Слухати

З циклу «Африка»

Мама носить своє дитя за спиною,

Як равлик хатку.

Сонце хилиться їм на плечі -

Тишею позолочує.

- Тук-тук, - чути,

Як стукає серце в равлика.

- Тук-тук, - відповідає хатинка.

- Тук-тук.

***

Якби ця вулиця

Не була більше вулицею,

А стала великим-великим морем,

А може,

І океаном,

Тоді тато

став би великим кораблем,

А мама – каравелою,

Я ж – маленьким човником.

Ні, сміється тато,

Ти стала б нашим

Дороговказом.

***

Слухайте, звірі,

Я – африканська принцеса.

У мене кіски, як змії,

Разки намиста на шиї,

Я усім вам наказую сісти,

Досхочу попити, поїсти.

А тепер я для вас танцюватиму!

***

Мама приходить

Цілувати на ніч.

Підставляю щічку,

Тоді другу.

Татові ж залишу

Цілувати носа.

Бо щоки вже

Заціловані.

****

Якщо довго лічити зірки,

Тоді здається,

Що ти й сам зірка.

Або метеор.

Чи ціле небо.

І тоді комета – то твій хвіст,

Чумацький Шлях – крила,

А Великий Віз – серце.

***

У мене не голова –

Африка!

Біжать зебри –

Не злічити,

Носороги – не впіймати.

Жирафи й леви,

Гепарди й антилопи

Прийшли до річки

На водопій.

Стоять поруч

І не гиркаються.

П’ють.

А слон підходить

Та й каже:

«Хочу спа-спа-спа-тоньки!»

Коли ж гульк –

І темно зробилося

І очі всім звірам

злипа-а-ються.

Цок-цок

Цок-по-цок,

Вечір час відлічує,

Та й віддає ночі.

Цок-цок

Цок-по-цок

Цок-цок.

Спи!