«Terra інклюзія» – простір любові

Творити історію завжди важко, але дуже цікаво. А створювати інклюзивну історію літературних конкурсних творів – ще й дуже важливо.

Саме поняття «інклюзія» відоме в Україні не так давно. Воно означає включення осіб з інвалідністю та особливостями розвитку до активного соціального життя. Однак дедалі частіше під інклюзією розуміють рівні комфортні можливості для усіх, незалежно від статі, віросповідання, національності або фізичних можливостей.

Ця тема актуальна і складна, бо потребує системного підходу. Справжня інклюзія має йти від серця. Тому надзвичайно важливо, щоб у літературних творах були присутні різні герої, зокрема, люди з інвалідністю. Інакше неможливо виховати в суспільстві повагу до особистого різноманіття.

Третій рік поспіль «Видавничий центр «12» видає збірки інклюзивних оповідань «Terra інклюзія», до яких входять твори переможців та фіналістів Спецвідзнаки Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

Видавництво зазначило на обкладинці, що Terra інклюзія – простір любові. І це справді так. Адже любов для кожного з нас – щось суто індивідуальне та водночас зрозуміле для кожного. І щороку збірка інклюзивних оповідань наповнюється новими відтінками та вимірами різних життєвих ситуацій.

Важливо, що інклюзивна тематична складова не перетворює видання на книжки «про інвалідність». Саме зміщення акцентів із «пожаліти» на «сприйняти», «зрозуміти» – одне з пріоритетних завдань інклюзивної літератури. Щоб кожен із нас мав право побачити себе в книжці.

Важливо, що інклюзивними є не сюжети, а сенси творів цієї збірки. Адже інклюзивна література – не оповіді про інвалідів, а історії Людей… У фокусі кожного оповідання історія сильної особистості, а не «інваліда». Об’єднує твори життєлюбство, щирість, неприкрита правда складного, почасти драматичного, але насиченого та цікавого людського життя. 

Незважаючи, що усі збірки мають єдиний дизайн та стиль, кожна з них унікальна. Навіть кольорова гама обкладинок яскраво відображає характер змісту.

Так, найперша збірка «Terra інклюзія 2018» має обкладинку з присмаком романтизму або навіть дитячого наїву – бірюзово-блакитний фон, боса дівчина та чарівна квітка з людським обличчям. І справді серед її авторок – лишень жінки: володарки Спецвідзнаки Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Мар‘яна Лелик та Ганна Коназюк та шестеро фіналістів конкурсної номінації: Оксана Драчковська, Ольга Гой, Людмила Охріменко, Ірина Арчер, Ольга Раманська та Міла Березюк.

Уже ця перша спроба укласти подібне видання засвідчила, наскільки різними можуть бути інклюзивні світи й герої. Тематика творів коливається від квітково-музично-янгеликового та казкового до фантастичного техно, від світлих життєвих історій до болісного епізоду домашнього насильства.

Але неймовірний янгеликовий присмак залишається у душі навіть після прочитання.

Мар’яна Лелик «Даруватиму тобі».

Оповідання про незрячу від народження дівчинку Віру. Та родина і заняття музикою створили навколо героїні світ справжньої любові. І саме ця неймовірна любов і талант дівчини, її працьовитість та наполегливість привели Віру до здійснення мрії. Музика стала для неї вікном у доросле життя.

Ганна Коназюк «Крило Янгола».

Чоловік в інвалідному візку рятує дівчину, з якою його колись звів маленький дерев’яний янгол. Максим створював такі фігурки на продаж та відвозив до крамниці, де одного разу і побачив Ангеліну. Чоловік, який неодноразово почувався невпевнено через інвалідність, зміг стати близькою людиною та справжнім порятунком для молодої жінки. Напевно янголи все ж щось знають…

Оксана Драчковська «Зайчик-Нестрибайчик та його смілива мама».

Ця казка опинилася в компанії оповідань несподівано, але й не випадково. У перший конкурсний рік до спецвідзнаки «Terra інклюзія» приймали як твори для дорослих, так і для дітей. І оскільки Оксана Драчковська отримала спецвідзнаку у дитячій категорії, було вирішено до першої збірки конкурсних оповідань включити і цю казку, в якій смілива мама робить ліс комфортним та зручним для свого маленького зайченяти у візочку. Бо насправді місця вистачає усім, потрібно просто бути більш уважним та чуйним. «Зайчик нестрибайчик та його смілива мама» згодом вийшов окремою книжкою у видавництві «Чорні вівці».

