Наталія Дев’ятко. «Скарби Примарних островів». Книга 1. Карта і компас
18 травня 2011, 11:34   Автор: Ольга Кай, Марічка Ніконова, Еліна Заржицька, Яна Стогова

Дев'ятко Н. Скарби Примарних островів. Книга 1. Карта і компас: Роман / Н. Дев'ятко. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 304 с. Для дітей середнього шкільного вікуДля старшого шкільного віку

Як знайти піратський скарб?

Скарби Примарних островів. Книга 1. ОбкладинкаНещодавно у Києві на книжковому ярмарку «Медвін» тернопільське видавництво «Навчальна книга – Богдан» презентувало книгу «Карта і компас», першу частину пригодницької казкової трилогії Наталії Дев’ятко «Скарби Примарних островів».

Що потрібно, аби знайти скарби?

Насамперед потрібні ті, хто відважиться на пошук. Люди, в чиїх очах сяє життя, в чиєму погляді не згасла воля, не поступилася безнадії та байдужості.

Потрібен капітан, який поєднає те, що з’єднати здається неможливим, стане попереду своєї команди і не боятиметься віддати наказ, розуміючи справжню ціну своїх рішень. Зробить все, аби ті, хто пішов за ним, не зневірились. Щоб дивовижний світ не розсипався уламками, а строкате розмаїття, танцююче на межі рівноваги, не обернулося на нерухомий сірий моноліт.

А ще потрібен корабель – крило надії, що, розрізаючи простір і час, понесе до пригод і звершень. Потрібен чарівний компас, здатний вказати шлях крізь оманливий туман. І потрібна карта...

Саме щоб побачити малюнок на карті, подарованій чарівницею, піратський капітан Ярош Сокіл починає збирати нову команду – тих, в чиїх очах він побачить море. Не завжди це люди – на корабель з чорними вітрилами потрапляють і забуті язичницькі боги, як Харон, і давні істоти, пам'ять про яких вже майже стерлася, залишилися лише здогадки, як про жінку, яку, впізнаючи, називають Смертю.

І не завжди це – друзі. Багато хто в інший час схрестив би зброю з товаришем по піратській команді, але вони змушені об’єднатися не стільки заради спільної мети, а тому, що лише на борту «Діаманти» для них починається справжнє життя та запалюється зірка надії. І вони тримаються разом – чоловіки і жінки, дорослі і діти. Рятуючи себе, рятуючи свій світ. Світ, у якому дива прокрадаються у сплячі міста, реальність і потойбіччя переплітаються казковим візерунком, а всі стежки, на які виходиш з чистим серцем, ведуть до моря.

І кожна людина обирає свій шлях, свою долю, долаючи байдужість і ненависть, чужі прокляття і власні жахіття. Але кожен, кому судилося потрапити на борт піратського корабля із чорними вітрилами, одного разу побачить ті вітрила над виднокраєм. І нова команда «Діаманти» обов’язково збереться, щоб відправитись у небезпечну і захоплюючу мандрівку за скарбами.

Але хто знає, який він – справжній дорогоцінний скарб?

Це питання з’являється майже одразу, бо стає зрозуміло: пошук Примарних островів – лише привід, аби скинути заціпеніння, пробудитися, почати робити щось... Нехай навіть шукати скарби.

Річ у тім, що світ, змальованій у книзі «Карта і компас», дуже складний. Він нагадує наш, але у ньому сусідують різні часи та епохи, перетинаються шляхи людей та забутих богів, міфи та легенди і суворе сьогодення. Світ, що знаходиться на межі. Ні, він не гине насправді. Він втрачає барви, втрачає почуття, втрачає душу. Безкраї простори земель поступово захоплюються безіменною Імперією, об’єднуючись, стаючи подібними, втрачаючи самобутність, забуваючи власну історію, прадавні казки та колискові. Виростають міста, схожі на кам’яні лабіринти, звідки немає виходу. Немає, бо люди його не шукають. Мешканці цих міст дозволяють вирішувати за себе, що гарне, а що – ні, що цікаве, а що – безглузде. Вони байдужі, недопитливі і слухняні. А слухняними так легко керувати! І з’являється можливість нарешті створити ідеальний світ, своєрідну утопію, в якій все кероване, і всі щасливі. Чи не благородна мета? Можливо. Та чим насправді доведеться заплатити людству за її здійснення?

