Вісники Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва «Література. Діти. Час»: відродження традиції
15 жовтня 2012, 11:41   Автор: Тетяна Качак

Література для дітей та юнацтва – завжди актуальна література, що пояснюється як її функціональними рисами, так і поетичною специфікою, спрямованістю на певне коло реципієнтів. До цієї галузі мистецтва слова традиційно спостерігалося неоднозначне ставлення. З одного боку таку літературу розглядали через призму виховної функції, покладеної на неї, а з іншого – вважали недостойним об’єктом для наукової інтерпретації та осмислення, критичної рецепції. Однак, аналіз історії української та світової літератур, літературних процесів різних епох, дає можливість стверджувати, що увага до проблем дитячої книжки та дитячого читання то посилювалася, то згасала. Подібні тенденції зумовлені багатьма факторами: соціально-культурним середовищем, станом книговидання, аксіологічними домінантами, превалюванням певного функціонального аспекту книги для дітей, специфікою ролі, покладеної на дитяче читання в ту чи іншу епоху.

Сьогодні спостерігається чергова хвиля так званої «моди на дитячу літературу», зацікавлення нею як об’єктом наукових студій, зокрема літературознавчого осмислення, критичної рецепції, психолого-педагогічних розвідок.

Проблема дитячого читання у сучасному суспільстві постала надто гостро, адже, незважаючи на активне книговидання, спостерігаємо значний спад дитячої зацікавленості книгою та читанням. І якщо кілька десятиліть назад читач шукав книгу, то зараз книга шукає читача. Саме тому сьогодні так важливо популяризувати книги для дітей та юнацтва, відкривати художній світ дітям з метою впливу на формування їх особистісних якостей, морально-етичних цінностей, світоглядних позицій, а особливо – з метою сприяння їх самопізнанню та саморозкриттю завдяки повноцінній комунікації з образним текстом. Відбір якісних книг для юних читачів потребує глибокого аналізу книжкової продукції, всебічного вивчення її та, як наслідок, вибудову своєрідного канону текстів для дітей нашої епохи. Ось чому така важлива діяльність Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, основною метою якого є формування громадського інтересу до книжки та читання, активний розвиток теорії та критики літератури для дітей та юнацтва.

Відновлення видання щорічних збірників літературно-критичних статей про дитячу літературу під назвою «Література. Діти. Час», започаткованих видавництвом «Веселка» (1976-1980), – один з важливих кроків у напряму досягнення поставленої мети.

Вісники Центру «Література. Діти. Час» – наукова, теоретично-критична і навіть методична площини формування дискурсу літератури для дітей, вивчення його як самобутнього, самодостатнього літературного феномену.

Перший випуск збірника науково-критичних статей «Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва» містить результати досліджень та наукових розвідок провідних учених і викладачів у руслі актуальних проблем сучасного українського суспільства.

Рубрику «Літературознавство» презентують статті, в яких висвітлено питання історії, теорії та критики літератури для дітей і юнацтва. Раїса Мовчан розглядає тенденції розвитку української літератури для дітей та юнацтва, які проявлялися в контексті загального процесу ХХ століття. Уляна Гнідець здійснює спробу концептуалізації розуміння сучасної літератури для дітей та юнацтва як українськими, так і зарубіжними дослідниками. Галина Бійчук досліджує проблему прочитання постмодерних текстів та їх інтерпретації. Зріз сучасної української прози для дітей через призму дихотомії «письменник-читач» подає Олена Мовчан. Багато уваги науковці приділили дефініції самого поняття «дитяча література», герменевтичному аспекту її прочитання (Лідія Мацевко-Бекерська «Дитяча література як форма діалогу культур: герменевтичний аспект»), літературознавчому аналізу одиничних текстів для дітей, узагальненню художніх особливостей текстів окремих авторів (Володимир Гладишев «Щоб жити! Жити – а не виживати…» (Спроба творчого портрету Лариси Ратич), Анна Хаєцька «Фольклорні мотиви у дитячій поезії Галі Мазуренко»), певного періоду, жанру (Галина Католик «Казка як трансцендентна цінність (психологічний аналіз сучасної казки)», Alicja Ungeheuer-Golab «Emotions of literary response on the basis of Tove Jansson’s the spring tune»), періодичних видань (Лариса Круль «Сучасна українська періодика: стан, тенденції, перспективи») тощо. Окремі дослідження присвячено елементам та рівням поетики художнього твору для дітей (Богдана Салюк «Особливості портретування персонажа бешкетника в дитячій літературі»).

