Лауреати Міжнародної премії Г.К. Андерсена - 2020
Жаклін Вудсон (Jacqueline Woodson, 1963 р.н.) американська письменниця, автор книг для дітей та підлітків. Народилася в Коламбусі, штат Огайо, майже відразу переїхала до Південної Кароліни, де нею опікувалися бабуся і дідусь. У віці 7 років переїхала до Брукліна (Нью-Йорк), де живе до сьогодні. Вона радіє, що отримала досвід життя у різних штатах, оскільки мала можливість відчути різний спосіб життя: спокійний, сфокусований на громаді – у Південній Кароліні, активний, мультикультурний – у Нью-Йорку. Зрозуміла, що мріє стати письменницею з 7 років, адже її мама постійно відводила до бібліотеки і перевіряла, що Жаклін прочитала за день.
Письменниця проводить безкоштовні читання у школах, особливо у тих, які не отримують достатнього фінансування або не вважаються престижними. Творчий доробок Вудсон складає понад 30 книжок для молодших читачів і підлітків — від книжок-картинок для самих маленьких до повістей для старших підлітків, деякі з них – у віршах. Темою її книг є міжрасові шлюби, наркоманія, програми протекції свідків, життя в прийомних сім`ях. Особливістю її творів є присутність надії на краще, якій не завадить гострота обраних тем. Її історії свіжі, цікаві, а розв`язка завжди задовольняє читача. Жаклін одна з небагатьох письменників, які пишуть про і для афро-американців.
Книги Вудсон – дуже реалістичні, оскільки для кожної з них вона ретельно збирає фактичний матеріал. Книга «Диво-хлопчики» (2000) розповідає про 22-річного хлопця, який після раптової смерті матері змушений опікуватися двома братами-підлітками. Працюючи над книгою, Вудсон багато розмовляла як з людьми, які опинялися у схожих ситуаціях, так і з юристами. Для неї важливо було дізнатися, чи дійсно молода людина може заробити гроші на життя своїх братів або сестер, чи має вона право отримати над ними опіку.
А дія повісті «Пір'я» (2007) розгортається у 70-і роки в містечку, де живуть тільки афроамериканці, і куди одного разу приїжджає білий хлопчик. Вудсон ставить низку гострих питань. Як прийняти і зрозуміти людину іншої культури? Як побачити за зовнішньою чужою оболонкою близькі тобі риси характеру? І кінець кінцем, як прийняти самого себе?
За словами письменниці, мета її творчості полягає в тому, аби підлітки, які перебувають у стресовому стані через побоювання майбутнього та відчувають утиск своїх прав, залишалися сповненими надії.
Жаклін Вудсон здобула чимало важливих літературних премій, серед яких Книжкова премія Коретти Скотт Кінг за книги «Я не хотіла тобі цього розповідати» (1995), «Із зошитів Меланін Сан» (1996), «Диво-хлопчики» (2001), «Локомоція» (2004), «Кожна доброта» (2013), «Коричнева дівчина мріє» (2015); Почесна премія Кальдекота за книгу «Незабаром прийдеш додому», Премія Маргарет А. Едвардс як відзнака видатного довічного вкладу в письменство для підлітків (2006), Книга Честі Медалі Джона Ньюбері (2008, 2009, 2015); вихід у фіналісти (2002, 2003, 2016) та перемога у престижній американській нагороді «Національна книга» (2014); Меморіальна премія Астрід Ліндгрен (2018). У 2014 році її було номіновано на Міжнародну премію імені Г.К. Андерсена, а цього року вона стала її лауреатом.
Офіційний сайт письменниці: https://www.jacquelinewoodson.com/
Альбертіне Зулло (Albertine Zullo, 1967 р.н.) – відома у професійних колах просто як Альбертіне – швейцарська художниця, що спеціалізується на ілюструванні дитячих книг. Народилася у 1967 році в селищі Дардагн поблизу Женеви. Вивчала декоративне і візуальне мистецтво в Університеті Женеви, отримавши диплом у 1990 році, одразу ж відкрила студію трафаретного друку і відтоді бере участь у виставках як у Женеві, так і по всьому світу. З 1991 року розпочала кар`єру журнального ілюстратора, співпрацювала з багатьма видавництвами у Швейцарії і Франції. У 1996 році одружилася з письменником Джермано Зулло — їхня плідна співпраця стала прикладом успішної сімейної справи. З 1996 до 2016 року викладала трафаретний друк у Женевському університеті мистецтва та дизайну (HEAD).
Альбертіне визнає, що не думає про читачів, коли працює над книжкою. Всю увагу приділяє малюнку, щоб ідея, історія і наратив поєдналися в одне органічне ціле. З-під її пензля регулярно з’являються численні симпатичні довготелесі персонажі, які оселяються у журналах, афішах, альбомах та дитячих книгах. Альбертіне вважає себе, перш за все, художницею — авторство своїх книг вона ділить із чоловіком. «Я можу скласти історію, придумати персонажів, але тільки Джермано може створити хорошу сюжетну канву». Втім, деякі книгознавці вважають її повноцінним автором книжок: «Вона надає кожному зображенню різні шари, які, в свою чергу, пропонують читачеві кілька рівнів інтерпретації. Вона може бути спочатку ілюстратором, але вона також є повноцінним автором». Першим великим успіхом творчо-сімейного дуету була книга про корову-спортсменку «Марта та велосипед» (1999). За першою книгою пішли й інші: художниця відправляла відважну Марту подорожувати й іншими способами: пішки, на повітряній кулі і навіть в батискафі. Спільно з чоловіком Альбертіне опублікувала близько 30 книжок для дітей. Особливість цих книжок полягає у тому, що вони постійно ставлять питання, а не відповідають на них; більшість їхніх історій так і завершуються питанням. Такий підхід дає змогу читачам самостійно рефлексувати після того, як останню сторінку книги вже перегорнуто.
Разом із Джермано Зулло Альбертіне вигадала цілу серію великоформатних книжок-картинок, надрукованих на цупкому картоні. Вони майже не містять слів, але мають дуже багато персонажів, з якими відбуваються різні кумедні історії. Художниця пропонує малюкам, адже серія розрахована перш за все на них, знайти на кожному розвороті вже знайомих героїв і зрозуміти, що з ними трапилося цього разу. Є й персонажі, які переходять із книги в книгу: хлопець і дівчина знайомляться в альбомі «На морі», (2008), а в книжці «В горах» (2011) у них вже з'являється дитина. В ілюстраціях Альбертіне колір не менш важливий, ніж малюнок: навіть альбом без слів про зиму в горах у неї вийшов яскравим. Її улюблена техніка – гуаш у поєднанні з кольоровими олівцями. Художниця не проти малювання на комп'ютері, але переконана, що за красивою акуратною картинкою ні в якому разі не можна забувати про логіку оповіді, про зміст і про те, що ж автор хоче сказати читачам.
Творчість художниці неодноразово відзначена різноманітними нагородами та преміями, серед яких премія «Золоте яблуко» на Братиславському бієнале за книгу «Марта та велосипед» (1999), Швейцарська дитяча та молодіжна медіапремія за книгу «Чутка про Венецію»(2009), «Приз Відьом» за книги «Птахи» та «Радість читання» (2011), визнання книги «Маленька пташка» однією з 10 найкращих ілюстрованих книг 2012 року за версією «Нью-Йорк Таймс», перемога у номінації «Художня література» на Болонському книжковому ярмарку за книгу «Мій маленький» (2016). У 2020 році нагороджена Міжнародною премією Г.К. Андерсена.
Офіційний сайт художниці: http://www.albertine.ch