І не можна відмовити імперській владі в благих намірах, але, мабуть, всі пам’ятають, куди веде вимощена тими намірами дорога... Тріумф закону та порядку – чи це погано? Але якщо заради цього піддані з колиски вчаться не тільки поводитись згідно закону, а й думати, відчувати? І ще лишається питання – хто ті закони напише та з якою метою? Бо обмеження духовного й емоційного розвитку особистості – чи прийнятна ця жертва заради спільного блага?

Відповіді на ці запитання читачеві доведеться шукати самому. Попри те, що спочатку герої умовно поділені на «наших» та «не наших», згодом кожен із них теж починає шукати свої відповіді, і хтось їх знаходить, а хтось – ні. Хтось, відчувши поклик моря і справжньої волі, ладен пожертвувати не тільки високим постом та достатком і шаною, але й життям, аби знати, що хоча б кілька останніх митей це життя буде справжнім. А хтось, розуміючи свою слабкість, зневірившись, кориться, схиляючи голову перед білокрилою Химерою, наймогутнішим радником Імператора, й отримує спокій ціною власної долі, душі і свободи.

Історія пошуку скарбів Примарних островів – це історія пошуку свого майбутнього, історія боротьби за те, у що віриш, за те, на що сподіваєшся, за те, про що мрієш. Історія, яку не можна назвати дитячою казкою, бо забагато в ній темних сторінок, забагато випробовувань, забагато прихованих відповідей і ще більше запитань.

Але хто сказав, що казки творяться лише для дітей?

Ольга Кай

Дорослому читачеві
Додаткова інформація

Коментарі до статті

Марічка


Так, справді класна книжка. І не тільки для дітей.
Настасья


!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Дмитро


До рецензента.
Наша відповідь "Піратам Карибського моря" чи щось таки інше?
Ольга Кай


З «Піратами Карибського моря» там спільного, мабуть, лише чорні вітрила «Діаманти» та наявність Летючого Голландця (але Летючий Голландець – це широко відомий образ, який з’являється багато де). Все інше – просто інше.
Марічка


Ага. Ще в "Карибському морі" Джек Горобець, а в "Скарбах" Ярош Сокіл. :)
Ольга Кай


Так, ім'я трохи схоже :)
Але світ принципово інший. І самі пригоди... Для мене "Скарби Примарних островів" - це таке соціальне фентезі із казковим антуражем. Діти побачать у ньому пригоди, дорослі - окрім пригод, саме цю соціальну й філософську складову.
Це моя думка, звичайно.
Хтось із читачів, напевно, побачить щось зовсім інше.
Дмитро


Дякую, Ольго і Марічко, за змістовні відповіді.
Подумав, що це чергове намагання "розкрутити піратську тему" на хвилі виходу четвертого фільму.
А чорні вітрила, наскільки мені відомо, здавна належали піратам. :)
Споглядач


По темі рецензії.
Прочитав першу частину "Скарбів Примарних островів" пані Дев'ятко.
Навіть не думав, що в Україні є така якісна, навіть міфологічна фантастика. Дуже вдячний авторці і чекаю наступні книги трилогії про "Скарби...".
Наталія Дев'ятко


Дякую, пані Наталю, Вам і Споглядачу за високу оцінку мого роману.
Й усіляко підтримую Вашу позицію, Наталю, тому мій коментар буде лише один. Якщо на нього захочуть відповісти, то зможуть це зробити на моїй приватній сторінці.
Іван


Прочитав початок на сайті "Богдану". Мені вже не цікаво. Навіщо нахвалювати таку фігню?
Наталя Марченко


Пане Іване! На сайті видавництва "Навчальна книжка -Богдан" я знайшла лише ось цю анотацію:
"Піратський капітан Ярош Сокіл отримує зачаровану карту, на якій вказано шлях до скарбів Примарних островів. Але карта зникає: малюнок проявиться знову, коли він збере нову команду. Знаходячи для команди як людей, так і давніх чи зачарованих істот, дехто з яких був йому ворогом, Ярош все більше наближається до покинутої через поразку справи – боротьби з безіменною Імперією і білокрилою Химерою, яка майже повністю знищила піратське братство".
Якщо Ви читали тільки це, зайдіть у найближчу книгарню й погортайте книжку, - текст точно кращий за цю анотацію :)))
Олена