Ольга Гой «Діти Сонця».

Історія про дитячу компанію, для якої звичайний похід до лісу виявився справжнім іспитом на міцність. Друзі захопилися та не помітили, що поруч немає Павлика. Тоді вони не подумали, що Павлику самому в інвалідному візку буде надзвичайно важко вибратися з лісу. І зрозуміли це тільки тоді, коли під дощем повернулися додому без хлопчика. На щастя, у цій історії щасливий фінал. Але ціна неуважності та безвідповідальності буває різною. Випадок у лісі навчив товаришів цінувати дружбу та брати відповідальність один за одного.

Людмила Охріменко «Заїда».

Це напевно найтрагічніше, й водночас найсвітліше оповідання у збірнику. Тема домашнього насильства розкривається на прикладі маленької дівчинки, яку бив та принижував рідний батько. А вона спочатку боялася, а потім знайшла в собі сили і вирішила… жити далі. Жити гідно, без страху та принижень. Але для цього маленькій дівчинці довелося пройти зовсім не дитячі випробування.

Ірина Арчер «Inклюзія».

Оповідання з елементами фентезі. У майбутньому завдяки високим технологіям і дослідженням люди з інвалідністю стали найбажанішими працівниками. Світ змінився. Люди з інвалідністю стали людьми з привілеями. Чи це правда, чи лише наснилося головному герою оповідання? Літаючий інвалідний візок-трансформер, висококласні фахівці з інвалідністю. У будь-якому випадку вже сьогодні людям є про що задуматися.

Ольга Раманська «Другий шанс».

Історія про хлопця, який опиняється у новому класі. Через кохлеарний імплант Данило змушений носити довге волосся, щоб приховувати вуха. Призвісько «патлатий» та болісні нападки однокласників зникають, коли приходить розуміння, що дружба варта того, щоб давати одне одному другий шанс.

Міла Березюк «Сходи».

Міла Березюк написала автобіографічне оповідання. Долаючи труднощі, головна героїня сходинка за сходинкою піднімається своїм життям. Маючи ДЦП, вона не шукає послаблень або виправдань, іде сміливо, здобуваючи професію та вимагаючи лише одного, щоб її оцінювали виключно за вміннями, талантами, навичками, а не за фізичними особливостями.

Збірка «Terra інклюзія 2019» кольору сонця або теплого піску, з якого  «виринають» символічні миті актуальних складних тем сучасного українського суспільства. Чарівний ірис і спокусливе яблуко, драматичні силуети чи то на світлині, чи у вікні… Теми гарячі як сонце та глибокі як пісок зайшли свій прихисток на сторінках збірки інклюзивних оповідань 2019 року.

Того року Сецвідзнаку отримало написане у співавторстві Олександром Козинцем та Анджеєм Ваном оповідання «Магія слабкості» про людину із рідкісною хворобою Фабрі.

Теми людей з інвалідністю, дітей з аутичним спектром, людей-трансгендерів, війни, психичного здоров’я розкриті в оповіданнях фіналістів конкурсної номінації Олени Волинської, Наталі Вій, Наталі Чайковської, Людмили Снітко, Дмитра Шведюка, Андрія Цінцірука та Ольги Раманської.

Олександ Козинець, Анджей Ван «Магія слабкості».

Історія про хлопця з хворобою Фабрі, який для того, щоб пережити власні спогади, влаштовує… кладовище колишніх друзів. До останнього рядочка читач напружено гадає кого ж головний герой поховає наступним. А він несподівано їх воскрешає. Як це можливо? Відповідь на це та багато інших запитань дадуть майстерно виписаний авторами сюжет та вдало використані психологічні прийоми.

Олена Волинська «Жінка, в душі якої жила осінь».

Тема, якої не часто торкаються сучасні українські письменники – люди-трансгендери. Можливо це через те, що написати про таких людей, не переживши це на власному досвіді – справді ювелірна літературна майстерність. Жити в чужому тілі, брехати близьким людям, страждати та жити в постійному страху. Але попри все - любити!

