З погляду викладача




Наталія Дев’ятко. «Легенда про юну Весну»
4 листопада 2018, 21:42   Автор: Юлія Кривенко

Дев’ятко Наталія. Легенда про юну Весну : фантастична повість / Наталія Дев’ятко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2018. – 64 с.

 

Не завжди казки, які розповідають дорослі дітям вночі, є вигадкою. Трапляється, що розказана в певний час фантастична історія справджується, а її герої стають реальними. «Легенда про юну Весну» Наталії Дев’ятко належить саме до таких пригодницьких казок, принаймні так обіцяє анотація: «Валентин залишається з дітьми до ранку і розповідає їм чарівну казку, яка насправді не є вигадкою».

Не зважаючи на невеликий обсяг повісті, персонажів у ній багато. Це пояснюється двома сюжетними лініями, які спочатку розвиваються окремо одна від одної, але поступово перетинаються і їх історії об’єднуються. Перша сюжетна лінія оповідає нам про дітей, що втекли із оздоровчого табору, і відбувається протягом лише однієї ночі. Друга лінія триває більше року і розвивається в казковому світі. Зрозуміло, що спостерігати цікавіше за казкою, але з часом реальний і фантастичний світи зближуються. Та про все по порядку.

Дев’ятко Наталія. Злато Сонця, синь Води : фольк-реалізм / Наталія Дев’ятко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2018. – 112 с.

 

"Не варто дошукуватися історичного у «Нібелунгах»; натомість варто шукати «нібелунгове» в історії".

Якоб Грим.

 

"Я почув одне бажання,

я одну охоту маю,

щоб до співу готуватись,

щоб почати швидше слово,

щоб на голос взяти пісню,

що наш рід співає здавна.

На устах вже тане слово,

мова поспіхом береться;

на язик вона мій лине,

рознімає мені зуби".

 

***

"Положімо руку в руку,

поєднаймо наші пальці,

заспіваймо ми жвавіше,

і почнім з пісень найкращих,

щоб їх слухали коханці,

щоб почули друзі й браття

в плем’ї тім, що літ доходить,

в підростаючим народі".

Зачин до «Калевали»[1]

 

Перед тим, як перейти власне до предмету розмову, себто до роману у новелах «Злато Сонця, синь Води», мусимо вибачитися перед читачем за розлогий відступ. Але концепція даного дослідження вимагає саме такої структури. Тож у першій частині мова йтиме про феномен епосу, його походження, характеристики та завдання – це теорія. Далі, використовуючи текст «Злата Сонця...», ми по мірі можливостей проілюструємо теоретичну частину на конкретному практичному прикладі. Задум тут головно полягає у тому, щоб довести, що «Злато Сонця, синь Води» – сучасний міфопоетичний епічний наратив, актуальний як на рівні «тут-і-тепер», так і на рівні «континууму множинності»[2]: епоси не старіють, а герої не вмирають.



[1] Переклад з фінської Євгена Тимченка.

[2] Термін дослідника Володимира Буряка, що позначає потенційну здатність тексту до актуалізації поза темпорально-кон’юнктурними обмеженнями; здатність тексту «працювати на Вічність».

 

Наталія Дев’ятко. Тарас Григорович Шевченко — ХХІ століття
7 березня 2018, 15:19   Автор: Наталя Дев'ятко

У нашій українській історії багато талановитих і цікавих постатей, але деякі з них стають частиною національного коду. Своїм життям, вчинками, творчістю стверджують національне. І тому, коли починається національне відродження і народ потребує опори на усталене, класичне, не дивно бачити потужну варіативну актуалізацію творів та історичних образів тих, кого ми звикли називати класиками.

Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка стають потужним каталізатором національних процесів під час Революції Гідності 2013–2014 рр. Феномен актуалізації творчості Тараса Шевченка та інших українських класиків на Майдані й у подальшій визвольній боротьбі є надзвичайно важливим для розуміння як сучасної національної ідеї, так і тих процесів, які відбуваються у масовій свідомості. Хоча поки цей феномен вивчений не достатньо.

І ось тут починається найцікавіше. Якщо казати щиро, то зазвичай класика не дуже цікава молодому поколінню, яке має своїх героїв та улюблені сучасні твори. Хранителями класики залишаються старші покоління, які зрозуміли її суть і тепер всіма засобами намагаються довести молодшим актуальність і важливість класичних творів у сучасності.

Українська література для дітей і про дітей: Навчально-методичний посібник з дисципліни спеціалізації для студентів філологічного факультету / Укладач: О. М. Січкар. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. – 99 с.

 

Навчально-методичний посібник містить тематичний план дисципліни спеціалізації за навчальними та контрольними модулями, тематику семінарських занять з переліком рекомендованої літератури, рекомендовану літературу до всього курсу, тестові завдання для модульного контролю, список творів для обов’язкового прочитання, твори для вивчення напам’ять. На допомогу студентові подані також орієнтовні зразки відповідей на питання планів семінарських занять.

Призначений для студентів ІІІ курсу філологічного факультету спеціальності «українська мова та література».

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………........................ 4

Тематичний план дисципліни…………………………………..............8

Теми семінарських занять……………………………………................11

Тестові завдання підсумкового модульного контролю……...30

Твори, обов’язкові для вивчення напам’ять…………………......36

Твори, рекомендовані для прочитання……………………….........37

Рекомендована література до спецкурсу……………………..........41

 

Зразки відповідей на питання планів семінарських занять…58

Методика роботи над літературним твором з молодшими школярами
28 листопада 2017, 12:30   Автор: Наталія Богданець-Білоскаленко, Світлана Романюк

Методика читання художнього твору пропонує обов’язковий аналіз тексту під керівництвом учителя задля реалізації триєдиної мети уроку (навчальної, розвивальної, виховної) та усвідомленого читання. Такий підхід до роботи, по-перше, має історичні корені, по-друге, обумовлюється особливостями художньої літератури як видом мистецтва, по-третє, диктується психологією сприйняття художнього твору молодшими школярами.

У процесі аналізу художнього твору необхідно враховувати деякі важливі аспекти:

Øпід час аналізу художнього твору в полі зору слід тримати образи, створені автором (у літературознавстві розрізняють образ-пейзаж, образ-річ, образ-персонаж);

Øважливо донести до читача авторську позицію, ставлення автора до зображуваної події, героїв;

Øпроводити паралель між життям людей (образом) та картиною твору (історичним періодом);

Øзнайомити учнів з життям письменника;

Øвчити розуміти учнів ідейну спрямованість твору;

Øважливо звертати увагу на форму твору (засоби вираження, спосіб зображення) і вчити усвідомлювати формальні компоненти (тема, ідея).

Літературний твір являє собою складне ціле, в якому усі компоненти (ідейно-тематична основа, композиція, сюжет, засоби відображення) взаємодіють між собою. У творі образ не статичний, а подається у розвитку. По мірі розвитку він розкривається перед читачем все новими гранями. Така особливість вимагає починати роботу над твором з цілісного її сприйняття, тобто з синтезу (читання твору в цілому).