Ні, таки анотація виглядає краще за сам текст:)
Це кидається у вічі з перших рядків тексту:
"підперезаний соковито-багряним поясом" (?)
Російською це звучить нормально: "сочно-багряным", та українською кажуть "насичено-багряним "
"Біля краю прибою стояла постать, загорнута в темне вбрання. Вітер куйовдив волосся людини, та не торкався одягу, зітканого з ночі." Уже й писала б :"стояла людина":)
І взагалі — читати нудно. Написано пафосно і нецікаво.
Юрій


Пані Олено, а далі фрагментів, викладених в Інтернеті, Вам слабо прочитати?
http://gak.com.ua/creatives/1/9302
Іван


Наталю! Це зараз на сайті "Богдан" уривок прибрали. Але він там був! І я його читав. Не треба думати що є такі ідіоти, що переплутають уривок з анотацією:)))))
До речі, до цього часу твір є тут: http://samlib.ru/h/hishnaja_p/skarby.shtml
Кому хочеться, той може ознайомитися з цією фігнею:)))))
Яна


Дякую Іване, за посилання на фрагменти з другої і третьої книги!
Раніше їх в Інтернеті не було.

Дуже хочу прочитати далі, дізнатися, як це Герда дійшла до такого життя, що стала міністром у Химери.


Ще раз дякую!
Споглядач


"Ні, таки анотація виглядає краще за сам текст:)
Це кидається у вічі з перших рядків тексту:
"підперезаний соковито-багряним поясом" (?)
Російською це звучить нормально: "сочно-багряным", та українською кажуть "насичено-багряним "

По-перше: фраза "підперезаний соковито-багряним поясом" більш притаманна український мові, аніж калька з російської "насичено-багряним".

По-друге, професійним інтернет-знавцям якостей текстів достатньо прочитати тільки першу фразу, аби зробити висновок про якість усього тексту, а професійним супер-інтернет-знавцям якостей текстів вистачає навіть анотації, як-от шановному "читачу" пану Івану.

А вам, шановна пані Олено, треба ще трошки довчитися, бо ви ж таки дочитали до п'ятого абзацу тексту: "Біля краю прибою стояла постать, загорнута в темне вбрання. Вітер куйовдив волосся людини, та не торкався одягу, зітканого з ночі", щоби зробити свій незаперечно-професійний висновок: "Уже й писала б :"стояла людина":) І взагалі — читати нудно. Написано пафосно і нецікаво."

Хтось з великих письменників колись сказав, що неуважний читач для його книги не потрібен. Якби ви були більш уважнішим читачем, шановна пані Олено, то з'ясували би, що вітер куйовдив волосся людини, та не торкався одягу, зітканого з ночі, тієї істоти, яка людиною не є.

А щодо "пафосно", то для можливості подальшого продовження нашої з вами розмови треба спочатку визначитись з терміном "пафосно" (що ви хотіли цим сказати?). Бо використовування вами "розумних" слів без розуміння іхнього смислу таки притаманне отим професійним інтернет-знавцям, яким не нудно й цікаво читати "визнані у світі" тексти, наприклад, на кшталт http://litakcent.com/2011/06/21/ukrajinske-fentezi-na-eurocon-2011/comment-page-1/
Олена


Споглядаче, як агресивно ви відповідаєте! Тобто цей "шедевр" можна тільки хвалити? Ну і хваліть далі самі себе! Питань більше немає.
Оксана


Ні, не обов'язково хвалити. Але про книги зазвичай розмовляють після того, як їх читають, а не до.
olenka


"Постать зникла, мов здута гіркуватим вітром" Геніально! Чи не так?

До того ж в тексті надто багато описовості, зворотів. Речення довгі. Дітям таке зазвичай читати нудно.... Дитячий (та й дорослий) текст має захоплювати з першого речення...
Оксана


А от інша читачка пише, що у книзі "багато діалогів - читається вона легко". http://gorod.dp.ua/news/64241
То кому вірити?

