Письменник радить прочитати




Еліна Заржицька
5 квітня 2019, 18:19   Автор: Еліна Заржицька

Письменниця із Дніпра Еліна ЗАРЖИЦЬКА — авторка улюблених багатьма історій про Китеня Тимка, щиросердних казок і оповідок для малечі та молодших школяриків. А ще вона — знана журналістка та невтомна громадська діячка.

 

"Що я читаю? Треба дивитися у мої бібліотечні формуляри! 

Буває, що підчас зустрічей діти (або й бібліотекарі) запитують: «А що Ви читали у дитинстві?» або таке: «А що Ви зараз читаєте?». Є ще третє сакраментальне питання: «Яка Ваша улюблена книга». Отже, вирішила, що краще один раз написати, ніж постійно говорити.

Тільки відповідь почнеться з останнього питання, бо воно, мабуть, найголовніше і в цьому я досить категорична.

У мене немає улюбленої казки, як немає і улюбленої книги. Все вирішує настрій. Саме він диктує, яку книгу перечитати або прочитати. Бо, насправді, я люблю перечитувати книги. Ніби забринить щось у душі, і готово: я хапаю книгу про яку чомусь згадалося.

Пояснення, чому перечитую книгу може бути тільки у тому випадку, коли пишу щось сама. Тоді — беру щось нейтральне, читане-перечитане, з позитивним змістом або таке, де для героїв все закінчується благополучно. А ще — обираю авторів, стиль письма яких рівний, не надто «яскравий». Інакше ризикуєш підсвідомо «підлаштуватися» під чужий стиль. До речі, про це мені колеги часто говорять. Мовляв, коли пишу — нічого взагалі не читаю... А я без того не можу, тому й повертаюсь до неодноразово прочитаного.

 

Олена Рижко
15 лютого 2019, 18:43   Автор: Олена Рижко

Письменниця Олена РИЖКО — авторка широко знаних підліткових повістей «Дівчина з міста»«Знає тільки Мару» та «Король Даркнету» (Київ: ВЦ «Академія»). А ще вона фахова літературознавиця, кандидатка філологічних (2006) та доктор наук із соціальних комунікацій (2018).

 

"Прописна істина: для того, щоб добре писати, треба багато читати. І стовідсотково слід читати найкраще із сегменту, в якому працюєш. Враження ж від прочитаного я викладаю на своїй сторінці у Facebook за тегом #підлітковечтиво. Йдеться і про українські книжки, і про перекладні. Зазвичай, виділяю кілька аспектів, чому книжку варто прочитати, а також збираю ремарки для письменників, які пишуть для підлітків. Адже всі ми вчимося одне в одного.

В цьому огляді — нашуміла «Зграя» Анастасії Нікуліною, новинка від Сергія Гридіна «Дорослі зненацька», а також «Нерв» Джинні Раян та «Опівнічне сонце» Тріш Кук.

 

Анастасія Нікуліна «Зграя» (Харків, Віват, 2018, 320 с.)

Роман однозначно потрібно прочитати. Все в ньому чудове, крім початку.

Кілька причин "за" книжку:

1. Нова тема — ніхто в українській підлітковій літературі не писав про паркур до Анастасії Нікуліної. І, як трейсерка в минулому, вона стовідсотково в темі й у філософії. Тож історія — правдоподібна, ситуації насичені, а характери й відчуття персонажів прописані точно.

2. Нетиповий, але від цього не менш справжній, Львів.

3. Сучасні, "живі" персонажі з нерафінованим мовленням, типовими (і не дуже) проблемами й традиційним невмінням про них говорити. Герої розвиваються, змінюються під впливом прийнятих рішень, тож за їхнім досвідом і спостерігати цікаво, й у нагоді він може стати.

4. Правильні й суперважливі акценти. Приміром, що в реальному житті існує яскрава альтернатива життю віртуальному (іграм, соцмережам тощо). А ще — важливість саморозвитку й вміння бачити істинну сутність людини (хто ти є, а не як ти вбраний чи скільки в тебе батьківських грошей); мотив долання обмежень і страхів; мікротема сміття (!), яка так само дуже важлива й ненав’язливо висвітлена в тексті (через поведінку героїв).

5. "Гачки", що спонукають читати далі — натяки на таємниці кожного з героїв.

6. Подвійна адресність. Тобто варто прочитати і дітям, і батькам, які ніяк не можуть порозумітися. Бо в тексті — чимало підказок, яким же способом дорослому поставити себе на місце підлітка і таки побачити його і почути, а значить — знайти шлях до порозуміння.

А що ж там із початком?