З погляду викладача




У 2016-му році виповнюється 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті видатного культурного діяча і науковця Івана Франка. Пропоную подивитися на життя і творчість нашого земляка у контексті актуалізації у сучасному інформаційно-культурному просторі. Стрімкі зміни у сучасному світі вимагають нового прочитання важливих історичних постатей, що і відбувається нині в українському суспільстві. Інформатизація, комп’ютеризація та зміна свідомості, набуття нових соціальних навичок і вмінь сприяють трансформації освітніх процесів, оскільки вчитель має за рівнем своїх компетентностей відповідати вимогам сучасного світу.

У вигляді кількох інформаційних блоків пропоную сучасний підхід до вивчення та популяризації творчої та наукової спадщини Івана Франка. Оскільки значення автора для розвитку української літератури і становлення суспільства найкраще може бути проілюстроване сучасною актуалізацією творів та ідей у нових інтерпретаціях, зокрема, у масовій культурі та молодіжних субкультурах.

Насамперед треба наголосити на багатогранності життя Івана Франка, який водночас є поетом, прозаїком, драматургом, публіцистом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем і науковцем. Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури.

Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури – зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами. У ньому органічно поєдналися національне і космополітичне, що для сьогодення є ще актуальнішим, ніж для попередніх століть.

Глобалізація сучасного світу вимагає пошуку нових шляхів формування особистості сучасної дитини, і саме через освіту засобами культури можливо виховати творчу людину.

Одним із основних принципів, які визначають ціннісну спрямованість та зміст сучасної освіти, є впровадження в освітньо-виховний процес новітніх технологій навчання, які враховують вікові, індивідуальні особливості природного розвитку дитини, використовують творчу обдарованість, дитячу уяву, ігровий потенціал вихованців.

Завдяки стратегії сталого розвитку формується нова модель майбутнього через світоглядну систему «природа-суспільство-особистість». А ці світоглядні процеси найкраще актуалізуються через творчість, відчуття причетності й усвідомлення успіху власної діяльності.

Екологічне виховання дітей також ґрунтується на пробудженні глибокого інтересу до історії рідного краю і держави, національної культури, почуття патріотизму, національної самоідентифікації тощо. Саме тому одним зі стратегічних завдань сталого розвитку у суспільних відносинах є розвиток духовності, культури, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу.

Суб’єктивне ставлення до світу природи допомагає сформувати етико-ціннісний компонент екологічної освіти, оскільки сприяє підвищенню рівня емоційно-психологічного зв’язку з живими істотами, естетизації природних об’єктів, усвідомлення самоцінності природи. Для створення подібного налаштування важливим вважаємо використання в екологічній освіті літературних та художніх образів (вірші, казки, оповідання), музичних творів.

У світі сучасної української дитячої літератури
29 серпня 2015, 21:09   Автор: Марта Хороб

 У СВІТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Качак Т. Дитяча література в незалежній Україні: тенденції розвитку, яскраві постаті, знакові тексти / Тетяна Качак // «Бібліотечка «ДИВОСЛОВА». – 2015. – № 4. – 64 с.

 

У цьому році в серії «Бібліотечка “Дивослова”» Тетяна Качак, авторка відомих досліджень про українську та зарубіжну літературу для дітей та монографії «Художні особливості жіночої прози 80-90–х років ХХ ст.», запропонувала своє бачення розвитку сучасної дитячої літератури, починаючи з періоду незалежної України. Одразу ж зазначимо, перечитавши запропоновані нею міркування у розділах і підрозділах («Особливості дитячої літератури 1990-х років», що включає «Поезію перехідної доби», «Прозу для дітей та підлітків…», «Дитячу драматургію» цього ж періоду, а також «Дитячі видавництва і книжкові серії» останнього десятиліття ХХ ст. чи «Жанрово-тематичне розмаїття поезії та прози для дітей і підлітків початку ХХІ століття» і «нереалізований проект» дитячої драматургії), відчувається постійне «перебування» авторки в світі найсучаснішої літератури про дітей і для дітей.

Нещодавно в «Бібліотечці «Дивослова» з‘явилася цікава робота Тетяни Качак «Дитяча література в незалежній Україні: тенденції розвитку, яскраві постаті, знакові тексти». Пропонуємо уривок «на пробу» smiley усім зацікавленим.

 

Зірка Мензатюк (1954) — письменниця, журналіст. Казки для дітей почала писати ще у 1990-х рр. народилася в селі Мамаївці на Буковині. 1977 закінчила Львівський університет ім. Івана Франка. Працювала в газетах «Радянська Україна», «Вісті з України». Друкувалася у періодичних виданнях, окремими збірками вийшли «Тисяча парасольок» (1990), «Арніка» (1993), «Мільйон мільйонів сестричок» (1999). Уже в новому тисячолітті світ побачили такі її збірки казок: «Київські казки» (2006), «Казки-куцохвостики» (2006), «Як до жабок говорити» (2007), «Макове князювання» (2008), «Зварю тобі борщику» (2012), а у 2014 році вийшла її повість для підлітків «Як я руйнувала імперію».

Перехід на новий етап розвитку вимагає нових еволюційних можливостей людини. Це вміння пізнавати Закони природи, Світу, Загальні закони людського суспільства, Духу, Моральності. На першому місці у цьому переліку поставлене вміння індивіда керувати власною думкою, трансформувати її, отримувати від неї позитивну енергію. Головною відмінністю ноосферної освіти є розкриття внутрішніх ресурсів особистості, виявлення вже закладених у ній природою потенційних можливостей. Оскільки ноосферна освіта вбачає духовно-моральний ресурс індивіда у виявленні його найвищої сутності – Призначення [15], то перед методикою літератури як педагогічною наукою постає завдання у розробці і застосуванні методів, спрямованих на збереження і розкриття інтегрованого потенціалу учня. Методологічні засади викладання літератури в школі визначають акцентуацію учителя на дотримання принципу природовідповідності в процесі вивчення художнього твору.