Наталі Вій «Закохана назавжди».

Тема війни несподівано розриває щасливе життя молодої пари. Чоловік стає учасником АТО і повертається додому травмований і ззовні, і зсередини. Але віра дружини допомагає головному герою відновитися. Усе трагічно змінює дорожньо-транспортна пригода, в якій гине головний герой. Змінює для нього, але дружина так само його кохає, тільки вже дивлячись в очі їхньої доньки. Бо справжнє кохання назавжди.

Наталія Чайковська «Бачити серцем».

Історія про дівчинку, яка має порушення зору та пристосовується до такого привабливого та небезпечного навколишнього середовища. Вчиться бути щасливою та дихати на повні груди. У цьому їй допомагає мама, навчання у звичайній школі, активний спосіб життя. Іноді, щоб усе бачити не потрібні очі. Лише серце.

Людмила Снітко «Не бійся, я буду завжди поруч».

Оповідання, в якому авторка розповідає про дітей, схожих на свого онука. Про дітей із аутичним спектром. Текст містить тепло рідного дому та біль від несприйняття рідної людини зовнішнім світом. А головне обіцянку бути завжди поруч.

Дмитро Шведюк «Культ Карго».

Різні характери, дивні люди, трагічні долі. Головний герой оповідання Матвій, втративши дуже близьку людину, порівнює своє життя з Культом Карго. Він так само «повторює те, що вже не має первинної суті, сподіваючись на щось неземне».

Андрій Цінцірук «Яблунька».

Дівчинка Дана через ДЦП позбавлена багатьох речей, доступних її одноліткам. Однак у неї є батьки, бабуся, улюблена вчителька та книжки. Багато книжок. Особливо Дана шанувала не новенькі, з магазину, а вже перевірені часом книжки з бібліотеки. Вони давали їй відчути те, чого не було в реальному житті. А ще у Дани була яблунька, яку дівчина посадила у парку і постійно доглядала. І зрештою тендітне деревце перетворилося на красиве квітуче дерево і наповнило серце дівчинки неймовірним щастям.

Ольга Раманська «Шлях до «Оскара».

Історія хлопця, який, отримавши травму, що всадила його в інвалідний візок, не втратив цікавості до життя. Нове захоплення кінозйомкою дозволило йому досягти багато чого. Але він завжди пам’ятатиме, як починалося усе з першої камери та першого фільму. Іноді отримати Оскар не важливіше, ніж подолати шлях до нього.

«Terra інклюзія 2020» за своїм характером та літературним стилем дуже схожа на сам 2020-й рік. Така ж непередбачувана, сильна та переконлива. Тому її обкладинка гаряча-червона.

Люди з інвалідністю, з особливостями розвитку мають право на сприйняття суспільством їхньої індивідуальності. Мають право на гідну роботу та на глибоке почуття. Мають право бути різними. Для збірки 2020-го року характерним є пошук літературними персонажами з інвалідністю свого місця і в житті, і в професії. Динаміка та актуальність – ось головні риси збірки «Terra інклюзія 2020».

Переможці конкурсної номінації Олеся Маркович та Наталя Чайковська написали про самодостатність. Фіналісти конкурсної номінації 2020 року Валентина Семеняк, Райан Флейм, Тетяна Овдійчук, Юлія Івушкіна, Тетяна Венцик, Валентина Литвиненко, Анастасія Якименко, Яна Іщенко, Володимир Святненко, Микола Тихий поділилися з читачами реальними історіями, мріями та навіть дивами.

Наталія Чайковська «Дивна Іларія».

Студент-історик закінчує університет, хвилюється щодо майбутньої роботи. Але одного дня ці хвилювання стають нічим у порівнянні з хвилюваннями через неї – Іларію. Дівчина досконало володіє кількома мовами, носить одяг лише трьох кольорів і цитує наукові трактати, проте її поведінку та реакцію на звичні речі й слова важко передбачити. В Іларії Аспергер. Головний герой за кілька місяців їхнього з Іларією знайомства проживає ціле життя від «Навіщо це мені?» до «Я її кохаю», розуміючи, що справжня любов завжди буде сильнішою за будь-які синдроми й діагнози.

