Вікторія Ковальчук. "Про фею Дорофею"
19 вересня 2012, 12:27   Автор: Наталя Марченко

Ковальчук В. Про фею Дорофею: мал. оповідки для мал. дітей / В. Ковальчук ; мал. авт. – Л. : Апріорі, 2012. – 36 с. : іл.Для дітей дошкільного віку

В. Ковальчук. "Про фею Дорофею". ОбкладинкаПисьменники розповідають цікаві історії за допомогою слів, а художники зазвичай користуються зображеннями. Ти, звичайно, про це вже чув. Та й змалку, коли ще й абетки не знав, умієш читати книжки «за картинками». Бо ж це таке захопливе «читання» — гортати сторінки, малюнок за малюнком, — і самому вигадувати історію, приховану в книжці!
Але, буває, художникові також хочеться розповісти про власні малюнки. Тоді народжуються книжки, які навіть дорослим слід читати і по літерах, і по малюнках. Маленькі оповідки про чудову дівчинку Дорофею, що їх вигадала знана українська художниця Вікторія Ковальчук, саме такі. Їх мало просто прочитати, а слід уважно-уважно роздивитися! Бо в ілюстраціях цієї книжечки приховано значно більше історій, ніж ті, що їх розповіла авторка.
Тільки глянь на чудового весняного зайчика на обкладинці! Він має не сірий, а зеленавий і геть-чисто заквітчаний кожушок і несе комусь весняне сонце, що розквітло проліском. І вушка його схожі на листячко конвалії… І так хочеться дізнатися, що то за дивний чоловічок зі срібними дзвіночками поспішає йому назустріч! Певно, то перший весняний струмок — дзвінкий і грайливий…
Таку історію в цьому малюнкові розгледіла я. Але ти можеш побачити щось зовсім інше!
Тож не лінуйся, а обов‘язково візьми до рук цю ошатну книжечку і спробуй сам розгадати всі її таємниці!

Наталя МАРЧЕНКО.
Дорослому читачеві

«Настане час, коли усі роботи згорять, усі скульптури розсипляться,
знищаться архітектурні пам’ятки —  бо ми живемо у матеріальному світі.
Кінець буде всьому.
Але залишиться той ступінь любові, з яким художник робив той чи інший твір».
«…не заощаджуймо любов на колись»
Вікторія Ковальчук.

