Чередниченко Д. Чого Волошка запишалася : повість / Д. Чередниченко ; худож. Н. Клочкова. – Київ : Грані – Т, 2012. – 59 с. : іл. – (Сучасна дитяча проза).

Коли вдома у тебе є киця або ви усією родиною саме надумали завести у себе отаку пухнасто-мявкучу улюбленицю, то мерщій берися до цієї книжечки! Бо її автор – не лише чудовий оповідач, а ще й справжній знавець котячої психології та великий шанувальник усього котячого роду. Тому захоплюючі історії про пустунку Волошку не лише розважать тебе, а й навчать доглядати за чотирилапим улюбленцем, пояснять, що і чому саме він відчуває та думає.
Світ звичайної міської квартири завдяки «кошачому поглядові» на нього відкриє свої чарівні раніше незнані тобі куточки. Особливо цікаво читати, знаючи, що то – зовсім не вигаданий дім, а справжня оселя чудового подружжя знаних письменників і перекладачів – Дмитра Чередниченка та Галини Кирпи, а Олянка, киця Волошка та киця Біленька – так само справжні, а не вигадані герої їх цікавого та по-справжньому щасливого буття .

Росич О. Джовані Трапатоні: казки для підлітків, їхніх батьків, дідусів та бабусь / О. Росич ; обкл. В. Штанка. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2010. – 370 с. – (Дивовижні світи).

Коли б Г. Х. Андерсен жив в Україні, про що б він написав? Дивне питання…
Але ось з’явився нещодавно в Україні таємничий і насправді чарівний казкар Олекса Росич, про котрого кажуть, що він — захований під псевдо відомий актор чи знаний сценарист… І розповідає він свої дивовижні та по-андерсенівськи справдешні історії так само не малюкам, а всім, кому цікаво побачити за казковими перипетіями живу драматичну суть людського буття… Твої однолітки й зовсім дорослі пані та панове мусять вирішити, чого вартує їхня людська сутність і де межа підступності та цинізму, як низько може опустити себе людина і чи варто судити того, хто таки «опустився»… А ще вони кохають, борються й зраджують, буквально «продають душу», аби запаніти та «лізуть зі шкури»… І стається все те просто зараз, поряд із тобою, у давньому сповненому легенд і чару Львові, де витає щемкий дух кави та неймовірно смаковитих льодяників…

Лущевська О. Солька і кухар Тара-пата: повість / О. Лущевська, Лана Світанкова ; худож. О. Гаврилова. – К. : Грані–Т, 2012. – 80 с., іл.

Гадаю, це типова «дівчача» книжка. Тому хлопчики можуть спокійно далі не читати. От, хіба-що вони страшенно люблять зустрічати маму з роботи якимось насправді добрим сюрпризом, скажімо, полуницею в шоколаді чи хоча б свіженькими спагеті, — тоді є сенс продовжувати!
Це книжка про почуття і смаки. І не лише кулінарні… Адже можна мати смак до книжок чи до музики, смак до хороших людей і краси. Зрештою, далеко не кожний із нас має смак до життя… Автори і герої цієї книжки його мають. Тому так приємно взяти до рук ошатний томик якогось особливого «смачного» відтінку, що викликає мені в уяві улюблений корицево-шоколадний дух теплої кухоньки зі свіжовипеченими тістечками на стільниці. Тому зовсім не хочеться підганяти неквапливу оповідь про будні та свята дивакуватого самотнього кухаря Тара-пати і маленької вигадниці Соломійки.

Ковальчук В. Про фею Дорофею: мал. оповідки для мал. дітей / В. Ковальчук ; мал. авт. – Л. : Апріорі, 2012. – 36 с. : іл.

Письменники розповідають цікаві історії за допомогою слів, а художники зазвичай користуються зображеннями. Ти, звичайно, про це вже чув. Та й змалку, коли ще й абетки не знав, умієш читати книжки «за картинками». Бо ж це таке захопливе «читання» — гортати сторінки, малюнок за малюнком, — і самому вигадувати історію, приховану в книжці!
Але, буває, художникові також хочеться розповісти про власні малюнки. Тоді народжуються книжки, які навіть дорослим слід читати і по літерах, і по малюнках. Маленькі оповідки про чудову дівчинку Дорофею, що їх вигадала знана українська художниця Вікторія Ковальчук, саме такі. Їх мало просто прочитати, а слід уважно-уважно роздивитися! Бо в ілюстраціях цієї книжечки приховано значно більше історій, ніж ті, що їх розповіла авторка.

Малик Г. Абра&Кадабра : повість-сюр / Г. Малик ; худож. Г. Пономаренко. – Ужгород : Поліграфцентр “Ліра”, 2011. – 94 с. : іл.

П’ятикласник Вася-Денвер не любив учитися і навіть мав кілька предметів, які ненавидів лютою ненавистю, як от, хімію. А ще він ненавидів власне ім’я, бо ж Васею можна назвати лише лоха, і страшенно заздрив крутим хлопцям та завжди уважно дивився під ноги, сподіваючись, що хтось загубить барсетку, туго напхану баксами…А що барсетка все не знаходилася, виміщав зло на випадкових собаках, котах і «слабаках»…
Але якось і з Васею-Денвером трапилося чудо - з’явився інопланетянин!..