Книга Свободи та Обов‘язку або Що читати піліткам?

Для початку кілька слів, аби з‘ясувати, про що власне йдеться, коли ми говоримо «книжка для підлітка».

Насамперед, це — один із наймолодших сигментів книжки для дітей, який окреслився лишень із появою в суспільстві такого явища як «недоросль» у сенсі особи, котра в традиційному суспільстві мала б усі права «дорослого», але в урбанізованому світі при повній фізичній зрілості є по суті «дитиною» (неправочинною, залежною, соціально невизначною). Видається, що першими осібної, специфічної «підліткової» книжки почали потребувати саме учні розмаїтих «старших шкіл» — доволі освічені, виховані, фізично зрілі, але все ще «не допущені» у дорослий світ. Їхні ровесники в селі чи в межах традиційних фахових, національних, релігійних ті ін. спільнот міста не мали ні часу на «лишнє» читання, ні «підліткових проблем», бо повністю реалізувалися як дорослі повноправні члени спільноти — рано одружувалися, самостійно утримували себе й рідних тощо. Відтак, маємо пам‘ятати, що від початку так звана «підліткова» книжка — це насамперед «міська» книжка, книжка здебільшого «хлоп‘яча», а також книжка, покликана розважити, дати «випустити пар». Бо, з одного боку, читач мав відчувати, що не тратить даремно часу, читаючи (т. т. мусить дізнаватися насправді важливі, нові та обов‘язково корисні йому речі), а з іншого — потребував осягти «свободу дорослого життя» хоча б у співпереживанні та фантазії. У цьому сенсі класикою, як на мене, є «П‘ятнадцятирічний капітан» Жуля Верна, згодом — «Ловець у житі» Дж. Селінджера та «Чайка Джонотан Лінгвістон» Р. Баха.

Отже, первісно у читанні підліток реалізував «обов‘язок дитини», навчаючись, і «свободу дорослого», насолоджуючись. Тому для себе визначаю книгу для підлітків насамперед як Книгу Свободи та Обов‘язку.

Але час і спільнота вносять свої корективи...

Нині підліткове читання в Україні, як і в світі загалом, стало більше «дівчачим», а також менш пізнавальним. Спричинилося до того загальне гендерне «вирівнювання» соціальних ролей і перенасичення життєвого простору людини інформацією. Тому підліткове читання перестає бути «захопливою пізнавальною подорожжю в дорослий світ», а перетворюється на явне чи приховане нав‘язування поведінкових алгоритмів, що більш-менш убезпечують життя підлітка в сучасних реаліях, або ж на суто розважальний «довісок», єдиним покликанням якого є заспокоїти чи відволікти розбурхану гормонами та інформаційними приводами уяву сучасного «недоросля».

То що ж нині читає пересічний підліток?

Для початку порівняймо «краще підліткове читання», пропоноване в США та в Росії.

За рейтингом, проведеним Громадським радіо США (2012), кращими книжками для підлітків виявилися: Поттеріана Д. Роулінг, «Голодні ігри» С. Коллінз, «Вбити пересмішника» Х. Лі, «Помилка у наших зірках» («The Fault in Our Stars») Дж. Гріна, «Гобіт» Дж. Р. Р. Толкіна, «Ловець у житі» Дж. Селінджера, «Володар Перстнів» Дж. Р. Р. Толкін, «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбері, «У пошуках Аляски» Дж. Гріна та «Книжковий злодій» М. Зузака (фактично всі тексти присутні на вітчизняному ринку в українських перекладах і користуються популярністю).

