Письменник радить прочитати




Олександр Гаврош
15 серпня 2020, 22:25   Автор: Олександр Гаврош

Олександр Гаврош — один із найбільше знаних і улюблених читачами українських дитячих письменників. Його повість про неймовірне життя силача Івана Сили екранізована, а захоплюючі оповіді про пригоди славного розбійника Пинті запам’яталися усім читачам, як і «жахні» казки збірки «Дідо-Всевідо» чи таємничі «Легенди Срібної Русі».

А ще письменник – відомий журналіст і драматург, автор поетичних збірок і біографічних розвідок.

 

«Коли мене попросили назвати десятку кращих дитячих творів, прочитаних за останнє десятиліття, мусів добряче подумати.

На жаль, читати доводиться різну літературу, і на дитячу не вистачає повної зосередженості. А тому можу говорити лише про те, що особисто прочитав, усвідомлюючи, що це – абсолютна меншість із того, що є на українському ринку. (Про дитячі книжки прочитані до своїх сорока років тут промовчу).

Наталія Дев'ятко
26 липня 2020, 0:49   Автор: Наталя Дев'ятко

Наталія Дев'ятко – авторка улюблених багатьма читачами книг фентезі та пригодницьких казок, як то: «Казки Країни Сновидінь», пригодницько-фентезійної трилогії «Скарби Примарних островів», повістей «Злато Сонця, синь Води» та Легенда про юну Весну». 

А ще вона кандидат філософських наук, журналістка та громадська діячка.

 

"Нині дуже популярним є рух, який можна назвати "Порадь друзям книжку!". Хочу і я поділитися тими книжками, які люблю, перечитую і маю у своїй особистій бібліотеці.

Так, серед моїх улюблених книжок чимало тих, які оповідають про українську давнину та міфологію, як ось пригодницько-казковий роман Оксани Радушинської "Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі". Навколо нас живуть чарівні істоти, але для того, щоб це помітити, треба бути особливим. Ось такими незвичайними дітьми і є близнюки Соломія та Нестор. Ці дітки постійно втрапляють у якісь пригоди, вони сміливі і не дадуть образити когось, навіть коли для того доведеться вв’язатися у бійку з п’ятикласниками.
Цього разу приводом для сутички стали кошенята, над якими знущалися старші діти, ще й кепкували з Соломії. І хто б не заступився за нещасних кошенят?
 

 

 

 

Еліна Заржицька
5 квітня 2019, 18:19   Автор: Еліна Заржицька

Письменниця із Дніпра Еліна ЗАРЖИЦЬКА — авторка улюблених багатьма історій про Китеня Тимка, щиросердних казок і оповідок для малечі та молодших школяриків. А ще вона — знана журналістка та невтомна громадська діячка.

 

"Що я читаю? Треба дивитися у мої бібліотечні формуляри! 

Буває, що підчас зустрічей діти (або й бібліотекарі) запитують: «А що Ви читали у дитинстві?» або таке: «А що Ви зараз читаєте?». Є ще третє сакраментальне питання: «Яка Ваша улюблена книга». Отже, вирішила, що краще один раз написати, ніж постійно говорити.

Тільки відповідь почнеться з останнього питання, бо воно, мабуть, найголовніше і в цьому я досить категорична.

У мене немає улюбленої казки, як немає і улюбленої книги. Все вирішує настрій. Саме він диктує, яку книгу перечитати або прочитати. Бо, насправді, я люблю перечитувати книги. Ніби забринить щось у душі, і готово: я хапаю книгу про яку чомусь згадалося.

Пояснення, чому перечитую книгу може бути тільки у тому випадку, коли пишу щось сама. Тоді — беру щось нейтральне, читане-перечитане, з позитивним змістом або таке, де для героїв все закінчується благополучно. А ще — обираю авторів, стиль письма яких рівний, не надто «яскравий». Інакше ризикуєш підсвідомо «підлаштуватися» під чужий стиль. До речі, про це мені колеги часто говорять. Мовляв, коли пишу — нічого взагалі не читаю... А я без того не можу, тому й повертаюсь до неодноразово прочитаного.

 

Олена Рижко
15 лютого 2019, 18:43   Автор: Олена Рижко

Письменниця Олена РИЖКО — авторка широко знаних підліткових повістей «Дівчина з міста»«Знає тільки Мару» та «Король Даркнету» (Київ: ВЦ «Академія»). А ще вона фахова літературознавиця, кандидатка філологічних (2006) та доктор наук із соціальних комунікацій (2018).

 

"Прописна істина: для того, щоб добре писати, треба багато читати. І стовідсотково слід читати найкраще із сегменту, в якому працюєш. Враження ж від прочитаного я викладаю на своїй сторінці у Facebook за тегом #підлітковечтиво. Йдеться і про українські книжки, і про перекладні. Зазвичай, виділяю кілька аспектів, чому книжку варто прочитати, а також збираю ремарки для письменників, які пишуть для підлітків. Адже всі ми вчимося одне в одного.

В цьому огляді — нашуміла «Зграя» Анастасії Нікуліною, новинка від Сергія Гридіна «Дорослі зненацька», а також «Нерв» Джинні Раян та «Опівнічне сонце» Тріш Кук.

 

Анастасія Нікуліна «Зграя» (Харків, Віват, 2018, 320 с.)

Роман однозначно потрібно прочитати. Все в ньому чудове, крім початку.

Кілька причин "за" книжку:

1. Нова тема — ніхто в українській підлітковій літературі не писав про паркур до Анастасії Нікуліної. І, як трейсерка в минулому, вона стовідсотково в темі й у філософії. Тож історія — правдоподібна, ситуації насичені, а характери й відчуття персонажів прописані точно.

2. Нетиповий, але від цього не менш справжній, Львів.

3. Сучасні, "живі" персонажі з нерафінованим мовленням, типовими (і не дуже) проблемами й традиційним невмінням про них говорити. Герої розвиваються, змінюються під впливом прийнятих рішень, тож за їхнім досвідом і спостерігати цікаво, й у нагоді він може стати.

4. Правильні й суперважливі акценти. Приміром, що в реальному житті існує яскрава альтернатива життю віртуальному (іграм, соцмережам тощо). А ще — важливість саморозвитку й вміння бачити істинну сутність людини (хто ти є, а не як ти вбраний чи скільки в тебе батьківських грошей); мотив долання обмежень і страхів; мікротема сміття (!), яка так само дуже важлива й ненав’язливо висвітлена в тексті (через поведінку героїв).

5. "Гачки", що спонукають читати далі — натяки на таємниці кожного з героїв.

6. Подвійна адресність. Тобто варто прочитати і дітям, і батькам, які ніяк не можуть порозумітися. Бо в тексті — чимало підказок, яким же способом дорослому поставити себе на місце підлітка і таки побачити його і почути, а значить — знайти шлях до порозуміння.

А що ж там із початком?