Книжка справляє двояке враження, оскільки її чудове, пізнавальне та напрочуд світле художнє оформлення сусідить із доволі примітивними текстами. Відтак, під однією обкладинкою сусідить модерна європейська мистецька вигадливість і здобрена благими намірами провінційність творів «регіонального» рівня.

Щодо першого, то Олександра Гаркуша спромоглася витворити цілісний, осяжний для дитини молодшого шкільного віку мистецький світ в межах окремого видання. Її коти мають власні долі та характери, означені одягом, мімікою та притаманним кожному окремо оточенням. Чого варта замріяна усміхнена киця під листочком-парасолею на грядці, де порається дрібна мишка. Чи смугаста красуня, що як та пава, заквітчана та виряджена, виступцями йде по воду? А самовпевнений кіт на воротях із очиськами-гудзиками? Чи співставлені на одній сторінці пасторальний вишитий котик із «картинки» та злюще котище «в неславі» з отакенними рудими вусами, здоровенною пащекою та порожньою мискою, де лише дві пір’їнки нагадують про з’їденого горобчика?

Кожен із образів майстерно вироблений із підручних матеріалів, що є в кожному домі: клаптиків, ниток, ґудзиків, паперу тощо. Відтак, кожна ілюстрація може бути відтворена чи перетворена дитиною, і, по суті, є зразком, підказкою до подальшої власної творчості. При незначній допомозі дорослих, малі читачі легко можуть перетворитися у співтворців художника: за допомогою аплікації створити власні ілюстрації, запропонувати свої сюжети тощо. Авторка демонструє цілу низку доступних дітям молодшого шкільного віку технік: аплікацію з тканини та паперу, викладання малюнку нитками, створення квіток зі стрічок, різаних «рулетиків» тканини тощо. Одночасно, вона відкриває читачеві можливості вільного поєднання технік, підштовхує до сміливих художніх рішень щодо кольорової гами, оздоблення деталей вишивкою, плетенням, бусинками, ґудзиками та навіть монетками…

Щодо поезії, то вона, на жаль, слугує своєрідним виправданням вигадливого мистецького дизайну видання. Вірші часто містять невмотивовані зміни наголосу та форми слова (як-от: «Сміхо`та!», «на паску`», «проходжа`й», «док мишей ловити?» тощо) та алогічні мовленнєві побудови (скажімо, коти-вояки чомусь «із шаблею на боку, гранатою на паску» (поза стилістичними недоглядами, яким чином це озброєння може опинитися поряд?), кіт-космонавт запевняє, що «нове гніздо зів’ю!» (як кіт може вити гніздо?) і летить ракетою «в світок», іншому котові автор пропонує вдягнути «віночок із барвінку» (хто бачив у барвінковому вінку чоловіка?), а щодо киці, котра «йшла по водицю» він дивується-радіє, що та «не впала в криницю» (чому, власне, це мало статися?) та ін.).

Гадаю, Володимир Фединишинець, котрий повсякчас репрезентує себе саме і лише як регіонального, «русинського» митця, мав на меті створити засновані на місцевій говірці та образах тематичну добірку віршів-забавлянок для наймолодших. Почасти, це йому вдалося, як у поезіях «Цей кіт із Рекіт» чи «Котик хвостиком мете». Та на загал, псевдофольклорний стиль у поєднанні з модерновим «затяганням» читача до авторської словесної гри (як-от у вірші «Оре котик гори», де нічим іншим прикінцеве «Ха! Ха!» не пояснити), швидше дратує, ніж дивує. Скажімо, у віршику «Мамка варить киселицю» раптове нічим окрім загальної тематики книжки не виправдане раптове запитання «А що хоче киця?» приголомшує, бо про жодну кицю впродовж дев’яти попередніх рядків не йшлося. Так само «мудра киця», що «не впала у криницю» залишилася особисто для мене суцільною загадкою, бо, зрештою, чому вона мала туди падати?

Гадаю, 33 вірші про котів під однією обкладинкою – це цікаво й, по-своєму, вигадливо. Та, маючи в скарбниці української дитячої книжки такі «котячі» книжки як «Котознавство від Старого Опосума» Томаса Стернза Еліота, мимоволі здіймаєш планку вимог вище, ніж звикло наше регіональне письменство.

Гаркуша (Мельник) Олександра Євгенівна – художник, видавець. Народилася 22 січня 1975 р. в м. Ужгороді Закарпатської обл.У 1994 р. закінчила Ужгородське училище прикладного мистецтва ім. А. Ерделі, а в 1999 р. – факультет графіки Української академії друкарства. Автор ілюстрацій і художнього оформлення до низки видань. У 2005 р. заснувала приватне видавництво, книги якого відзначені на всеукраїнському конкурсі «Книга року» (2007) та ужгородському «Книжковому Миколаї» (2006, 2007).

Один із зачинателів русинського руху в Підкарпатській Русі, член Закарпатської організації Національної спілки письменників України Фединишинець Володимир Степанович народився 9 травня 1945 р. в с. Репинний Волівецького р-ну Закарпатської обл. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. Пише українською та російською мовами.
Автор збірок поезій «Білий камінь», «Секунди серця», «Сині серпантини», «Симетрія», «Едельвейси», «Срібні силуети»; повістей та оповідань «Свято білої музейної ворони»; роману «Бранці лісу»; книг для дітей «Михайликові голуби», «Хитрун Мішел», «Півник-скрипаль»; перекладів із вірменської, давньоруської, угорської мов.
Лауреат обласної літературної премій імені Ф. Потушняка та премії в галузі русинської літератури імені О. Духновича.