У російську «Золоту колекцію» для юні «Великі письменники» (із 2011 р. видає «Амфора» за сприяння «Коммсомольской правды») увійшли: «Граф Монте-Крісто» А. Дюма, «Острів скарбів» Р. Л. Стівенсона, «Біле ікло» Дж. Лондона, «Діти капітана Гранта» Ж. Верна, «Кортик» О. Рыбакова, «Вершник без голови» Майн Ріда, «Королі та капуста» О. Генрі, «Останній з могикан» Ф. Купера, «Янкі при дворі короля Артура» Марка Твена, «Пригоди Робінзона Крузо» Д. Дефо, «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра, «Олеся» О. Купріна, «Вій» М. Гоголя, «Як гартувалася сталь» М. Островського», «Понеділок починається в суботу» Стругацьких, «Старий і море» Е. Гемінгвея, «Соляріс» С. Лема, «Пригоди Олівера Твіста» Ч. Діккенса, «Спартак» Р. Джованьйолі, «Мобі Дік» Г. Мелвілла, «Москва та москвичі» В. Гіляровського, «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, «Два капітана» В. Каверіна, «Біліє парус одинокий» В. Катаєва, «Гіперболоїд інженера Гаріна» О. Толстого, «Кондуїт і Швамбранія» Л. Кассіля, «Доля барабанщика» А. Гайдара, «А зорі тут тихі...» Б. Васільєва, «Пурпурові вітрила» О. Гріна, «Людина-амфібія» О. Біляєва, «Повість про справжню людину» Б. Польового, антологія російської поезії «Странник», «Людина-невидимка» Г. Веллса, «Одисея капітана Блада» Р. Сабатіні, «Три товариша» Ремарка, «Бравий вояк Швейк» Я. Гашека, «Дон Кіхот» Сервантеса, «Копалини царя Соломона» Хаггарда та «Золотий жук» Е. По (всі тексти здавна присутні на вітчизняному ринку в українських перекладах, а російські — здебільшого мовою оригіналу).
Остання добірка видається механічним наслідком компромісу між ностальгією за «совєцьким» дитинством і відсутністю курсу «Світової літератури» в школі... Тому відразу варто зазначити, що на бібліотечних сайтах російським підліткам радять таки читати «Все буде добре» В. Воскобойнікова, «Поховайте мене за плінтусом» П. Санаєва, «35 кілограмів сподівань» А. Гавальду, «Спорим, это мальчик!» («Boy & Girl») Т. Блекер, «Маркус і Діана» К. Хагерлюр та «Острів в морі» А. Тор...

А що читає підліток в Україні?

За даними соціологічної служби НБУ для дітей у 2013 р. найчитанішими серед учнів восьмих класів були: Поттеріана Д. Роулінг, «Персі Джексон...» Р. Ріордана, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, «Русалонька з 7-Б» М. Павленко, «Буба» Космовської, «Новенька та інші історії» О. Сайко, «Поліанна» Е. Портер, оповідання про Шерлока Холмса А. Конан Дойла, «Біле ікло» Дж. Лондона та «Дім пустунів» Чарської. Дев‘ятикласники віддали перевагу: «Бубі» Космовської, «Тигроловам» І. Багряного, «Солодкій Дарусі» Матіос, Поттеріані Роулінг, «Сутінкам» С. Маєр, «Джурам» В. Рутківського, «Енеїді» І. Котляревського, «Інферно» Д. Брауна, «Тореодорам із Васюківки» !!! В. Нестайка та «Останньому Гетьману» Ю. Мушкетика.

Як бачите, шкільна програма, хоч і повільно, але попускає свої палкі обійми навколо дитячого читання і підлітки уже досить виразно виходять поза її межі... Дивує, що так часто цей «вихід» іде в бік значно «молодших» текстів. Можливо, в цьому виявляється певна психоемоційна затримка в розвитку сучасного українського школяра... або ж — маємо чесно визнати наші завищені щодо нього очікування...

Насторожує також фактична відсутність серед названого текстів, широко рекламованих фаховою спільнотою книжників як кращі з вітчизняного для підліткового читання.

Ще більші несподіванки чатували на мене, коли, заскочена неочікуваними результатами бібліотечного рейтингу, поцікавилася, які саме книжки підлітки радять одне одному в соціальних мережах. (Відразу наголошую, що це часткове «розслідування» жодним чином не претендує на наукову репрезентативність!)

