З погляду викладача




Глобалізація сучасного світу вимагає пошуку нових шляхів формування особистості. Завдяки культурним світоглядним кодам людина пізнає себе та інтегрується у суспільство. З одного боку, медіа-творчість сприяє глобалізації, бо медіа-технології не мають кордонів. З іншого боку, будь-яка справжня творчість звертається до енергетичних джерел у колективному несвідомому та національного світоглядного міфу, що, навпаки, суперечить глобалізаційним процесам і сприяє національному самоусвідомленню.

Художня література має особливий вплив на психіку читачів. Завдяки співпереживанню відбувається перевтілення у персонажів і набувається новий досвід. Під час читання читач стає співавтором тексту, у більшості випадків підсвідомо обираючи своїм текстовими провідниками когось із персонажів. Набуття статусу співавтора як читача дуже важливе для розвитку особистості, але можливо отримати інший статус співавтора – як творця нового тексту.

Фанфікшен або фенфікшен (від англ. funfiction) – твори, написані фанами за мотивами відомих книжок, фільмів, серіалів. Одна з головних умов існування фанфікшену – його подальше оприлюднення. Фанфікшен публічний за своєю природою, бо всі ці тексти згодом викладаються у мережу інтернет та обговорюються іншими фанами. По-суті, вони є різновидом медіа-творчості і мають навчальне значення для молодих авторів, які на базі чужого світу навчаються письменницькій майстерності.

Перші тексти фанфікшен з’являються у 30-х роках ХХ ст., на сьогодні фанфікшен має величезну розгалужену структуру і вражає різноманітністю жанрових форм, яких нині нараховують понад 20 різновидів фанфіків, а також специфічних тегів, що полегшують для читачів орієнтацію у великому корпусі вже існуючих текстів. З розвитком мережі інтернет фанфікшен переходить у віртуальний простір, створюються міжнародні читацькі спільноти-фендоми, проводяться конкурси тощо. У 2013-му році одна з найпотужніших інтернет-платформ Amazon надала можливість офіційної публікації фанфіків з відповідними ліцензійними угодами.

Художня література має особливий вплив на психіку читачів. Завдяки співпереживанню відбувається перевтілення у персонажів, набувається новий досвід. Читач, а особливо дитина шкільного віку, стають співавторами тексту, підсвідомо обираючи своїм текстовим провідником когось із персонажів, переживає його життєвий шлях, описаний у книзі. Таким чином реалізується ініціальний принцип розкриття людини як особистості, при цьому розкривається не лише змальований герой, але і сам читач, який відповідним чином переосмислює й емоційно реагує на вчинки та думки персонажів.

Набуття статусу співавтора тексту як читача є дуже важливим для розвитку особистості, але можливо отримати інший статус співавтора – як творця нового тексту. І цей варіант творчості є надзвичайно специфічним і маловивченим. Мова йде про явище фанфікшену, нового для нашого інформаційно-культурного простору, але цілком звичного для інших країн. Перші тексти фанфікшен з’являються у 30-х роках ХХ ст., нині фанфікшен має розгалужену структуру і вражає різноманітністю жанрових форм, і специфічних тегів, що полегшують орієнтацію у великому корпусі існуючих текстів. Із розвитком мережі інтернет фанфікшен переходить у віртуальність, на відповідних сайтах об’єднуються багатотисячні аудиторії, створюються міжнародні читацькі спільноти, що мають структуру фендомів, проводяться конкурси тощо. У 2013 р. світова інтернет-платформа Amazon надала можливість офіційної публікації фанфіків із відповідними ліцензійними угодами, коли заробляти гроші на такій творчості можуть як самі автори фанфіків, так і правовласники – автори оригінального тексту, на основі якого було створено фанфік.

Образ козака Мамая є одним із базових в українській міфології і фольклорі. У кожну епоху він прочитується наново, набуваючи нових ознак та оновлюючи зв’язки з історичною і міфологічною традицією. Нове прочитання бачимо й у ХХІ-му столітті під час становлення новітньої української літературу для дітей та юнацтва.

Завдяки аналізу творів провідних українських авторів можна виділити три варіативних образи козака Мамая – “історичний”, “міфологічний”, “постмодерний”.

Найповніше “історичний” образ козака Мамая на сьогодні в українських творах для дітей та юнацтва представлений у творі Володимира Рутківського “Сині Води” [7]. Це один з ключових персонажів роману. В образі хана Мамая поєдналося і руське, і татарське. Голомозий, з оселедцем, як колись носили київські дружинники, він любить усамітнюватися посеред степу, незалежний, ревнивий до чужої хоробрості, більшої за його звитягу, зі сталевою волею. І єдине, що він не може подолати, – у Мамая немає жодної краплі священної крові чингизидів, яка б давала право взяти вищу владу у Піднебесній. Це межовий і дуже непростий, особливий образ.

