Іллаковичівна Казімєра. Казкова розповідь про королевича Ла-фі-Чаня, вояка Соя і дівчинку Кіо / пер. з польськ. і біографічний нарис Ірини Матяш ; іл. Лариси Дем’янишиної. – Житомир: ТОВ «Видавничий дім «Бук-Друк», 2025. – 165 с.

«Своєю сміливістю, наполегливістю, принциповістю та креативністю ми щодня доводимо, що неможливе — можливе», — ці слова Мар’яни Беци якнайкраще описують дух видання, що відкриває українському читачеві прозу видатної польської поетки, дипломатки та секретарки Юзефа Пілсудського — Казімєри Іллаковичівни (1888–1983). Написана у 1917 році у розпал революційного хаосу, «Казкова розповідь про королевича Ла-фі-Чаня, вояка Соя і дівчинку Кіо» стала не просто першим прозовим твором авторки, а справжнім сатиричним і водночас ліричним маніфестом, що крізь століття промовляє до нас сьогодні. Твір радикально змінив канони тогочасної літератури, відкинувши нав’язливе повчання. Натомість авторка запропонувала малечі світ вільної уяви та сюрреалістичного гумору. Тут дитина вперше постає як інтелектуальний читач, здатний до гри зі складними текстами. Саме цей підхід проклав шлях для для таких майстрів, як Ян Бжехва та його послідовники.

Іллаковичівна створила архетип художньої казки, де ритм і метафора важать більше за лінійний сюжет. Чарівний світ Ла-фі-Чаня — це шляхетне та витончене дзеркало реальності, де герої виборюють власну гідність і щомиті обирають між честю та зрадою, не втрачаючи віри в остаточну перемогу світла. Книга адресована не «дітям» чи «дорослим», а кожному, хто прагне бачити глибину за лаконічними словами атмосферного багатошарового видання, котре водночас постає як біографія нації та особиста сповідь жінки, яка знала ціну кожного державного документа та кожної миті вибореного миру.

Це ошатне видання поєднує в собі чарівну притчу про шлях людської душі в часи випробувань, захопливий життєпис непересічної жінки та мистецьке утвердження ідей гендерної рівності в дипломатичній сфері. А через прості й зрозумілі образи відданого вояка та маленької дівчинки, казкову подорож королевича книга дає змогу дітям осягнути складні моральні категорії, що робить її ідеальною для сімейного читання.

Також «Казкова розповідь…» є унікальним проєктом культурної дипломатії, що з’явився завдяки подвижницькій праці Почесного Посла України 2024 року в галузі науки та освіти, голови Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, докторки історичних наук, професорки Ірини Матяш. Пані Ірина не лише майстерно переклала текст, а й створила ґрунтовний біографічний нарис про авторку, що є інтелектуальним засновком для розуміння постаті «Ілли» та її твору. Завдяки знаній українській науковиці та громадській діячці перша спроба представити прозу Іллаковичівни українською мовою масштабувалася у міжнародний просвітницький проєкт, який відкриває нові горизонти у міжкультурному діалозі, долаючи географічні та часові кордони.

Для історії польської культури «Казкова розповідь…» є зразком діалогу між авангардним мистецтвом і літературою для наймолодших. Перше видання 1918 року прикрашала обкладинка Станіслава Ігнація Віткевича (пол. Stanislaw Ignacy Witkiewicz; Віткацій), що досі надає книзі статусу колекційного артефакту, наголошуючи її модерністську природу. У перевиданнях 1958 та 1973 років твір ілюстрував Ян Марц Шанцер (пол. Jan Marcin Szancer), що зробило видання частиною класичного польського канону. Сьогодні книгу часто видають у серії «Mistrzowie Ilustracji», позиціонуючи як мистецький об’єкт та «щеплення від несмаку» для нових поколінь.