Виявилося, що серед лідерів — «Трохи пітьми», «Культ» і «Намір» Любка Дереша, а також тексти Люко Дашвар, де герої-ровесники постають, м‘яко кажучи, вільними від будь-яких морально-етичних «стереотипів». Також підлітки радять друзям подорожні «реальні» нотатки Макса Кідрука та фантастичні (що цікаво, не орієнтовані на дітей, а «дорослі») тексти Марини та Сергія Дяченків. Серед лідерів — фентезійні «дівчачі» саги про Ірку Хортицю (Ілона Волинська та Кирило Кащеєв) та Мілу Рудик (Аліка Вольських), а також класичні фентезійні тексти Роулінг, Толкієна, Льюїса та «Сутінки» С. Маєр і «Ерагон» К. Паоліні (популярність останніх очевидно пов‘язана з успіхом відповідних фільмів). Поряд – 30-томні«Коти-воїни» Е. Хантер і незнищимі «Віднесені вітром» М. Мітчелл та «Скарлетт» О. Ріплі.

Із російських авторів часто згадують І. Молчанову (серія «Вампіри — діти відпалих ангелів», «Коли усміхаються зорі», «Віртуальний ангел», «Щоденник юної леді» та ін.) і зовсім юну, але вже популярну Ю. Лемеш («Убити Емо» з продовженням, «Дозводитися до небес», «Школа фей. Абсолютні чари» та ін.)

Щиро порадувало, що підлітки читають і радять товаришам також складні сучасні історії, скажімо, «Сезон дощів або Не з цього світу» українки Ганни Макуліной та «Синє озеро сьогодні зелене» австрійки Юти Трайбер, а також російськомовні «35 кілограмів надії» француженки Анни Гавальда, «Чарівний щоденник» ірландки Сессилії Ахерн, «Допоки я жива», «Емо Бой» та «Аквамарин» британки Дженні Даунхем.

Мимоволі висновується думка, що або ми погано рекламуємо гарні українські підліткові тексти, або вони насправді «гарні» лише для покоління батьків і жодним чином не є відповіддю на запити СУЧАСНОГО підлітка...

То що ж, власне, пропонують нині читачеві-підліткові українські видавництва?

«А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» примітна у «підлітковій» царині насамперед нашумілими Поттеріаною Дж. Роулінг і «Джурами» В. Рутківського. Також саме тут побачила світ чудова енциклопедія «Український космос» (теж, до речі, традиційне підліткове читання!), «Ритуал» Дяченків і низка фахово «відсвіженої» класики («Тарас Бульба» М. Гоголя, «Портрет Доріана Грея» О. Вальда, «Крихітка Цахес» Гофмана, «Мандри Гулівера» Дж. Свіфта).

«Астролябія» відзначилася повнотою представлення текстів Дж. Толкієна у новітніх перекладах О. Фешовець, К. Оніщук та О. О’Лір. Також саме тут перевидали шалено популярну за совєцьких часів серію А. Шклярського про Томека Вільмовського.

Не можу обійти увагою невеличку фентезійну повістину Тані Капустіної «Епоха чародіїв. Спадкоємниця легенди», видану «Видавцем Вадимом Карпенком». І досі, на моє щире переконання, ця книжка залишається найбільш вдалою українською реплікою на з‘яву Поттеріани.

У «Видавництві Старого Лева» слід відзначити появу «Навпівлихого» Саллі Ґрін у традиційно смаковитому перекладі В. Морозова, «Таємний щоденник Адріагна Моула» Сью Таунсенд і «Невгамовна Кейті» С’юзен Кулідж. На жаль, заявлені як «підліткові бестселери» книжки О. Лущевської, О. Сайко, С. Гридіна та Зірки Мензатюк, попри всю мою толерантність до українського авторства, не стали явищем підліткового читання, та виглядають вторинними й художньо слабшими на тлі перекладної книжки подібної тематики. Хоча, я певна, кожен із названих авторів уже потенційно спроможний подарувати українській юні насправді іронічну, драматичну та відверту книжку «Свободи та Обов‘язку»!

