Олег Грігор’єв. "Ґави і роззяви"
20 грудня 2010, 15:26   Автор: Наталя Марченко

Грігор’єв О. Ґави і роззяви / О. Грігор’єв ; пер. з рос. О. Ірванця ; упоряд. Ю. Каденко ; худож. К. Лоренсон. - К. : Грані - Т, 2008. - 63 с. : ілюстр. – (Дитяча іронічна поезія).  Для дітей молодшого шкільного віку

Інколи дорослі відмовляються бути правильними дорослими й живуть за хвацькими та парадоксальними законами дитинства все життя. Саме такі автор (Олег Грігор’єв) і перекладач (Олександр Ірванець) цієї насмішкуватої, афористичної збірочки віршів. Вони дивляться на світ широко відкритими очима, із гумором помічаючи його хиби, та ділять оточуючих на «ґав» і «роззяв», зважаючи на те, хто здатен «в’їхати» у їхні тексти, а хто - лише покрутити пальцем коло лоба чи кинутися битися...

Ким відчуєш себе ти, дізнаєшся, прочитавши книжку.

Але таки круто, коли «Старенька, сивенька бабуня» гупає так, що «Двері злетіли з завіс», кухар у темряві «В кашу вступивши ногою, / Мішає суп кочергою», а Петренко «воює» з двійками, перетворюючи їх на птахів шляхом видирання сторінок із щоденника та запускаючи літачки у кватирку. А чого вартий діалог Сидорчука з двірничкою, коли виявилося, що молоко в кухлі стоїть «брусом дерев’яним»!
 
А яка щира правда життя бринить у поезії «Настрій»:

Той Миколка, бува, нахабнів -
Раз моє він морозиво з’їв.
Я ж йому для поліпшення настрою
Зуби начистив - але не пастою.

А ще в цій збірочці купа добірного «чорного гумору» та добрих житейських порад, які цілком доречно внести до класної стіннівки, як от у вірші «Чергування»:

А руки вимий, одну і другу,
Бо їх при вітанні простягнеш ти другу!

Ілюструвала ці дивакуваті кумедні тексти Катерина Лоренсон і її малюнки не менш кострубато-химерні, ніж поезії. І так само ілюстрації починають «грати» лише тоді, коли ти приймаєш правила гри, запропоновані поетом і художником.

Спробуй знайти «спільну мову» з цією химерною книжкою, і твоє життя точно стане на цілу книжку веселішим… і трішечки-трішечки дивовижнішим. … а, можливо, – дивакуватішим?...

Наталя Марченко

Дорослому читачеві

Серія «Дитяча іронічна поезія» київського видавництва «Грані-Т» знайомить дітей із поетами різних часів і народів, котрі з гумором, а інколи іронічно чи й саркастично ставилися до себе та світу. В їхніх творах живе грайливе, непереможно радісне світовідчуття, котрим автори щедро діляться з читачем.

Пропонована книжка знайомить із творчістю одного з найпарадоксальніших російських поетів минулого століття - Олега Євгенійовича Грігор’єва. Малий вундеркінд і великий бунтар змалку, митець все життя вів безупинну боротьбу за власну індивідуальність, відтак працював ким-завгодно, тільки не митцем, бо ніяк не міг (та й не хотів!) навчитися «вписуватися» у вимоги часу. Зате його вірші для дітей («Я запитав електрика Петрова») жили в усній передачі так само, як свого часу пісні Висоцького. Та, на відміну від барда, поетові справді довелося двічі потрапляти до в’язниці «за дармоїдство» та «за бешкет і опір міліції». А ще його твори обурювали та дратували «генералів» від літератури та «справжніх педагогів» (згадайте образ «рожевої та пухнастої» пані Амбрідж), відтак, митцеві був заказаний шлях до Спілки письменників, а отже, перекритий доступ до друку. Та попри все, за текстами першої збірочки Олега Грігор’єва «Чудаки» (1971) зняли кілька випусків «Єралашу».

Згодом з’явилися ще дві збірочки: «Витамин роста» (1981) та «Говорящий ворон» (1989). Помер митець 1992 р. після довголітнього бомжування. Постійним його супутником в останні роки життя був лише портфель із малюнками та віршами. По смерті до читачів прийшли не лише твори для дітей, а й доросла поезія Олега Грігор’єва, й митець став напрочуд популярним і затребуваним.

Для українських дітей поезію цього неоднозначного, але дуже відкритого та насправді доброго автора переклав не менш парадоксальний у творчості та житті Олександр Ірванець. У його виконанні химерні, прості й водночас багатовимірні та неоднозначні твори О. Грігор’єва зазвучали щиро по-українськи не лише з видимого формального боку, а й сутнісно.
Серед поезій збірочки є зразки тонкого «чорного гумору» («Созон», «Кухар», «Прусак», «Що краще») й цілком «педагогічні» вірші («Чергування»), живі та водночас парадоксальні замальовки з життя («Бабуня», «Цукерки», «Сидорчук схотів напитись молока») та химерні словограї («Якось я праску намалював…», «Букет», «Дощ»).
 
Поет тонко відчуває узвичаєну несправедливість і дволикість дорослого світу. Скажімо, герой поезії «Ваза» зауважує:

Коли тато вазу розбив зненацька,
Він навіть доганою не відбувся.
- Посуд б’ється? Та це ж на щастя!
- Сказали мама, і дід, і бабуся.
Ну, а якби раптом, не приведи,
Таке учинив би я!
- Роззява ти! - Розтелепа ти! -
Кричала б уся рідня.

Вірш «Глобус» іронічно змальовує типову «класну» ситуацію, поставивши в ранжир «класні» оцінки та парадоксальні й «правильні» відповіді школярів.

Він зі щирою дитячою цікавістю приглядається до світу й помічає всі його парадоксальні невідповідності:

Я забився об ріг. Прикладаю до гулі монету.
Тож мені не кажіть ви, що кругла наша планета.

Й так само по-дитячи щиро та свіжо «пояснює» причинно-наслідкові зв’язки у цьому химерному й дивовижному світі:

Йшов носом проти вітру я -
Кирпатим став на все життя.

Але ключовим для розуміння внутрішньої позиції митця мені видається чотиривірш «В клітці»:

- Як тобі там, на гілці сидиться? -
З клітки спитала подругу птиця.
- Майже як в клітці. Одна різниця -
Мені свобода в ночі не сниться.


Наталя Марченко

Дивіться також іншу рецензію на книгу: 
Шульга, Дмитро. Дитяча іронічна поезія: французький, бельгійський та російський погляд // Весь Кіровоград. – Режим доступу : http://www.kirovograd.net/sport_ease/2008/11/21/ditjacha_ironichna_poezija_francuzkii.htm


Коментарі до статті

Марта


Чудова книжечка. Читаємо з донькою із величезним задоволенням!