Дмитро Чередниченко. "Чого Волошка запишалася"
19 грудня 2012, 18:46   Автор: Оксана Лущевська, Наталя Марченко

Чередниченко Д. Чого Волошка запишалася : повість / Д. Чередниченко ; худож. Н. Клочкова. – К. : Грані – Т, 2012. – 59 с. : іл. – (Сучасна дитяча проза).Для дітей молодшого шкільного віку

Д. Чередниченко. "Чого Волошка запишалася". ОбкладинкаКоли вдома у тебе є киця або ви усією родиною саме надумали завести у себе отаку пухнасто-мявкучу улюбленицю, то мерщій берися до цієї книжечки! Бо її автор – не лише чудовий оповідач, а ще й справжній знавець котячої психології та великий шанувальник усього котячого роду. Тому захоплюючі історії про пустунку Волошку не лише розважать тебе, а й навчать доглядати за чотирилапим улюбленцем, пояснять, що і чому саме він відчуває та думає.

Світ звичайної міської квартири завдяки «кошачому поглядові» на нього відкриє свої чарівні раніше незнані тобі куточки. Особливо цікаво читати, знаючи, що то – зовсім не вигаданий дім, а справжня оселя чудового подружжя знаних письменників і перекладачів – Дмитра Чередниченка та Галини Кирпи, а Олянка, киця Волошка та киця Біленька – так само справжні, а не вигадані герої їх цікавого та по-справжньому щасливого буття .

Смаку твоєму читанню додадуть чудові малюнки Наталі Клочкової, що супроводжують кожну оповідку про витівки та відкриття невгамовної Волошки.

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

Читання вголос: книжка на повсякдень

Дитяча повість Дмитра Чередниченка «Чого Волошка запишалася» вийшла друком у видавництві «Грані-Т»  на початку 2012 року. Це низка коротких, написаних з гумором пригод домашньої кицьки, прикметної грайливою вдачею та виразним характером. Зближаючи у своїх історіях поведінку Волошки з поведінкою маленьких дітей,  автор торкається тем соціалізації, різниці поколінь та дитячої індивідуальності. А простий сюжет, лаконічна мова, невеличкі розділи, а також ілюстрації до майже кожного з них роблять повість Чередниченка зразком дитячої книжки для родинного читання.

Головна героїня повісті Волошка – звичайна домашня кицька, в якій, з гумором зазначає автор, «тече кров нащадків срібно-блакитних лісових мисливців». З перших же рядків книжки вона нагадує читачеві людську дитину, яка завжди готова поринути з головою в цікаві події. Щобільше, вона частенько сама провокує їх власною поведінкою.  Усі перипетії в повісті відбуваються в досить замкненому просторі – квартирі, де кицька мешкає зі своїми господарями. Утім квартира для Волошки – це окремий світ, де вона поринає в різні непередбачувані пригоди, а кому з дітей молодшого шкільного віку своя домівка не уявляється окремим світом? Дослідники стверджують, що маленькі діти щодня прокидаються готовими для пригод та гри.

Кицька Волошка не тільки розважається, але водночас і навчається. У колі своїх близьких чи друзів кицька, що є прототипом дитини, набуває досвіду й соціально необхідних навичок. Волошка багато чого пізнає з ініціативи господарів, бо вони дозволяють їй приміряти різні соціальні ролі. Часом вони самі організовують ті чи ті  ситуації, з яких кицька виносить певні «уроки». Варто зазначити, що описуючи «повчальні» моменти, Чередниченко легко обходиться без моралізування, наповнюючи текст тонким гумором і нагадуючи читачам, що попри антропоморфізм Волошки, вона насамперед кицька і діє по-котячому. Наприклад, у розділі «Як Волошку вчили за столом сидіти» кицька спочатку проявляє бажання навчитися культури й етикету, вона навіть просить тарілку й намагається зрозуміти, як правильно користуватися ножем і виделкою, утім скоро це їй набридає, тож героїня повертається до своєї тарілки на підлозі.  У розділі «Волошка і ялинка»,  коли до квартири вносять святкове дерево, кішка лише грається з ялинковими іграшками, а не допомагає прикрашати дерево своїй господині Олі. Суто по-котячому діє героїня й під час зустрічі із собакою: хоч би якою чемною не здавалася Волошка, зустрівши пса, кицька стає в погрозливу котячу позу. Але тут же, у  наступному розділі «Волошка і Фррр», своєю поведінкою кицька знову нагадує малу дитину, яка нафантазувала собі уявного друга «Фррр» і тепер не тільки бавиться з ним, але й радо розповідає про нього своєму господарю.