Літературознавці зазвичай класифікують «Казкову розповідь…» Іллаковичівни як «прозопоезію». Наголошують також її фольклорні витоки (казка спирається на механізми дитячої гри і тонічний вірш), умовну екзотику (імена героїв натякають на Схід, проте, це лише інструмент побудови автономного світу, а не етнографічне втілення певної культури) та синтез жанрів (унікальне поєднання казки, притчі та ліричного репортажу з «країни духу», де неосимволістське полотно поєднує етику служіння з магічною стилізацією). Сучасна критика говорить про багатошаровість твору, що поєднує в собі екзистенційну притчу для дорослих про самотність і обов'язок, маніфест раннього фемінізму, що демонструє суб’єктність жінки в дипломатії та мистецтві, та захопливу пригодницьку історію, котра вчить дітей розрізняти справжні цінності.

Хоча книга офіційно не входить до шкільної програми, у Польщі вона має статус «шляхетної класики», яку батьки читають дітям, аби розкрити традиційний етос «тихого героя» (вояк Сой постає взірцем відданості та честі (honor i wiernosc), сформувати навичку сповільнення (slow reading) (на противагу поверхневому маскульту, багата мова Іллаковичівни вчить дітей насолоджуватися красою описів і розвивати метафоричне мислення) та «гостинності» (тема постійних мандрів героїв актуалізується як навчання поваги до «іншого» та відкритості світові).

Сьогодні твір читають і вивчають як переконливий доказ новаторського характеру польського модернізму в педагогічному та літературознавчому контекстах. Сталість «Казкової розповіді…» у літературному каноні засвідчує, що Іллаковичівна створила архетип художньої казки, котра й досі захоплює своєю багатошаровістю та бездоганною формою.

Полтава Леонід (Пархомович Л. Е.). Перший закон дружби : вірші та оповідання : для мол. шк. віку / Леонід Полтава ; упоряд. Ірина Бойко ; передм. Дмитро Чередниченка ; мал. Катерина Радько. – Київ : Веселка, 2023. – 119 с. : іл.

Ім’я яскравого представника української діаспори Леоніда Полтави, поета, прозаїка, громадського діяча та чудового дитячого письменника, одним із перших повернулося до маленьких читачів України й за тридцятиліття Незалежності знайшло відданих прихильників уже в кількох поколіннях діток і дорослих, які раніше й гадки не мали про його творчий доробок. Адже письменник виріс у родині «ворогів народу», з ранньої юності опинився у таборах вивезених із України до Німеччини наших громадян і все життя невтомно працював задля українства, наснажений вірою у Незалежність України, до проголошення якої (що сталося у день його народження!) не дожив лише рік. Леоніда Полтаву знали та залюбки читали українські діти за межами відрізаної від цивілізованого світу «радянської» України, а на рідній землі не знали. Лише наприкінці 90-х рр. ХХ ст. його твори для дітей почали потроху з’являтися в доступному колі читання, а книжки, нехай і скромно видані, виходити друком на рідній землі. Нині їх добре знають і широко використовують у шкільництві та дошкільній і позашкільній роботі з дітьми.

Але тільки 2023 р. щодо доробку Леоніда Полтави в царині дитячої літератури зроблено те, про що в далекому ХХ ст. зауважив Юрій Шерех: «Він писав легко, багато й розхристано. Усе це пішло в забуття. Але якби знайшовся терплячий літературознавець і перечитав усе Полтавою написане, думаю, можна було б укласти вибір речей, що могли б претендувати на скромне, але власне місце в історії літератури».

Завдячуючи благодійницям із Об’єднання жінок оборони чотирьох свобод України та Фундації імені Уляни і Лариси Целевич-Стецюк при ОЖ ОЧСУ, а також названій дочці автора Дарії Дикій і Галині Кирпі у Національному видавництві дитячої літератури «Веселка» побачила світ збірка найпопулярніших творів для дітей Леоніда Полтави «Перший закон дружби», з великою шаною до автора укладена найдосвідченішим редактором дитячої книжки в Україні Іриною Бойко.

Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог : збірка оповідань і казкових історій із терапевтичним ефектом : [літ.-худ. видання для читання та слухання дорослих із дітьми дошк. та мол. шк. віку] / читець Alyosha, ілюстраторка Марта Кошулінська. Тривалість 1 год 37 хв. 2022 р. http://abuk.com.ua/catalog/books/1324?web=1

«Для мене як літературознавиці,

письменниці, психологині, мами, бабусі і т. д.

це був глибокий життєвий досвід про те, #ЯкГоворитиЗДітьмиПроВійну,

а також досвід створення інструменту для всіх –

для такої необхідної розмови».

Тетяна Стус.

Напевно кожну книжку для дітей, котру вдалося написати та видати в час війни, можна вважати «знаковою». Бо сама наша здатність творити, як і потреба наповнювати життя наших дітей творчістю і вищим сенсом посеред найжорстокішої війни нового тисячоліття є річчю небувалою. Знаковою. Та серед кількадесят книжок, які прийшли до юних українців цього трагічного і водночас величного 2022 року, саме збірка Тані Стус «Таємні історії маленьких і великих перемог» є на мій розсуд втіленням того кращого й сутнісного, що вирізняє українську дитячу літературу часу російсько-української війни. Окрім того це також – перша вітчизняна збірка терапевтичних аудіоказок для дітей.

(Проект був втілений у межах програми Фонду Mental Health психологічної підтримки українських дітей, які постраждали внаслідок російської агресії, за ініціативи та сприяння Міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation. Працювали над збіркою видавництво «Книголав», перша українська аудіокнигарня АБУК і міжнародний медіасервіс MEGOGO. Авторка казок – дитяча письменниця, засновниця проєкту підтримки дитячого читання BaraBooka Таня Стус, супервізорка – дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз, ілюстраторка – Марта Кошулінська, а озвучила збірку співачка Alyosha (Олена Тополя).

Навіть дорослому важко, а часом не можливо сприйняти, осмислити, а відтак і проговорити досвід проживання війни. Дітям, які лише пізнають світ і ще не мають інструментарію для опрацювання настільки складного життєвого досвіду, стократ важче. Тому перед дитячим письменником постає неймовірно складне завдання: проговорити невимовне одночасно з людьми різних поколінь, створивши своєю оповіддю привід і тло для їхнього подальшого конструктивного та цілющого діалогу.

Тетяні Стус це вдалося. Попри первісну заданість параметрів і завдань, цілком «прикладне» у своєму засновку спрямування проєкту, вона створила високо художній, людяний і просто цікавий дітям і дорослим твір. Делікатно і обережно письменниця торкається типових, на жаль, для воєнного сьогодення України сюжетів, тривожних і болючих тем.

Пчілка, Олена. Книжка-різдвянка для дітей : оповідання й вірші. – Факсим. відтворення кн. за ориг. 1919 р. – Київ : Веселка, 2019. – 32 с. – 800 пр. – Вихід. дані ориг.: Катеринослав : Видання Союзу Споживчих Товариств, 1919 ( : Друкарня "Видавничого Т-ва на паях А. А. Спаський"). – Кн. міститься у папці.

Щукіна, Ірина Анатоліївна."Книжка-різдвянка" Олени Пчілки: презентація через століття : до 170-річчя від дня народж. О. Пчілки і 100-річчя вид. "Книжки-різдвянки" : комплект. вид. : наук.-попул. розповідь / Музей видатних діячів української культури ; упоряд. іл. І. Т. Бойко. – Факсим. відтворення. – Київ : Веселка, 2019. – 38, [1] с. : іл., фотоіл., репрод., портр. – Пристат. бібліогр. 

«Видання української часописі для наших дітей і працю для неї –

уважаю справді патріотичним обов’язком»

Олена ПЧІЛКА.