Олеся Маркович «Офіціант».

Олексій багато років виглядав у дитбудинку свою маму, але вона так і не прийшла. Хлопець будь-що прагне вирватися з лап самотності та відчаю. Він упевнений, що йому допоможе робота. Незважаючи на вроджену ваду руки, Льоша закінчує курси офіціантів. Хлопця запрошують до кафе. Він прекрасно справляється з обов’язками, допоки йому не доручають винести для іменинника, що святкує ювілей у цьому кафе, важкий святковий торт. Олексію не вдається впоратися з хвилюваннями і він впускає ношу. Жінка ювіляра дивиться на руки хлопця і розуміє, що це її син.

Тетяна Венцик «Суперзірка».

Олег відвідує заняття з психологом. Здавалося б, у шістнадятирічного хлопчини в інвалідному візку є чимало непростих тем для обговорення, проте Олег вирішує не зациклюватися на них, а шукає позитив у всьому. Колишній футболіст, він навіть надихнув команду і суперників, щоб зіграти «матч у візках». Психолог згодом помічає, що сама від цих зустрічей отримує більше, ніж сподівалася. Такий сонячний і світлий пацієнт привносить сонце і в її життя.

Райан Флейм «Так сказала мені дівчина-ангел».

Медей втратив усе, чим жив і радів, – роботу, звичайне життя, кохану дівчину. Усе, що йому залишилося, – писати. Писання це його розрада і водночас біль. Якось Медей чує, як хтось наче співає уночі. Він іде на голос і бачить чи то дівчину, чи то ангела, чи то марево. Якось хлопець зустрічає цього «ангела» і вдень – виявляється, це його сусідка. Дівчина підбирає списані аркуші, які Медей інколи викидає, і дає хлопцеві можливість по-новому подивитися на ситуацію, в якій він опинився.

Юлія Івушкіна «На своєму місці».

Іринка з дитинства відчувала себе «не такою» – «Іришка-кривоніжка» – не раз чула вона вслід. Пройшовши через сором, біль, образи на інших та себе, Ірина перемагає в цій боротьбі. Вона стає сильнішою і впевненішою, коли знаходить своє призначення – допомагати іншим. Тепер Ірина лікарка, але, завдяки природженій ніжності й доброті, не просто лікує – вона наповнює інших радістю і впевненістю. Тепер вона «на своєму місці»!

Яна Іщенко «Подаруй метелику крила».

Марина і Надя – сестри-близнючки. Нещасний випадок змінив життя їхньої сім’ї назавжди – Надійка втратила руки. Марина, яка всіляко підтримувала сестру, одного дня починає її ненавидіти, вважаючи, що це через Надю батьки розійшлися. У класі Надю сприймають неоднозначно – хтось підтримує, хтось знущається з неї. Розраду дівчина знаходить у музиці, навчившись грати на фортепіано ногами. Коли Марина перегинає палку в жорстокому поводженні з сестрою, за Надю заступається весь клас, влаштувавши Марині бойкот. Проте справжня сестринська любов перемагає непорозуміння й образи, і дівчата, забувши минуле, записують разом пісню, яка набирає тисячі переглядів у ютубі.

Валентина Литвиненко «Заслужи свою долю…».

Під час відпустки Григорій знайомиться з дівчиною, між ними спалахують почуття, та страшна аварія обтинає крила коханню, яке щойно народилося – Галя гине. Юнак замикається в собі – він не хоче вчитися жити з горем, він у ньому тоне. Все змінюється, коли за кілька років Григорій зустрічає особливу дівчину Люсю, як дві краплі води схожу на його Галю. У його серці знову з’являється світло. Та… чи кохання це? Чи не жалість, адже Люся має інвалідність? Ні, не жалість, – відповідає сам собі Григорій, і вже за кілька місяців щасливий кружляє з дружиною на руках, дізнавшись, що в неї під серцем уже б’ється маленьке серденько – найкраще свідчення їхнього кохання.

Тетяна Овдійчук «Подорож Блакитної Кицьки».