Роль гри й дитячих забавок у розвитку дитини Чередниченком неабияк підкреслена. Волошка не тільки активно бере участь в іграх із сонячним зайчиком, хмарою,  вербовими котиками, голубом, але вона також вдається до певних “метаморфоз”. У розділі «Хто прочитає Волошку?» кицька вдає, що вона книжка.  Ця ідея розвивається й у розділі «Романко читає Волошку», де демонструється, як легко дитина піддається грі. Автор не раз показує близькість між відкритою природою й характером Волошки та природою й характером дитини.

Книжка «Чого Волошка запишалася» звертається також до теми поколінь, ставлячи акцент на індивідуальності й спільності водночас. Наприклад, у розділі «Бабуся Волошка і киця Біленька» Чередниченко акцентує подібність культури дитини і людини похилого віку. Те, що переживає доросла кицька, переживає також і її мала вихованка: коли до кухні влітає ґава, обидві кицьки налякані. Такий епізод допомагає дитині розуміти, що страх властивий дорослим і малим, а шлях подолання страху часто залежить від допомоги й підтримки близьких людей. Цей епізод знову ж таки акцентує увагу на соціалізації дитини й демонструє залежність функції пізнавання світу за базовими  моделями психології.

Ілюстрації Наталки Клочкової радше відповідають епізодам, описаним у тексті, аніж створюють додаткові ситуації. Проте деякі моменти Клочкова успішно «дописує» пензлем. Часто в тексті згадується місце, де відбувається дія, але водночас не подано опису того місця. Або ж автор вписує в пригоди того чи того персонажа, скажімо, господарку, голуба, пса, та, знову ж, не подає детальних описів. Клочкова яскраво зображає фон епізодів, основні деталі, а також промальовує другорядних персонажів. Її малюнки слугують не тільки вокалізації й деталізації повісті, але також допомагають дитячій уяві.

Повість Чередниченка «Чого Волошка запишалась» можна назвати зразковою книжкою для читання вголос. Цьому сприяють проста лаконічна й милозвучна мова, короткі розділи, захопливі міні-сюжети, а також малюнки, що доповнюють і розширюють сюжет, які батьки з дітьми можуть розглядати та обговорювати разом. Прості життєві ситуації, описані в книжці, близькі маленьким читачам, які починають пізнавати світ зі свого безпосереднього оточення, власної домівки, що в перші роки життя є для них окремим мікрокосмом. Сюжети “Волошки…”  описують і пропонують маленьким читачам набуття нових знань і навичок та сприяють закріпленню вже набутого ними соціального досвіду.

Якісний текст для родинного читання створює тісний ланцюжок між дорослим і дитиною. На жаль, сьогодні практика спільного читання вголос, читання дитині на ніч поступово втрачається. Варто нагадати, що такий спільний дитячо-дорослий досвід виконує багато функцій. Читання вголос дітям дошкільного та молодшого шкільного віку впливає на формування цікавості до відтворення і запам’ятовування не тільки тексту, але і його звучання, вказують дослідники. Також, крім своєї естетичної функції, акт читання вголос допомагає дітям ототожнювати себе з головними персонажами текстів і пізнавати довкілля та реалії разом з ними. Якісна книжка для читання вголос не тільки розвиває навички слухання, читання, уяву та розширює вокабуляр, але також сприяє прищепленню культури книжки.

Оксана Лущевська

Читай також:

Ушкалов Л. Про дитячо-котяче / Л. Ушкалов // Буквоїд. – Режим доступу : http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/02/28/073725.html. - Назва з екрану.
Куява Ж. Як школярикові жить – киця Волошка навчить / Ж. Куява // Друг читача. – Режим доступу : http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/19190/. – Назва з екрану.

Додаткова інформація

Коментарі до статті