Національний олімпійський комітет про баскетбол
26 квітня 2010, 11:36   Автор: Наталя Марченко

НОК про баскетбол та Анатолія Поливоду, Сергія Коваленка, Олександра Сальникова, Олександра Білостінного, Олександра Волкова : оповідання / текст Г. Палій. - К. : Грані - Т, 2010. - 76 с. : фотоіл. - (Життя видатних дітей).

Добре, коли ти змалку любиш спорт і щодня, замість видивлятися дива в телевізорі чи шукати пригод в Інтернеті, біжиш на стадіон.

А коли ні?

Коли тобі й на вулиці з цигаркою непогано? Чи з товстою книженцією про любов, перемоги й «справжнє життя» на дивані чудово лежиться?

Що, коли в твоїй уяві весь той спорт зводиться до блаженного реву на стадіоні чи фізрука, що весело погейкує за спиною: «Побігли…!»

Тоді ця книжка – для тебе. Хоча б тому, що про баскетбол в Україні говорять значно менше, ніж про футбол, і ти зможеш вразити того ж таки фізрука неочікуваними знаннями. До речі, саме фізрук із США, якому заманулося хоч якось розважити своїх учнів, вигадав цей вид спорту. А ще, герої цієї книжки – такі ж звичайні українські школярі, як і ти. Вони відкладають «обідні» гроші на «важливі» речі, підробляють де прийдеться, вчаться як виходить... Але, знайшовши свою мету, свою справу, – досягають справжніх висот, долають справжні перешкоди та піднімаються на справжні п’єдестали.

Як синові звичайних робітників із Єнакієвого, котрий на цукерки заробляв грою на гармошці, вдалося до 25 років стати Олімпійським чемпіоном? Завдяки чому сягнув спортивного Олімпу хворобливий «безперспективний» довготелесий парубійко, котрий «кочував» країною за своїм татом-офіцером? Як сталося, що учень, котрий мав єдину двійку у «відмінному» табелі – з фізкультури, зрештою встановив особистий «вічний рекорд СРСР», закинувши тбіліському «Динамо» 66 очок, а задерикуватий ватажок хлопчаків із Молдаванки став одним із найкращих у світі центрових? Чому, зрештою, перший українець, котрий заграв у НБА, все своє дитинство самовіддано грав… у футбол і хокей?

Чому одні з буденних клопотів і невдач знаходять шлях до Великих Перемог, а інші так і залишаються вічними спостерігачами, проглядаючи яскраві картинки чужого життя на екранах телевізорів?...

Прочитай. Подумай.

Дорослому читачеві
Додаткова інформація

Коментарі до статті

Nata


А справді, навіщо?

Невже окрім пана Г.Палія не було в Україні кому замовити ту книжку?

Я, чесно сказати, дуже далека від баскетболу, тому інформація мені була не дуже цікава, краще в Мережі щось пошукати. А з погляду художнього - теж якось "пісно" вийшло.

Якщо "Грані-Т" й далі вестимуть цю серію, то хай шукають не так добрих знавців спорту, як людей з легким пером і гарною уявою. Це ж, таки, серія для дітей, а не для Олімпійського комітету. Чи я помиляюся?
Марченко


Наскільки я знаю, спортивні коментатори знають здебільшого кожен лише про своє. І письменницький дар не кожному притаманний. Людина може бути чудовим журналістом і зовсім ніяким письменником.

А знайти письменника, котрий міг би за чужими "інформаційними" добірками створити повноцінний художні текст - теж справа складна . Це ж потрібно мати досвід ставити талант у певні межі. Напевно, видавництво, справді, не мало вибору.