Дивовижні малюнки Вікторії Ковальчук, у яких мов у поезії Б.-І. Антонича чи П. Верлена кожний звук, кожна деталь живе повноцінним власним життям, природно виплетені в гармонію єдиного природного звучання, не сплутаєш ні з чиїми. Скільки в цих творах життя, руху та світла! Скільки непідробної щирої любові до Божого світу! Кого б не ілюструвала художниця — жодний текст ніколи не міг притлумити собою чарівне звучання її малюнків. І, чого гріх таїти, частенько ілюстрації важили для читача більше за тексти. Тому рішення львівського видавництва «Апріорі» видати авторську книжку В. Ковальчук, у якій слід «читати» насамперед ілюстрації, видалося мені напрочуд своєчасним.
Це насправді чарівне видання, в межах якого навіть безхитрісна історія буденної та казкової водночас дівчинки Дорофеї видається ще одним «буквеним» малюнком. Власне, художниця спробувала найпростішими словами пояснити незбагненне диво народження художнього образу в душі дитини та підштовхнути читача (насамперед — дорослого, котрий мимовільно долучиться до «дитячого» читання) до вилюднення в найвищому, Божому, сенсі цього слова. Сама В. Ковальчук зізнається: «Живу в еміграції дорослого життя… Дорослі живуть цифрами, номерами, розрахунками, а діти живуть кольоровими образами, словами, звуками… Інколи варто вирватися-видертися з хащ дорослого життя, щоб побачити дитячі сни. Народжений повзати, — літає у снах. Навіть найпотужніший тиран і вождь, президент і міністр, генерал і професор в куточку свого серця залишаються хлопчиками в коротких штанцях, дівчатками з бантами. Не люблю світ дорослих, в ньому тяжко дихається, немає простору для думок. Дорослі залежні від політики, економіки, сексу, алкоголю, наркотиків, тютюну, влади та іншого непотребу. Їм всього замало, вони весь час сваряться і не бувають задоволені. І тому мої книжки та виставки більшою мірою звернена до дорослих, бо діти правильно сприймають світ, бо їх є Царство небесне» 1.
Художню манеру Вікторії Ковальчук у мистецьких колах прийнято визначати як міфічний реалізм. Відтак, і її Дорофея — не лише чарівна дівчинка-фея, а й, можливо, один із найщиріших автобіографічних героїв сучасної прози для наймолодших і, водночас, цілком реальна сучасна дівчинка. Останнє підтверджує, зокрема, й художниця: «Кожна книжка, як і людина, має свою долю. Одна книжка має легку, інша — складну і заплутану, іноді навіть трагічну. У 1987, а потім у 1990 вийшла книжка Ліни Костенко «Бузиновий цар». Ми хотіли перевидати її тепер, на кращому папері, у новому форматі. Написали гарного і великого листа Ліні Василівні із проханням перевидати. Чекали півроку, але так і не дочекалися відповіді. Тоді Юрій Николишин, директор видавництва «Апріорі» запропонував мені самій написати текст до власних ілюстрацій. І так щасливо склались обставини, що саме в цей час у моїй родині народилась маленька дівчинка, яку батьки назвали прекрасним старовинним іменем Дорофея. От я і придумала книжку-забавку «Про фею Дорофею», видала її і відіслала своїм родичам. Вони неймовірно втішились» 2.
Попри таку буденну історію народження книжечки, вона приховує чимало насправді серйозного, скажімо, розкриває утаємничені порухи душі мисткині. Ми дізнаємося, що для художниці малюк ретранслює саме «дух»/запах квітів (як у випадку з конвалією, бузиною тощо) та як багато важить для її образного світу Птах. Власне, символіка пташиного в доробку В. Ковальчук заслуговує на самостійне глибоке мистецтвознавче дослідження, оскільки важко назвати іншого художника, в чиїй творчості міфологеми світу – райця-райця та діви-птахи набули б такого завершеного і широкого вияву.
Але головне, як на мене, — не це. І навіть не абсолютна гармонія тексту та ілюстрації чи ошатність і якась щемка інтелігентність видання. Головне — спроба авторки передати читачеві уміння/здатність дивитися на Божий світ люблячими очима Творця. Бо лише так можна помітити найважливіше: як «прокльовуються» листочки і «гніздиться» сонце в небі, як наливаються Світлом груші, аби ми могли скуштувати «небесних медів», як зорі наїжачуються і в шпаринках осіннього падолисту дзвенять журавлині ключі…
Ми живемо в чарівному світі, сповненому гармонії і краси. У Божому світі. Ми приходимо в нього дітьми, з широко відкритим поглядом, сповненим любові. Й можливо, найбільша вина людства, що дорослішаючи, воно «сліпне» та із завидною постійністю передає свою сліпоту наступним поколінням… Книжка Вікторії Ковальчук — це насамперед спроба відновлення в кожному з нас первісного дитячого Божого погляду на світ…

1. Кришталева, Оксана. Міфічний реалізм Вікторії Ковальчук / Оксана Кришталева // ZAXID.NET. – Режим доступу : http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?mifichniy_realizm_viktoriyi_kovalchuk&objectId=1247740. – Назва з екрану.
2. Кришталева, Оксана. Міфічний реалізм Вікторії Ковальчук / Оксана Кришталева // ZAXID.NET. – Режим доступу : http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?mifichniy_realizm_viktoriyi_kovalchuk&objectId=1247740. – Назва з екрану.

Наталя МАРЧЕНКО.
Додаткова інформація

Коментарі до статті