Часом процес написання казки має не менш казковий сюжет, аніж задуманий твір.

От і в департаменті «Сюжет» бібліотечної КнигоСтудії «Читацьке Бюро», що діє в Рівненській обласній бібліотеці для дітей у спільному з Всеукраїнською ініціативою «Додай читання» проєкті, трапилася абсолютно непередбачувана історія з казкою «Як гарбуз та паляниця лад навели».

По-перше, ви б ніколи не вгадали, що п’ятикласники Рівненського ліцею «Колегіум» поряд з гарбузами замислять чи не найголовнішим персонажем - Дракона, і вже точно не підозрювали б, що цей трьохсотрічний драконисько завдяки прадавньому другу птеродактилю (якого нізвідки надумали додати наші вигадники!) зголосився стати… вегетаріанцем! Привідкрию причину (маленький спойлер): у драконячому замку роками не дотримувалися ЗСЖ (здоровий спосіб життя), тож власника спіткали негаразди та, буквально, катаклізми - живіт Дракону-бідоласі захворів!

Звісно, як письменниця, я ділилася деякими технічними прийомами казкування, що наші юні співавтори одразу і застосовували, сміливо змінюючи усталені характеристики персонажів. Кмітливі юні автори у вигадуваній казці змусили співпрацювати рака та щуку: діти об’єднали їхні зусилля задля спільної перемоги!

Додали школярі й сьогочасних новинок та несподіванок, як от, міньйони-посіпаки «на службі» у Кота чи м’ятно-огірковий смузі у Білчиному кафе «Паляниця». Саме цей корисний смаколик змусив Дракона пом’якшити «драконівське» меню у власній піцерії «Пекельний гарбуз», замінивши щурячі лапки стеблом селери!

Письменники-аматори так жваво закрутили сюжет, що довелося і про харчові уподобання поговорити, і торкнутися «бізнес-моделей», реклами, податків. Тож мали у підсумку не лише цю чарівну казку, а ще й міні-семінар з економіки.

Не легковажте казками - важливим інструментом та методом пізнання світу!

П.С. Помітили, я щойно назвала казку чарівною?

Окрім всього чудово-сказаного, додам найдивовижніше. Серед марок-наліпок абетки, котра допомагали нам в експрес режимі казкувань швидше домовитися щодо обрання персонажів (К-кіт, Р-рак), літеру П не обирали. Тобто, картинки П-птеродактиль НЕ БУЛО! Що вже й казати про П-посіпак! Дитяча наполегливість «докинула» їх у сюжет без візуальної підтримки. Навмання. А вдома…
Вдома, опрацювавши дитячий текст, я хутко взялася хазяйнувати і склякла: на килимі «згуба» - іграшковий птеродактиль! Бідося ледь у мій пилосос не втрапив! А на ранок, радячись із видавцем щодо майбутнього альманаху, на полиці його кабінету глипали очиськами двійко посіпак на батарейках: «Привіт! Я люблю банани!». Із такими цінними артефактами пішла на «другу співбесіду» - узгоджувати текст із юними співавторами. Діти безперечно знають щось такеее!..

Євгенія ПІРОГ,

письменниця,

провідний бібліотекар Рівненської обласної бібліотеки для дітей.