Ще раз Мамай згадується в іншому творі В. Рутківського “Джури і підводний човен” [6]. За версією твору, один із головних героїв роману – князь Глинський – нащадок Мамая, і його кров так само більше половецько-руська, ніж татарська. Князь воює з татарами вже давно, відколи Литва і Русь почали боротися з загарбниками, та є особистим ворогом татарського темника.

Українська мова й література в усі часи для нашої нації – надійний оберіг, що, долаючи постійні заборони й переслідування, "явили світові образ одного з найбільших слов’янських народів і цим самим зберегли його неповторну ідентичність" [48, с. 7]. Провідні майстри слова – І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та багато інших були полум’яними трибунами й художнім словом вказували народові шлях до правди, щастя й волі, вели його за собою, були для нації провідною зорею в часи безправ’я та нещадних нападів ворогів. Кобзар України образним висловом "Я на сторожі коло їх поставлю слово" акцентував високу патріотичну місію рідної літератури в збереженні менталітету українців [49, с. 552].

Сьогодні як ніколи важливим є вивчення й усвідомлення культури, історії нашої Вітчизни, літератури, особливо творчості митців рідного краю. Саме з цією метою об’єктом дослідження ми обрали твори книги "Злато Сонця, синь Води" (перше видання – Луцьк, видавництво "Твердиня", 2014) талановитої письменниці Дніпропетровщини, члена Національної спілки письменників України, кандидата філософських наук – Наталії Дев’ятко (1983 р. н.). Адже "Ми є спадкоємцями великого культурного народу, продовжувачами його традицій та звичаїв, – зазначає дослідниця І. Квасниця. – І щоб виконати своє призначення, повинні ґрунтовно вивчати основи культурної спадщини, передавати їх молоді й пам’ятати, якого роду-племені ми діти" [21, С. 4].

Актуальність обраної теми полягає у важливості відродження й становлення світоглядних принципів українського народу, його національної гідності й самодостатності, вивчення творчості митців Дніпропетровщини, зокрема творів книги "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко, які за допомогою архетипів розкривають національну свідомість, легендарні образи та їх народну мотивацію, виховують пошану до традицій нашої Вітчизни, незламну віру в її силу й процвітання, і не були об’єктом глибокого й усебічного вивчення.

Предметом дослідження є національні архетипи, адже саме вони розкривають стародавні автентичні цінності нашої нації, естетично наснажують художній текст, виокремлюють специфіку авторського стилю Наталії Дев’ятко.

Мета роботи – з’ясувати особливості національних архетипів у творах "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко та виявити специфіку її художнього мислення. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

– визначити теоретичну базу дослідження (сутність поняття "архетип" та його види);

– дослідити національні архетипи та з’ясувати їх специфіку у творах "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко;

– розкрити роль національних архетипів як однієї з найвиразніших одиниць української ментальності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проаналізовано національні архетипи, їх особливості у творах книги "Злато Сонця, синь Води" Н. Дев’ятко, функції архетипів як однієї з найвиразніших складових ментальності української нації.

Наталія Дев’ятко. «Легенда про юну Весну»
4 листопада 2018, 21:42   Автор: Юлія Кривенко

Дев’ятко Наталія. Легенда про юну Весну : фантастична повість / Наталія Дев’ятко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2018. – 64 с.

 

Не завжди казки, які розповідають дорослі дітям вночі, є вигадкою. Трапляється, що розказана в певний час фантастична історія справджується, а її герої стають реальними. «Легенда про юну Весну» Наталії Дев’ятко належить саме до таких пригодницьких казок, принаймні так обіцяє анотація: «Валентин залишається з дітьми до ранку і розповідає їм чарівну казку, яка насправді не є вигадкою».

Не зважаючи на невеликий обсяг повісті, персонажів у ній багато. Це пояснюється двома сюжетними лініями, які спочатку розвиваються окремо одна від одної, але поступово перетинаються і їх історії об’єднуються. Перша сюжетна лінія оповідає нам про дітей, що втекли із оздоровчого табору, і відбувається протягом лише однієї ночі. Друга лінія триває більше року і розвивається в казковому світі. Зрозуміло, що спостерігати цікавіше за казкою, але з часом реальний і фантастичний світи зближуються. Та про все по порядку.