Аля і Олег відрізняються від ровесників. Їхня шкіра, волосся, брови, білки очей – все інакше. У селі двійнят-альбіносів сприймають адекватно, проте коли Аля їде вчитися в місто – їй доводиться пройти через чимало викликів. Аля мріє про кар’єру моделі – їй навіть удається знятися у фотосесії в Парижі, куди сестра і брат летять на запрошення колишнього однокласника. Саме там Аля розуміє своє справжнє призначення і вирішує, що буде не моделлю, а психологом, педагогом, щоб вчити дітей сприймати кожного таким, яким він є. Брат Алі також допомагає дітям, запрошуючи на терапію кіньми. Поборовши власні страхи, прийнявши себе, Аля і Олег своїм прикладом допомагають іншим знайти своє місце в житті.

Володимир Святненко «Дарунок долі».

Головний герой – тонка чутлива натура. Він бачить те, чого часто не помічають інші, – глибину й суть речей. Цей дар переріс у письменницький талант, але до цього головному герою та його дружині довелося пережити чимало болючих нестерпних випробувань. Саме завдяки своїй Олі – на вигляд тендітній, але такій сильній духом жінці, – головний герой зумів прийняти інвалідність і по-новому відчути, полюбити життя, ділячись цим умінням з іншими через мистецтво.

Валентина Семеняк «Незовибатько…Дубогрій».

Костик не побоявся заступитися за однокласницю, і поплатився за це здоров’ям – тепер він на домашньому навчанні. Хлопчик старанно вчиться і паралельно – шукає тата, який пропав безвісти на сході України, воюючи в АТО. Костик самотужки опоновує комп’ютерну програму й подає на конкурс свою роботу. Перемога в конкурсі й звістка про те, що його батько таки живий, стають цілющими для Костика – він піднімається з інвалідного візка. Його віра і дитяча щирість зробили диво.

Микола Тихий «Різдвяне диво для маленького Грицька».

Оксана намагається максимально заповнювати свої дні, щоб утекти від самотності. Якось напередодні новорічних свят жінка як волонтерка навідується до десятирічного Грицька та його родини. Хлопчик має важку спадкову хворобу і щире серце, наповнене оптимізмом. Завдяки Оксані й працівникам поліцейського відділку здійснюється одна з мрій хлопчика – його беруть на справжнє патрулювання. А завдяки Грицькові Оксана вже ніколи не почувається самотньою.

Анастасія Якименко «Я більше не гратиму Шопена».

Усе життя, скільки Адам себе пам'ятає, вони з мамою намагаються «вписати» його у якусь «загальнолюдську» картину. Мама називає це «соціалізацією». Але, незважаючи на всі зусилля, його дивакуватість не вписується нікуди. Хлопець – талановитий музикант, який творить музику так, ніби сам і є музикою. Надчутлива натура, Адам, ризикуючи життям, рятує дерево, яке зібралися спиляти, щоб розчистити місце для нового торгового центру. Мама Адама боїться за сина і пишається ним. Їхні непрості стосунки інколи ранять, а інколи зцілюють їх обох.

Яку б зі збірок читач не обрав, він однозначно отримає відчуття глибинної зануреності у сюжет кожної історії. Байдужих точно не буде. Інклюзія — це допустити, що перед тобою така сама людина, як ти. Тема інклюзії в літературі є інноваційною для України.  І збірки «Terra інклюзія» є своєрідним літописом розвитку інклюзії в нашому суспільстві. Саме по цих книжках згодом можна буде досліджувати які інклюзивні сюжети хвилювали авторів, наприклад, у рік 2018 або 2020.

Вікову аудиторію для збірок видавець визначив як 15+. Тобто збірки «Terra інклюзія» можна рекомендувати як підліткам, так і їхнім батькам. Для задоволення від читання, для виховання толерантності, для збереження людяності.

Альона ЗАДОРОЖНА,

студентка Київського університету імені Бориса Грінченка.

Видавнича справа та редагування.

Наукові консультанти:

Олена ОСМОЛОВСЬКА,

письменниця, видавчиня,

доцентка кафедри видавничої справи

Київського університету імені Бориса Грінченка;

Мар’яна ЛЕЛИК,

письменниця, редакторка, тренерка з ейдетики та мнемотехніки,

володарка Спецвідзнаки «Інклюзивні оповідання «Terra інклюзія»

Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».