І плаче росами земля
27 листопада 2014, 17:35   Автор: Ганна Рубленко

І плаче росами земля / упоряд. Н. Бідненко. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2014. – 64 с.

 

Ти дорослішаєш, і тобі, як і кожному в Україні, небайдужа її доля та майбутнє.

Барометрами нашого світосприйняття у всі часи стають поети. Всі тривоги суспільства вони як совість нації пропускають крізь своє серце.

Збірка «І плаче росами земля…» містить вірші дев‘ятнадцяти поетів Кіровоградщини, об’єднані підзаголовком «хроніки АТО».

Зверни увагу: на обкладинці цієї книжки лелека — птах, який приносить щастя і добро в оселю, символ мирного життя та праці. Він готовий злетіти, щоб пізнавати і відкривати світ. Яким буде його політ, багато в чому залежить від тебе, від твого власного погляду на проблеми війни і миру, гідності та правди.

 

Книга присвячується сміливцям, які воюють за волю і єдність Батьківщини, «щоб не плакали мамині очі, щоб у мирі і щасті всім жить».

Дорослому читачеві

Поява у жовтні 2014 р. у Центрально-українському видавництві тиражем 500 примірників поетичної збірки «І плаче росами земля...», — це поетичне віддзеркалення щоденних роздумів кожного з нас про цю неоголошену, «гібридну», незрозумілу багатьом драму країни — АТО.

Автор ідеї, Оксана Шпирко, об‘єднала у збірці поетів, які живуть у різних куточках Кіровоградщини та України, поетичні рядки яких — насамперед художнє відображення нашого сьогодення, в якому постійно гримлять блискавиці війни.

Упорядкувала збірку наша землячка — поетеса Наталія Бідненко, чиї твори відзначаються прозорою щирістю та теплотою материнського бачення світу.

На обкладинці видання — лелека серед вільних степових просторів, розправляє крила та готується до злету. Птах цей, як і кетяг калини, здавна є символом домівки, продовження роду, знаком мирної праці та відданості. Лелеча пара поселилась також і на гербі Кіровограда, а для всіх жителів міста давно став основою життя девіз — слоган: «З миром і добром».

Поет як ніхто інший у буремний час відчуває пульс і голос народу: рядки з вірша «Моїй Україні» Н. Бідненко несуть щиру долученість кожного до землі батьків:

 

Уквітчана калиною,

                                    ти у борні звеличена,

Земля моя єдиная,

                                    моя, не запозичена.

 

Гнів від щоденних підлих ударів в спину та гордість від звитяги захисників — у кожному рядку поезії Оксани Шпирко «Болить Україна»:

 

Кривава катівня.

Ні честі. Ні сраму. Ні суду.

Обвуглені душі

Безчестять святиню і рід.

Стоїть Україна!

Стоять її храми. І люди.

Стоїть за свободу

Крилатий і вільний нарід!

 

Із життя йдуть кращі та найдостойніші сини України, але пам'ять про здійснене ними стане мірилом правди, свободи та гідності — такий лейтмотив її ж твору «Герої не вмирають»:

 

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, а живуть:

Чміленки, Нігояни, Веремії..

Відваги іскру до людей несуть,

Бо жити по-інакшому не вміли.

Бо їхні душі — в кожному із нас

Кричать, волають, проти смерті б’ються.

Бо серце нам своє віддав Тарас

Після усіх московських екзекуцій.

Бо й досі правду падчеркою звуть

В новітнім закривавленнім столітті…

 

Героям боротьби за правду і волю, які були в найзапекліших точках бойових дій, присвятила свій вірш і Олена Горобець:

 

Нащадки незламних, нескорені воїни.

Незнищенні в горнилі буремних епох.

Вам судилося стати Героями,

Вас на варті свободи поставив Бог.

З титановим стержнем замість хребта —

Просто не здатні прогнути спину.

Приречений той, хто колись забажав

Підкорити мою Україну,

Неопалиму

Купину.

 

            Війна вривається у кожний куточок України і оберегом від смертей постає невтомний трепет материнських сердець, опоетизований Н. Бідненко:

 

                                    Напиши, мій сину, хоч рядок…

                                    Смс чекаю я щоднини…

                                    Я за вас молюсь, і дай вам Бог,

                                    Щоб додому повернулися живими.

 

Так склалося історично, що Кіровоградщина стала домівкою для людей різних національностей, розмовляють тут і українською, і російською, і болгарською, і вірменською, і багатьма іншими мовами. Рецепт порозуміння простий: до всього підходити з добром, миром і відкритою душею.

Не для війни приходимо ми в цей світ, а кожне материнське серце намагається і небо прихилити до своєї дитини, і застерегти від біди. Вірш-звернення Н. Бідненко «Русским матерям» закликає об’єднати материнські серця проти цієї жахливої братовбивчої війни:

 

                        Русские матери, добрые, милые,

                        Вы позовите домой сыновей,

                        Чтобы не плакать потом над могилами

                        Ваших напрасно погибших детей!

 

Достойну відсіч інформаційній війні проти України дає Олена Надутенко віршем «Говорит Москва»:

 

В Кремле, средь политических кругов

Снаряды заряжая и слова,

Стреляют ними в созданных врагов,

В единородцев… Говорит Москва!

 

Манить земля українська різного роду зайд, але разом ми зможемо вистояти:

 

                        А ворог нівечить лани,

                        Лихою силою гуляє…

                        Плече в плече ідуть сини-

                        Хай їм Господь допомагає!

 

                        Бо правда в світі лиш одна.

                        У правді цій ми всі єдині,

                        А вражій силі — гріш ціна…

                        Навіки СЛАВА УКРАЇНІ!

                                    (Н. Бідненко «Ой, то не маки у полях…»)

Читайте серцем Н. Бідненко, Н. Гліжинську, О. Горобець, А. Ковалішину, Л. Кокіну, В. Кондратенко-Процун, І. Кримську, Р. Любарського, О. Надутенко, К. Повелька, О. Попова, Н. Природну, О. Рей, В. Саєнко, С. Тимко, А. Царук, Н. Шмітке, О. Шпирко, Л. Юферову.         

Живіть з добром і миром!

Рубленко Ганна Володимирівна,

Завідуюча відділом бібліографії та краєзнавства

Кіровоградської обласної бібліотеки для дітей ім. А.П. Гайдара

(м. Кіровоград).

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Коментарі до статті