Стаття Світлани Гавенко та Марії Мартинюк розкриває стан, проблеми і перспективи поліграфічного оформлення дитячих книжок. Наталя Трохим у статті «Розвиток творчого потенціалу дитини в роботі над словом: через рідне – до чужого, через чуже – до рідного» підсумовує досвід багаторічної праці з дітьми над художніми перекладами, висвітлює особливості реалізації Проекту багатомовного читання і Перекладацької школи у книгарні «Є», які діють під егідою Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.

Автори статей із рубрики «Педагогіка і методика» порушують проблеми витіснення дитячої книжки із життя школярів новітніми носіями інформації, доцільності урахування специфіки літератури для дітей і дитячого читання задля оновлення змісту літературної освіти та її методичного забезпечення. Борис Шалагінов у статті «Сучасний український учень як суб’єкт гуманітарної освіти» критично оцінює класичну педагогічну і методичну модель гуманітарної освіти. Анатолій Фасоля розглядає проблеми фахової готовності вчителя літератури до роботи в системі особистісно зорієнтованого навчання. Особливостям вивчення зарубіжної літератури для дітей студентами педагогічних спеціальностей присвячена стаття Тетяни Качак «Зарубіжна дитяча література: основні аспекти вивчення». Таміла Яценко, Валентина Братко, Зоя Шевченко вивчають проблему формування читацької компетентності та вдосконалення читацької культури учнів. Методичні аспекти вивчення художніх текстів на уроках літератури висвітлюють у статтях Галина Островська, Ірина Тригуб, Юлія Сирота, Катерина Єфіменко, Наталія Логвіненко.

У другому випуску Вісника «Література. Діти. Час» літературознавці висвітлюють питання, пов’язані із специфікою писання для дітей, письменницьким вмінням виправдати горизонт читацьких сподівань, балансувати на межі «ускладненої простоти» і не бути банальним (Уляна Гнідець «Література для юнацтва: простота і складність (на прикладі роману «Маргаритко, моя квітко» Крістіне Нестлінгер)»).

Автори наукових розвідок міркують про дитячу літературу та соціалізацію майбутньої особистості (Тетяна Щербаченко «Соціальна маргінальність як рушій розгортання сюжету в сучасній українській прозі для дітей»); аналізують поетику художніх творів (Наталія Манюх «Рефлексія дитинства у творчості В. Дрозда: художня та документальна інтерпретація», Лариса Круль «Особливості видань «Біблії для дітей»»); презентують огляд жанрово-тематичного розмаїття оригінальних та перекладених українською мовою текстів для дітей (Тетяна Качак «Французька поезія для дітей в українських перекладах»); окреслюють традиційність та новаторство письменників у створенні художніх світів (Мар’яна Савка «Стан сучасної української літератури для дітей та підлітків», Т. Р. Воробець «Художня своєрідність трилогії Всеволода Нестайка «Тореадори із Васюківки»); інтерпретують актуальні теми, мотиви, образи (Олена Колінько «Діточий світ» у новелістиці Стефана Коваліва», Олена Поліщук «Діти і війна» в українській жіночій прозі другої половини ХХ століття», Олена Ярова «Світ очима дитини (Марктвенівська традиція в американській літературі ХХ століття)»).

У рубриці «Педагогіка та методика» вміщено статті, присвячені проблемам викладання літератури у школі та вузах. Дослідники та педагоги-практики акцентують на особливостях вивчення творів різних жанрів (Н. М. Логвіненко «Сучасне українське фентезі у системі факультативних занять», С. П. Паламар «Сонет у шкільному вивченні: соціокультурний аспект»), використанні оновлених інтерпретаційних методик та підходів (О. Лобода «Компаративістика на уроках літератури», В. Братко «Україна та її історія в літературі. Інтегрований підхід до вивчення повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» на уроках світової літератури»); накреслюють шляхи пропагування книги серед студентства та висвітлюють специфіку викладання курсу «Дитяча література» у вищій школі (Лілія Овдійчук «Особливості викладання курсу «Дитяча література» у ВНЗ», Наталія Благун «Творче читання у вузі», Марія Пронюк та Оксана Польова «Проблема читання у студентському середовищі», Тамара Бійчук «Студентський аматорський театр як ефективний шлях пропаганди книги»).

