Слухай і читай: аудіобібліотечка


Послухай, як автори виконують власні твори, та прочитай їх сам так, як вважаєш за потрібне.


"Мала годиночка"
6 травня 2014, 16:52   Автор: Любов Новікова-Бемм

Якось рано вранці, коли СОНЕЧКО мало ось-ось викочувати КОЛИСКУ ЧАСУ, зустрілися молоденький ДЕНЬ та тітонька НІЧКА.

— Доброго дня, тітонько! — привітався ДЕНЬ.

 — Ніякої поваги! Ніколи не бажають доброї ночі. Ось такі вони всі ці дні. Куди біжиш?

— На полі роса впала, пташки прокидаються.

— Півні нічні вже давно проспівали, то й що?

— Побіг я, тітонько, треба до роботи ставати.

— Які в тебе можуть бути справи? — каже НІЧ, позіхаючи. — От я напрацювалася! Декого темрявою лякала. Цвіркунів лоскотала, що ті ледь-ледь вгамувалися. Зірки розбирала, ними небо вбирала.

Почуло СОНЕЧКО, як ДЕНЬ з НІЧКОЮ сперечаються, розсміялося, та й перехилило КОЛИСКУ ЧАСУ. МАЛА ГОДИНОЧКА і впала, та прямо на стежину. Молодий ДЕНЬ побачив, радісно плеснув у долоні:

— МАЛА ГОДИНОЧКА, СОНЯЧНА дитиночка! Стане мені у пригоді.

— ГОДИНОЧКУ я загубила, коли в темряві ходила. Хоча справ багато я зробила, та все одне трохи чогось не встигла, — заперечила тітонька НІЧ.

 

"Принцеса Горошинка"
17 січня 2014, 9:52   Автор: Оксана Думанська
      Дідусі й бабусі люблять оповідати всіма знану казку про
нещасну принцесу, яка заблукала в негоду і попросилася на ночівлю до
незнайомих людей.  А ті,  щоб перевірити її походження з високого роду,
підклали під десяток сінників маленьку горошинку. Уранці приблуда
поскаржилася,  що цілу ніч їй щось муляло в боки...

 

"Попелюшка в домашніх капцях"
16 січня 2014, 17:21   Автор: Оксана Думанська

Cофійко, — позбирай іграшки! — гукнула мама з кухні.
—   Ага... — неохоче відповіла Софійка, заплітаючи ляльці
коси так, щоб вони облягли її голову, як корона.
—  Я не жартую! Позбирай іграшки, склади олівці й альбо­ми...
—  Та зараз...
—  Я навіть звідси бачу, шо ти сидиш на килимку серед безладдя  й бавишся лялькою!

Льончик, павучок та Середа Середулівна
5 червня 2013, 11:25   Автор: Еліна Заржицька

Якось подивився Льончик по телевізору цікавий фільм. Буцімто мужні космонавти зустрілися у космосі з жорстокими ворогами – велетенськими павуками. Ті павуки почали полювати за космонавтами, а героїчні космонавти, звичайно, з тими павуками билися. Стріляли їх із лучеметів так, що тільки трісочки летіли.
Льончик тих космонавтів вирішив підтримати. Схопив пістолет, і – пух! пух! – вцілив прямісінько головному павукові у лоба. Схопив автомат, і - тра-та-та! – цілий десяток павуків подолав.
Вдень усе гарно було. А от вночі... Наснився Льончикові сон.

Про О-Пика молодца, школы «Сакура» бойца
5 червня 2013, 10:10   Автор: Элина Заржицкая

Глава 1, в ней узнаем, что О-Пик был прилежный ученик

Жил да был мышонок. Впрочем, мышата разные бывают, поэтому я добавлю: японский мышонок. Почему японский? Да потому, что жил он в Японии, на острове Хонсю, в городе Сага и ходил в самую обыкновенную японскую школу. Мышонок (его звали О-Пик) был очень умный и с удовольствием учил японский язык (а японский язык он знаете, какой трудный?). И все было хорошо, но… (все хорошее когда-нибудь заканчивается, как мороженое).
Приехали на остров Хонсю, в город Сага два чрезвычайно мерзких кота, да еще и черного цвета. Звали их О-Дай и О-Хватай. Эти противные коты работали в какой-то организации (то ли О-Мафи, то ли О-Пафи. Не помню точно).

Котищи начали мешать жителям прекрасного города не только работать, но и гулять по улицам. Они проходу не давали честным и порядочным мышам, а хулиганы и бездельники стали их лучшими друзьями. Ведь сами-то коты были бандитами. Я думаю, вы это уже поняли.
Неизвестно, как долго все это продолжалось, если бы не случилась эта история.