Ще запитання: на Ваш погляд, для якого віку написана ця книга?

P.S. Класний зворот.
Ярош Сокіл


Та невже? Мабуть, вона не цю книгу читала)
У цій купа крикливих слів, наплетених де треба й де не треба. Це, мабуть, такий собі зойк відчаю через недосяжність справжніх успіхів.
Після цього зойку залишилося довести свою геніальність. Під кількома десятками ніків)))
Яна


Зустрічне запитання: для якого рівня схибленості написана ця книга?))

"Хтось з великих письменників колись сказав, що неуважний читач для його книги не потрібен"

Тільки не кажіть, що тут про велику письменницю йдеться)))
Навіть "письменниця" під питанням, якщо переспівує усім обридлі сюжети. Вигадала б щось своє, та, мабуть, її муза не любить.

"Карта щезла" - це не калька з російської?)))
Ашикава


Ідей в книзі нуль, текст наче терна. Діалоги, якими хтось там захопився, навіть зайві за своєю безглуздістю.
Ольга Кай перехвалила.
Наталка


Та ви що! Це геніально! Абсолютно геніально!
Так схоже на піратів карибського моря, аж до сліз!
Я за пам'ятник Дев'ятко, хоча б "9" у барельєфі!
І не сперечайтесь, нас, фанатів, багато, і ніків нам вистачить!
Читач


"світ, змальованій у книзі «Карта і компас», дуже складний"
Є така приказка: один дурень скаже, сто мудрих не збагне. Той світ не складний, він плутаний. Навіть не хочеться мучитись. Скарби примарних островів... Примарні таланти...
Хванат


Це просто злі люди ругають. Думають, якщо не століца, то погане. Но ми тоже у літературі розумієм. Больше ніж столічні мажори. Я читал уривки і почув серцем, що вони прекрасні.
Чітач нічо не поняв.
Наталя Марченко


Пане "Ярош Сокіл"!
Цілком допускаю, що Ваша думка про дану книжку (як і думка пані Ольги Кай!), цілком слушна. Але, на відміну від Вас, у пані Ольги знайшлося більше одного слова, аби якимось чином висловитися щодо прочитаного :))
Навіть у молодшого школяра відгук на прочитану книжку передбачає хоча б 250 слів! Спробуйте для початку висловити своє ставлення до книжки хоча б у межах початкової школи :))
А якщо серйозно... Якщо насправді "Скарби..." мають стояти не в "Новинках", а в "Під ключ", - надсилайте повноцінну розгромну рецензію. Ми її виставимо.

Зрештою, гадаю, повноцінна серйозна дискусія про стан і перспективи фентезійної та фантастичної літератури в дитячому читанні на часі: є кому писати, є про що писати.
Розпочинайте серйозну розмову!
Ярош Сокіл


Виключно з поваги до ваших спроб все-таки вивести дискусію в літературне річище - дещо напишу, але дуже коротко. Отже.
Сюжет - заяложений, аж капає. Мова - мертва, як єгипетська мумія. Пафосу - аж обкладинку роздуває.
Розумна критика авторці б допомогла, але ж... див. вище. Отакі справи. :(
Ярош Сокіл


...
Що ж до підліткової НФФ, то кожен рік виходить по кілька книжок, потроху розходяться без особливого галасу, потроху обговорюються на форумах. На мою думку, один з найкращих зразків - етнічне фентезі Тараса Завітайла. Не читали? Ближче до казки, аніж до фантастики, але написано непогано, якісно, без надмірного пафосу. Непогана дилогія Малиної - але там, як на мене, то геть нема етнічності. Арєнєв щось зник з обрію, не знаю, чому. Дяченки... на превеликий жаль, це таки перекладна література. Тисовська - дуже, дуже непогано, але водночас й дуже песимістично.

Це було спокійно й серйозно? :)
Споглядач


...
"Що ж до підліткової НФФ, то кожен рік виходить по кілька книжок, потроху розходяться без особливого галасу, потроху обговорюються на форумах."