Книжки для дітей мають дивовижну особливість – кожне нове покоління діток-читачів завжди читає їх ВПЕРШЕ. А що діти читають книжку «просто так», не опираючись на досвід попередніх поколінь, не співвідносячи прочитане з реаліями часу написання та долею автора, дитяча література має торкатися вічного, незмінного в людській природі й досвіді, розкривати дитині в людях і довколишньому те, що завжди актуальне – гармонію, людяність, неминучість вибору.

Але кожний автор у кожнім часі робить це на свій лад .

Книжки, котрі прийшли до маленьких читачів більше ста років тому, звичайно, видаються сучасній дитині дивними. Особливо книжки українські. Котрим мало щастило на кольоровий друк і якісний папір, бо й сама їхня поява була зазвичай актом громадської мужності, чином людей непересічних і самовідданих.

Але тим важливіше, щоб наш маленький сучасник мав змогу потримати у руках хоча б факсимільні видання тих перших українських книжечок для дітей, а дорослі знали, що розповісти йому про творців того дива. Адже скромний вигляд перших українських дитячих видань приховує під своїми «сіренькими» обкладинками чудові тексти та ошатні, зі смаком і любов’ю виконані декор і малюнки. А люди, причетні до творення цих книжечок, складають еліту українства.

«Terra інклюзія» – простір любові

Творити історію завжди важко, але дуже цікаво. А створювати інклюзивну історію літературних конкурсних творів – ще й дуже важливо.

Саме поняття «інклюзія» відоме в Україні не так давно. Воно означає включення осіб з інвалідністю та особливостями розвитку до активного соціального життя. Однак дедалі частіше під інклюзією розуміють рівні комфортні можливості для усіх, незалежно від статі, віросповідання, національності або фізичних можливостей.

Ця тема актуальна і складна, бо потребує системного підходу. Справжня інклюзія має йти від серця. Тому надзвичайно важливо, щоб у літературних творах були присутні різні герої, зокрема, люди з інвалідністю. Інакше неможливо виховати в суспільстві повагу до особистого різноманіття.

Третій рік поспіль «Видавничий центр «12» видає збірки інклюзивних оповідань «Terra інклюзія», до яких входять твори переможців та фіналістів Спецвідзнаки Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

Видавництво зазначило на обкладинці, що Terra інклюзія – простір любові. І це справді так. Адже любов для кожного з нас – щось суто індивідуальне та водночас зрозуміле для кожного. І щороку збірка інклюзивних оповідань наповнюється новими відтінками та вимірами різних життєвих ситуацій.

Важливо, що інклюзивна тематична складова не перетворює видання на книжки «про інвалідність». Саме зміщення акцентів із «пожаліти» на «сприйняти», «зрозуміти» – одне з пріоритетних завдань інклюзивної літератури. Щоб кожен із нас мав право побачити себе в книжці.

Важливо, що інклюзивними є не сюжети, а сенси творів цієї збірки. Адже інклюзивна література – не оповіді про інвалідів, а історії Людей… У фокусі кожного оповідання історія сильної особистості, а не «інваліда». Об’єднує твори життєлюбство, щирість, неприкрита правда складного, почасти драматичного, але насиченого та цікавого людського життя. 

Незважаючи, що усі збірки мають єдиний дизайн та стиль, кожна з них унікальна. Навіть кольорова гама обкладинок яскраво відображає характер змісту.

Так, найперша збірка «Terra інклюзія 2018» має обкладинку з присмаком романтизму або навіть дитячого наїву – бірюзово-блакитний фон, боса дівчина та чарівна квітка з людським обличчям. І справді серед її авторок – лишень жінки: володарки Спецвідзнаки Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Мар‘яна Лелик та Ганна Коназюк та шестеро фіналістів конкурсної номінації: Оксана Драчковська, Ольга Гой, Людмила Охріменко, Ірина Арчер, Ольга Раманська та Міла Березюк.