Серед видань «Граней-Т» варто згадати насамперед «На межі можливого» Олекси Білоброва, «Коли бабусі були маленькими» Є. Кононенко та «Арсен» Ірен Роздобудько. Також вартими уваги залишаються призупинена серія «Українська дитяча класика», що актуалізувала такі перлини як «Шхуна «Лахтак» М. Трублаїні, «Векша» Б. Комара, «Прекрасні катастрофи» Ю. Смолича та «Скарб Солоного лиману» О. Огульчанського, а також серія «Життя видатних дітей» і породжені нею низка біографічних повістей про спортсменів.

Видавництво «Зелени пес» позиціонує як підліткові кілька своїх серій. На мій розсуд, найцікавіша та найактуальніша серед них — біографічна «12+» («С. Бандера і Я», «Т. Шевченко і Я» т ін.). Увагою читача-підлітка також користуються видання серій «Світи Марини та Сергія Дяченків» та «Під партою» (зокрема історії О. Есаулова про комп‘ютерний світ). Натомість мені хочеться привернути увагу до перевидання незабутніх «Повнолітніх дітей» Ірини Вільде.

Окремо слід спинитися на трилогії Сергія Оксеника «Лісом. Небом. Водою», два томи якої побачили світ у видавництві «Коник» в оформленні легендарного О. Міхнушова. Книжки вже стали бібліографічною рідкістю і залишається лишень чекати на їхнє швидке перевидання.

Щодо «Країни мрій», то в царині підліткового читання видавництво відзначилось, напрочуд оперативно спродукувавши україномовні варіанти Сутінкової саги С. Маєр та «Голодних ігор» С. Колінз.

Чудовим подарунком і підліткам, і їхнім батькам стали видання «Літопису» — «Фізика майбутнього» Мічіо Кайку та «Світ Софії» Ю. Ґордер. Дуже хочеться вірити, що найближчим часом ми дочекаємося нарешті вітчизняних науково-популярних книг, написано так само фахово та із такою само щирою залюбленістю у предмет розмови та читача.

Окремої розмови заслуговує видавництво «Навчальна книга — Богдан», на котре фактично перелягла роль, на жаль, занепалої нині «Веселки» щодо формування єдиної всеукраїнської бібліотечки «класичного» дитячого читання. Відтак, до серій «Світовид» і «Богданова шкільна наука» ввійшли як визнані взірцевими україномовні переклади звичної нам підліткової класики (на зразок творів Ж. Верна, Ф. Купера чи В. Скотта), так і нещодавно відкриті українським загалом «Полліанна» Е. Портер, історії про Суботика П. Маара чи про Гайді Й. Шпірі тощо. Водночас, саме тут видрукувані достойні україномовні переклади таких визнаних перлин фентезійної саги як «Чарівник Земномор‘я» Ле Гуїн і «Легенди Світокраю» П. Стюарта і К. Ріддела.

Ще однією родзинкою видавництва та насправді підлітковим читанням стали книжки серії «Дівчатка Джаклін», куди увійшли бестселери Джаклін Вілсон (зокрема, «Дівчатка закохані», «Вечірка з ночівлею», «Слабо») у напрочуд свіжих, відповідних читацькому сприйняттю підлітка перекладах В. Чернишенка та з так само адекватними сьогоденній дитині ілюстраціями Г. Осадко. Окремого доброго слова заслуговує формат видань — на відміну від інших (і не погрішивши проти якості!) «Богдан» зробив не чергові виставкові «глянцеві томики», а книжки, що справді «по кишені» школяреві. Також слід відзначити низку видань Р. Кіплінга у перекладах того ж таки В. Чернишенка, які «відсвіжують» українське сприйняття англійського класика та, завдяки свідомому включенню текстів до сучасної рок-культури тощо, вводять їх до широкого кола живого підліткового та юнацького читання.

Як підліткове та загалом молодіжне читання позиціонує себе «графічний роман-блокбастер» «Даогопак» видавництва «Небесний ключ». Мені важко судити щодо цих заяв, бо підтверджень, що видання посіло значиме місце в колі читання підлітків поки не маю, але безперечно трилогія відбулася! і є нині фактично єдиною по-справжньому чоловічною та щиро українською сучасною історією пригод і перемог.