І "без особливого галасу" щезають у "небутті". Як, наприклад, фантастична книга Росіцького, видана посеред 2010 року. До речі, в ній дуже якісні фантастичні твори саме для молодого покоління. Не ті, що ви зараз друкуєте у журналі "УФО" під виглядом "найкращої української фантастики".
...
Наталя Марченко


Панове, беріть приклад із Марічки Ніконової, чия, як на мене, цікава і перспективна ідея прочитання підліткового фентезі висловлена у статті-рецензії, яку вона надіслала нам замість продовжувати "стосункоманію"!
Споглядач


Запис радіопередачі "Вечорниці" - бесіда ведучої Вікторії Сидоренко з авторкою роману "Скарби Примарних островів" Наталією Володимирівною Дев'ятко: http://us.ua/293580/

Тут можна послухати уривки з книги у авторському читанні.
Igor


Гілка відредагована модератором.
Дивіться звернення модератора у "Дискусійному клубі"
Споглядач


Радіопрограма про книгу Н.Дев’ятко "Скарби Примарних островів"

Радіопрограма "Вечорниці" присвячена книзі молодої української письменниці Наталії Дев’ятко "Карта і Компас".
До програми увійшли фрагменти твору в авторському читанні.

"Карта і Компас" є першою частиною пригодницько-фентезійної трилогії для дітей і дорослих "Скарби Примарних островів" (видавництво «Навчальна книга – Богдан», м. Тернопіль).
В основу твору лягла історія протистояння між безіменною сірою Імперією, створеною Химерою, давньою, майже безсмертною істотою, яка нині займає посаду головного радника Імператора; й останніми з піратських капітанів, які хочуть повернути у світ чарівництво і свободу вибору, а також владу над морями, що раніше цілком і повністю належала їм.

Презентація книги на Шостому Київському Весняному книжковому ярмарку «Медвін» - http://gorod.dp.ua/news/62312
Костюмована презентація на Форумі видавців у Львові - http://www.bohdan-books.com/news/show_342/

Про книгу – http://www.dniprolit.org.ua/books/skarby_prymarnyh_ostroviv
Про автора – http://www.dniprolit.org.ua/authors/devyatko_natalya
Сайт видавництва – http://www.bohdan-books.com/catalog/book_158_2783/

Довжина запису: 29 хв. 56 сек.
Якість звуку: 128 кбіт/сек
Канали: 1 (моно)
Частота дискретизації: 44 кГц

Дата виходу в ефір – червень 2011 року (Дніпропетровське обласне радіо)

http://www.ex.ua/view/10657102
сергій


А районне радіо відгукувалося?
Наталія


Видавництво «Навчальна книга – Богдан» анонсувало другу частину пригодницько-фентезійної трилогії для дітей і дорослих Наталії Дев’ятко "Скарби Примарних островів" - "Кохана Пустельного Вітру".

Розділ 1. "Присяги ночей і світанків"

