистецтва та стилістиці Марії Примаченко. Вони колоритні, експресивні та сповнені деталей.

Шрифт та інтерліньяж здаються оптимальними для читання, особливо для дітей.

Один з аспектів оформлення книги, який може викликати певні труднощі під час читання,  – використання чорного шрифту на темно-зеленому тлі. Така колірна комбінація (хоч і вписується у загальну палітру ілюстрацій) може знизити контрастність тексту і, як наслідок, погіршити сприйняття інформації.

Варто також наголосити, крізь біографію художниці що авторкам вдалося відтворити та донести до юного читача привабливу повнокровну картину життя українців у ХХ столітті, їхні традиції та звичаї. І письменниця, й ілюстраторка уникають використання стереотипних образів або занять, демонструючи натомість унікальність і багатство українського сільського життя. Конфлікти, присутні в тогочасній історії, вирішуються без очевидних упереджень і дають змогу персонажам самостійно інтерпретувати власний досвід.

Мова персонажів, з її діалектними особливостями та синтаксичними нюансами, додає автентичності та колориту оповіді, уникаючи оціночних суджень і забезпечуючи нейтральний, але багатий наратив.

Книга про Марію Примаченко вирізняється на тлі творчого доробку Світлани Тараторіної. Вона засвідчила як жанровий відхід від фентезі та антиутопій, так і орієнтацію на значно молодшу аудиторію. Але це, безсумнівно, вдала та багатообіцяюча спроба письменниці та одна з кращих українських книжок-біографій для молодших школярів останнього десятиліття!

«Оця Марія звірів малювала» не просто «розповідає історію життя». Ця книжка виховує та надихає маленького читача, показуючи, як тяжкі часи можуть стати каталізатором для зростання та самовдосконалення.

Видання слід рекомендувати молодшим читачам, особливо тим, хто цікавиться українською культурою та фольклором. Фантастичний елемент зробить читання захопливим, а культурний контекст — освітнім.

Ангеліна КОЗАРЕНКО,

студентка 6 курсу Навчально-наукового інституту філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

спеціальність «Літературно-мистецька аналітика».