Так само як підліткова позиціонується історична дилогія В. Рутківського «Сині Води», видана «Прудким равликом». Та автор, як і більшість критиків, вважає цей роман цілком дорослим і лишень життя остаточно вирішить, чи ввійде той насправді до кола дитячого читання…Натомість, підготовлені «Прудким равликом» українські варіанти широко знаних адаптованих для дітей переказів світової класики німецької письменниці та видавця Б. Кіндерманн із ілюстраціями зірок світової книжкової графіки (як ось, К. Ензікат) («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, «Фауст» В. Гете та ін.) можна вважати найбільш удалим в Україні проектом подібного зразка.

Донедавна відсутню нішу християнського підліткового читання з успіхом заповнило видавництво «Свідчадо», видрукувавши такі взірці «доброчинної книжки» як «Маленькі жінки» Л. Олкот, трилогію про Емілі Л. Моннтгомері чи «Шалений пес Денді» Д. Мекол. Корисною (і не лише воцерковленим дітям!) буде також «Порадник малого грішника», що в дохідливій формі розкриває юні суть і сенс т. з. «традиційних істин».

Серед видань «Темпори» підліткам можна рекомендувати трилогію М. Муляр «Гра» та овіяні романтичною містикою київського Подолу «Вечірні крамниці вулиці Волоської» Г. Ткачук.

Чимало власне підліткових книжок продукує видавництво «Теза». Саме тут побачила світ достойна українська версія, певно, найкращої історії про книжність як спосіб існування — «Чорнильна сага» К. Функе та найпопулярніша вітчизняна «дівчача» серія про Русалоньку з 7-Б М. Павленко. Тут стало активно друкуються широко читані в Україні (зокрема й підлітками) М. та С. Дяченки та С. Дерманський.

Ще одним видавництвом, репертуар якого здебільшого орієнтований на читача-підлітка (і то дівчинку-підлітка!), є «Урбіно». Беззаперечним його успіхом стало видання історій про Бубу Б. Космовської у чудових перекладах Б. Антоняк. Так само знайшли свого читача «Маргаритко, моя квітко» Нестлінгер, «Енн із Зелених Дахів» Л. Монтгомері та нещодавні «Кава з кардамоном» і «Шоколад із чілі» Й. Ягелло.

Серед видань «Школи» підліткові варто звернути увагу на серію «Бібліотека пригод. Золота серія», куди серед іншого увійшли добрі українські переклади російської підліткової класики на зразок повістей О. Бєляєва чи О. Гріна. Також до цієї категорії читачів (насамперед, дівчаток) звернена фентезійна сага Н. Щерби «Часодії».

Батькам і вчителям варто придивитися до видань «Юніверса», котре невпинно вводить до кола дитячого читання в Україні достойні вітчизняні переклади кращих творів Лауреатів премії імені Г. Х. Андерсена (скажімо, Е. Кестнера, М. Ґріпе, Т. Гаугена, Є. Кнутсона, Б. Андерсена та ін.)

Окремо хочу сказати про книжки О. Думанської «Школярка з передмістя» та «Дитя епохи», котрі виходили в низці львівських видавництв. На сьогодні це, на моє переконання, — найбільш вдалі вітчизняні зразки підліткової «дівчачої» «історії з життя», що мають усі підстави конкурувати з текстами тієї ж Б. Космовської чи Дж. Ватсон.

Звичайно, наведений тут перелік жодним чином не претендує на вичерпність. Поза ним залишилися читані й визнані «Шпага Славка Беркути» Н. Бічуї та «Мій друг Юрко Циркуль» В. Берта, документальні «Історії талановитих людей» І. Славінської та вигадливі «Скарби Примарних островів» Н. Дев‘ятко, історико-містична дилогія про І. Сірка М. Морозенко та фентезійна сага К. Матвієнка… На щастя, можна пригадувати далі, ще й ще!

Відтак, підсумовуючи, маю визнати, що читаючому підлітку в Україні нині є з чого обрати. Але, здебільшого те «щось» — перекладні тексти. Вітчизняні автори все ще «не доросли» до відвертої (і що важливо — насправді сьогоденної!) розмови з підлітком.

Україна все ще чекає на свою «Книгу Свободи та Обов‘язку».

Наталя Марченко