Стефанія Макарова

(учениця 6 класу, читачка МКЗК «Централізована система бібліотек для дітей» м. Дніпра)

Радить прочитати:

Малик Г. Незвичайні пригоди Алі : повість у 3 кн. / Г. Малик ; худож. Г. Олійко ; обкл. К. Штанко, Л. Корж-Радько. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. – 223 с. : іл.  

«Із усіх книжок українських народних письменників, які я читала, мені найбільше подобається книга під назвою «Незвичайні пригоди Алі». Її написала письменниця, яку звати Галина Малик. У цій книжці розповідається про пригоди супротивної, ледачої, але по-своєму унікальної дівчинки, яка через те, що вона ніколи нічого не дороблює, потрапила до незвичайної країни під назвою «Недоладія». А ось докази того, що вона нічого не дороблювала: вона ніколи не допивала молоко бабусі, й через це вона плакала, Аля ніколи не доїдала й навіть ніколи не доплітала свої косички! Заплете одну, зав‘яже стрічечкою, а потім думає: «Чому це я повинна витрачати свій час на другу косичку? Нічого не буде, якщо я її не заплету», – й кладе собі в кишеню другу стрічечку. І ходить так цілий день: одна косичка заплетена, а друга – ні.

І до речі, дивне ім’я – Аля. Чому її так назвали? А ось чому: насправді нашу героїню звати Галя, але, коли вона була маленькою, то постійно говорила: «Аля хоче! Алі дай!» – і так в родині почали називати її Алею.

Аля наче й гарна дівчинка: блакитні маленькі оченята, рум‘яні, всі у веснянках щічки, але така невихована. Колись вона навіть забула дошити рушничок на день народження бабусі! Шиє шиє, а потім кине й думає: «Набридло вже шити! Краще займуся чимось іншим. А рушничок дошию завтра» – і так вона робила кілька днів. Згадає про рушничок а потім відкладає на завтра. З часом, вона навіть забула про нього! Аля була переконана, що на рушничку давно були вишиті гарні півники! І ось, на день народження бабусі, Аля урочисто відкрила коробочку, в якому мав лежати вишитий рушничок і... всі побачили голку, нитку та клаптик тканини, на якому було вишито один єдиний хрестик. Подивившись на дівчинку, тато сказав: «Ех ти!» – і Аля побігла до своєї кімнати. Вона думала, що рано чи пізно хтось прийде до неї й покличе до столу, але ніхто не прийшов.

А ось як Аля потрапила до Недоладії. У своїй кімнаті на люстрі дівчинка побачила маленького чоловічка в зеленому плащі й червоному капелюсі. Він сказав: «Тааак, це вже сота недороблена справа».

Аля не зрозуміла, до чого вів цей чудернацький чоловічок. Згодом він проспівав пісеньку. Коли незвичайний гість її доспівав, Аля відчула, наче впала зі стільця. Але впала вона вже в інше місце. До країни Недоладії.

І тут починається найцікавіше: Аля подорожує незвичайною країною, заводить нових друзів, таких як: Недоладько, Недопопелюшка, Недоштанько (але той, скоріше, був не зовсім другом). Мета дівчинки – потрапити додому, але для цього потрібно промовити закляття. Шукаючи це закляття, Аля дізнавалась про нове, завела нових друзів і найголовніше – визнала свою помилку. А її помилка, якщо ви ще не зрозуміли, в тому, що вона не слідкувала за своїми вчинками, не була чемною й ніколи нічого не дороблювала.

Відтоді Аля все дороблювала, навіть якщо не хотіла, бо знала, що так треба.

У цій книзі мене вразило те, наскільки змінилася Аля після подорожі до країни Недоладії.

Найбільше мені сподобалося уявляти містечко під назвою «Недотель». Я уявляла всі будинки перекошеними, недоробленими, жителі також були недоробленими. А будинки зроблені зі шматків дерева, заліза й інших матеріалів.

Ця книга дуже сподобалась мені тим, що в авторки Галини Малик гарний гумор, і тому в неї вийшла така кумедна книга. Але вона не тільки позитивна, а ще й повчальна. Вона навчила мене тому, що якщо берешся за якусь роботу, то обов’язково дороби її.

Читати книги я люблю. Особливо коли вони гумористичні. І саме книга під назвою «Незвичайні пригоди Алі» стала однією з моїх улюблених».