Корнієнко Т. Г. Недоторка: Психологічна казка
17 листопада 2017, 23:17   Автор: Наталя Марченко, Тетяна Качак

Корнієнко Т. Г. Недоторка: Психологічна казка / Тетяна Корнієнко ; ілюстр. Віолетти Борігард. – Київ : Час майстрів, 2017. – 104 с. 

Напевно в кожному класі є свої crazy — диваки, про яких відразу й не скажеш, що саме з ними не так. Просто не вписується людина в загальні межі та й по всьому!

Можливо, ти сам почуваєшся ось таким crazy? І щодня сам собі дивуєшся, навіщо взагалі йдеш до школи, де точно очікує нова порція знущань чи, в кращому разі, —  байдужий «ігнор»?

Але усі підлітки схильні до закоханості smiley. І усім підліткам важливо, аби їх розуміли й помічали. І кожний, навіть дуже дорослий, хоче любити…

Із психологічною казкою «Недоторка» бібліотекарка та дитяча письменниця із Севастополя Тетяна Корнієнко у 2014 р. перемогла у Всеукраїнському конкурсі дитячої літератури «Корнейчуковська премія» у номінації «Проза для дітей старшого віку». За рік у 2015 р. київське видавництво «Час майстрів» опублікувало її книжку оригінальною російською та українською (у перекладі Івана Андрусяка) мовами у серії «Рекомендуємо прочитати», підсерія «Перше кохання».

Головна героїня твору дев’ятикласниця Алевтина Диряєва на прізвисько Мийдодір — «біла ворона» й незмінний об‘єкт насмішок, бо має рідкісну патологію — мізофобію (параноїдальний страх перед брудом і мікробами). Саме тому перші почуття обростають для дівчинки абсолютно нетиповими проблемами, адже навіть торкнутися руки свого обранця — завдання, що потребує від неї неабиякої мужності на волі! Розібратися в собі та здолати внутрішні бар‘єри героїні допомагає мудрий дорослий художник і дитячий колектив. Щоправда, ровесники діють, як на мене, "драконівськими методами", примушуючи (і то не зовсім чесно!) Алевтину здолати себе, замість спробувати зрозуміти й прийняти її такою, як є. Та для тих, хто вірить у «силу спільноти» та домінування більшості над індивідом, ніяких протиріч у тексті не буде smiley.

До того ж, «Недоторка» легко читається та захоплює від початку до останнього рядка. Напружує хіба відсутність в оповіді Інтернету, мобілок та інших «рис сучасного», а також російськість культурного світу героїв. Зате приваблює приємний формат та цікаве оформлення видання, коли виконані «від руки» фрази наголошують «особливі» на авторський погляд моменти, а стильні двоколірні ілюстрації Віолетти Борігард додають змістових акцентів.

У будь-якому разі, ти не пошкодуєш, що взявся читати цю книжку. Бо її герої насправді ЖИВІ й схожі до тебе й твоїх однолітків, хоча й дуже незвичайні, «не такі». І події, що розгортаються у їхньому світі (а це насамперед світ внутрішній і дуже індивідуалізований, бо ж «психологічна казка») так само звичайно-незвичайні. І саме оця межа, коли реальність стає дуже-дуже ОСОБИСТОЮ, притягує у цьому творі найбільше.

Наталя Марченко.

Дорослому читачеві

Коментарі до статті

N.marchenko


Читай також:
Кузьменко Дмитро. Мити руки до чи після // Барабука. - Режим доступу: http://www.barabooka.com.ua/miti-ruki-do-chi-pislya/

Позиція автора рецензії увиразнюється, коли зважити на позицію Тетяни Корнієнко як очільника "Севастопольского клуба детских писателей" - Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=0hAylE3iD4w - Опубліковано 10 вер. 2014 р.