У цьому випуску Марія Морозенко та Софія Чолій у статтях «Свій-чужий ворог: байдужість освітян, відмежування сучасного письменства від дитячо-юнацьких читацьких потреб як реальні вияви загрози різкої підміни духовної еліти псевдоелітою» та «Соціальна активність – джерело задоволеності життям молоді» відповідно презентують рубрику «Соціум і книга для дітей та юнацтва».

Третій випуск Вісника Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва «Література. Діти. Час» містить матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Література для дітей та юнацтва: стан, тенденції, перспективи», яка відбулась в Івано-Франківську у рамках ІІІ Міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час» (21-25 травня 2012 р.).

У статті Уляни Гнідець розглянуто актуальні проблеми розвитку літератури для юнацтва, здійснено спробу концептуалізації поняття «література для юнацтва» через призму аналізу наративного дискурсу. Інтерпретаційні аспекти художніх текстів для дітей окреслює Тетяна Качак. Цікаво аналізує поетику прози для дітей Василя Єрошенка науковець з Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Марта Хороб. Окремі статті присвячені висвітленню художніх особливостей сучасної літератури для дітей (Ірина Бойцун «Світ дитячих фантазій у повісті «Отто, Принц Львівський» Олекси Росича, Соломія Ушневич «Традиції та новаторство в образній парадигмі казок Валерія Шевчука», Оксана Цалапова «Архетипний образ яйця в дилогії Галини Пагутяк «Королівство», «Книгоноші з Королівства»»). Компаративний підхід до інтерпретації творів «Маленький кульгавий принц» М’юлок та «Маленький принц» Екзюпері використовує у своєму дослідженні Ольга Деркачова. Наталія Любарець вивчає розгортання теми дитинства в англійській літературі, аналізує образ і світ дитини в романах Вірджинії Вулф. Біблійні ремінісценції в сучасній дитячій літературі на матеріалі циклу романів Дж. К. Ролінг «Гаррі Поттер» окреслює Вікторія Винник. Проблем інтерсеміотичного перекладу літературного тексту мовою коміксів торкається у статті Катерина Зайцева, а підліткову літературу США характеризує Оксана Лущевська. Марія Димитрова та Лілія Желева, учасники конференції з Болгарії, висвітлюють творчість для дітей болгарських письменників Георги Райчева та Ангела Каралійчева.

Повертаючись до традицій української літератури для дітей та юнацтва, Світлана Бартіш аналізує розуміння концепту «дитинство» в Україні в кінці ХІХ – поч. ХХ ст. («Молода Україна» Олени Пчілки: до питання про еволюцію концепту «дитинство»).

Рубрику «Педагогіка» у цьому випуску Вісника презентують статті Світлани Негодяєвої («Життя видатних дітей у рецепції Валерія та Наталії Лапікурів»), Галини Островської («Діапазон можливостей аксіологічного підходу до вивчення життя і творчості зарубіжного письменника), Ірини Гук («Підліткове читання: проблема формування цінностей та ідеалів»).

Ми розуміємо, що тільки всестороннє глибоке дослідження фактів і явищ минулого, допоможе створити об’єктивну картину кожної епохи розвитку дитячої літератури у різних країнах світу, встановити закономірності еволюції, сформулювати особливості дитячої літератури як самостійної галузі словесного мистецтва і на цьому побудувати наукову теорію, яка стане надійним інструментом дослідження літератури для дітей та юнацтва нашого часу.

 «Література. Діти. Час» – збірники, покликані висвітлювати актуальні проблеми розвитку літератури для дітей та юнацтва, дитячого читання і бути теоретичною (науково-методичною) базою для розвитку дитячої літератури як науки, становлення фахової критичної думки стосовно художніх текстів, запропонованих для читання сучасному молодому поколінню. Роль подібних видань, як і діяльність Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, значна і очевидна. Ми маємо пам’ятати, що з дитячого читання і дитячої книжки починається інтелектуальний та духовний розвиток нації.

Тетяна Качак


Коментарі до статті