Ніч йшла, залишився позаду цвинтар піратських кораблів, розтанувши, як хвилі за кормою. Зникали поодинокі зірки, відчуваючи наближення ранку, хоча промені захованого за виднокраєм сонця ще не забарвили й клаптика неба.
Ніхто не розмовляв, неначе на палубі ще гойдалися шматки марева суму, через яке вони пливли в дивному місці, де мешкають тіні неоплаканих в’язнів свого минулого. Навіть Роксана мовчала, дивлячись на воду, дівчинка пішла з палуби, щойно її покликали батьки.
Під нічним небом зосталися тільки піратські капітани та ще давні – Саїд, Смерть, Харон і Сашко, що теж знав Алю. Маріан і Джонатан трималися разом, наче їм так було легше. Фенікс сиділа на фальшборті, обхопивши голову руками, її темне волосся тьмяно світилося, відбиваючись загравою у воді. Ажи де Сентан стояв біля неї, дивився на ту заграву, ніби поринувши у спогади. Граф Ричард був сам, він криво посміхався своїм думкам, спостерігаючи то за капітаном Ярошем Соколом, який кивав, слухаючи тиху розмову Смерті і Саїда, то за Анною-Лусією і Софією, що розправляли краї червоного піратського прапора, на який поклали тіло Алі.
Навіть зараз одна зі славетних піратських капітанів здавалася величною і непереможною. Хай вона не посміхнеться більше, хай бліде вродливе лице не зчервонить рум’янець, а темне довге волосся ніхто не заплете у неслухняну косу, та граф розумів, чому її боялися за життя. Аля була втіленням моря більше за інших, сміливіша за своїх друзів і єдина, хто не побоявся залишитися в столиці Імперії, що мала звірині очі, єдина, хто не визнав своєї поразки.
Ричард озирнувся, йому здалося, ніби хтось відчув його думки. На графа дивився Харон, високий, у темному волоссі сивина, та надто молодими були його очі, надто бездонними, мовби не йому належав цей безжальний нелюдський погляд. Ричарда пересмикнуло, Харон відвернувся.
Ярош знаком покликав друзів, Дін і Сашко підійшли останніми, наче почувалися тут зайвими.
Вони утворили коло, в центрі якого лежала Аля. Дзеленькнули дзвіночки на бубні Саїда, вщух вітер, із шурхотом, повільніше, ніж це можливо, обвисали вітрила, а "Діаманта" неначе зовсім зупинилася, навіть море затихло, не заважаючи їхньому прощанню.
– Ти була вільнішою за вітер і палкішою за вогонь, – тихо мовила Фенікс, і гаряче полум’я розквітло на її долонях. – Ти рятувала мене від мене самої і від небезпек, завжди знаючи, що станеться з твоїми друзями. Доля ласкава до жінок, що можуть зрівнятися з нею у сміливості, та тебе не зберегла. Прощавай, моя подруго.
Фенікс схилилася, ледь втримавши вогонь, який не бажав їй коритися, лиховісно відгукнулися чарівні дзвіночки, та Саїд наказав їм замовкнути – не час.
– Ти була першою з нас і найкращою, і воля твоя не схилялася перед ворогом, – казала Софія, долаючи сум. – Я мріяла побачити тебе знову багато років, надто нечасто перетиналися наші шляхи. Прощавай, подруго, і пробач за малодушність, якої ти не знала.
Софія теж вклонилася, полум’я в руках Фенікс заграло золотавими відтінками.
Анна-Лусія говорила до Алі, теж вибачаючись, але за те, що не пішла разом із друзями до столиці, не в змозі залишити свій корабель. Коли чарівниця назвала Алю на ім’я, її голос здригнувся, полум’я посиніло, і мовби штормова ніч хвилювалася на долонях Фенікс.
Маріан і Джонатан стали перед Алею на коліна, мовчки схиливши голови. Вони не мали права мовити навіть до її пам’яті, зрадивши море і перейшовши на бік Імперії. Полум’я стало зеленим.
Коли капітани підвелися, перед Алею схилився Ажи де Сентан. Він заплющив очі, аби не бачити, як усі дивляться на нього в очікуванні, що він говоритиме.
Наталія


– Пробач мені, Алю Вороняче крило, – ледь чутно сказав він. – Пробач мені, що не дотримав слова, пробач, що зрадив тебе, відправивши друзів на тортури, пробач, що шукатиму тебе навіть за межею життя.
Зашипів вітер, приймаючи його слова, мов клятву. Сашка пройняло холодом, хоча всі інші витримали подих моря. Хлопець відчув, що нічого сказати не зможе: надто непростими були слова, вимовлені зараз, як обіцянки, данні морю.
Над виднокраєм засвітилася яскрава зірка, а полум’я офарбилось чорно-золотим.
– Алю, ти була не піратським капітаном – ти була чарівницею, – дивлячись на зірку, наче то душа Алі, говорив Ярош. – Ні, ти не була, ти є. І я відшукаю тебе, де б ти не знаходилась, ким би не обернулася, де б не ховало тебе небуття, я відшукаю тебе.
Полум’я знову набуло червоно-багряних відтінків і згасло, розсипаючи іскри, зірка упала в море. Кілька митей сяючий хвіст зірки ще яскравів, відбиваючись у спокійній воді, майже не потривоженій хвилями, а тоді згас і він.
Ледь торкаючись бубна кінчиками пальців, Саїд награвав, повільно, причаровуючи, а Софія і Анна-Лусія тихо співали без слів, голосом відгукуючись на чари дзвіночків молодого кучерявого казкаря. Прапор горів, не згоряючи, язики полум’я не здіймалися над ним, але тканина палахкотіла, мов розпечене жерло вулкана, і тіло Алі ставало прозорим, доки повністю не розчинилося у невидимому вогні.
Саїд опустив бубон, а прапор знову став звичайним. Ричард розірвав коло, узяв до рук прапор, обернувся до піратських капітанів, що вже зібралися разом. Тільки Харон і Смерть відійшли в інший бік, та Сашко, Дін і Саїд зосталися там, де стояли.
Від дотику чаклуна тканина зайнялася вогнем.
– Присягніться, – тихо, але твердо мовив Ричард. – Присягніться зараз попелом вашої товаришки, що помститеся Імперії за її загибель, що зламаєте білі крила Химери, а очі звіра-столиці потьмяніють, – його погляд плив, зазираючи в душі колишніх побратимів. – Присягніться, що чорні статуї оживуть і залишать площу, де їх ув’язнено, – ці слова дісталися на долю Ажи де Сентана, він опустив очі. – Присягніться, що не зрадите, як зрадили колись, що не схилитеся, як схилилися.
Він чаклував, але тут його чари були безсилі. Ніхто не відгукнувся на заклик графа, ніхто не нагадав йому, що він сам стояв на колінах перед білокрилою Химерою. Та жоден з них і не зміг би дати слово, яке вимагав від них Ричард, навіть Ярош.
– Боїтеся, – осміхнувся Ричард, прапор обернувся червоним птахом і злетів на щоглу, а там знову став піратським прапором. – Шкода.
Яснішало небо на сході.

Прочитати повністю перший розділ другої частини трилогії можна на сайті видавництва – http://www.bohdan-books.com/news/show_398/
Наталя Марченко


На "Скарби Примарних островів" зробили бук-трейлер.

Дивитись тут - http://budny.te.ua/skarby-prymarnyh-ostroviv-buk-treiler/
Наталя Марченко


Рецензія на книжку Тимура Литовченка "Зібрати команду" (16.10.2011) див.:
Літературний форум. - Режим доступу : http://www.litforum.org/index.php?r=18&a=5559
Наталя Марченко


Ще низку відгуків і рецензій на книжку містить однойменний розділ сайту "Літературна Дніпропетровщина" - Режим доступу : http://www.dniprolit.org.ua/archives/category/review/page/3
Споглядач


Фан-трейлер за мотивами трилогії "Скарби Примарних островів":

http://www.youtube.com/watch?v=8ksYf7KAP-s
Дарина


Скажіть, будь ласка, хтось знає, коли вийде друга частина?
Першу презентували на "Медвіні" торік, а на цьому - глухо.
Там взагалі якесь макраме і бісероплетіння замість книжок. :)
А на сайті видавництва тільки перший розділ й обіцянка, що книга скоро буде. Вже не один місяць... :(
Оксана


Друга книга вже є. І вона дуже гарна. А ще вона товща. :)

Дивіться тут:
http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2012/04/30/102200.html
Дарина


Дякую, що відгукнулись.
На сайті видавництва теж уже є.

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_147_3712/

Справді гарна...
Наталя Марченко


Вітаємо Наталю Дев'ятко з видруком нової книжки!!!
Чекаємо відгуків і рецензій на новинку від прихильників її творчості!
Наталя Марченко


Читай також:
Рєпіна, Ольга. Психологічні особливості сприйняття підлітком романів-фентезі на прикладі творів Наталії Дев’ятко // Навчальна книга - Богдан. - Режим доступу : http://www.bohdan-books.com/news/show_732/
Яна


Цікава рецензія на цю книгу від Дарини Пилипенко на "Книжковій Скрині"
http://bookchest.livejournal.com/3412.html
Читач книжки


Всі, хто бажає послухати першу частину трилогії "Скарби Примарних островів" у авторському виконанні, можуть скачати:

http://www.ex.ua/81112770?r=82521

або http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=54051 (в обговоренні є багато цікавих ілюстрацій Али Марковської).