Доктор літературознавста Кірстен Бойє (1950 р. н. ) за 31 рік своєї письменницької кар’єри опублікувала понад 120 книг для дітей та юнацтва, що перекладені понад 20-ма мовами світу, зокрема й українською, та відзначені низкою престижних премій у галузі літератури для юних читачів. Вона працювала в школі, всиновила двох дітей і поряд із книжками для дітей із задоволенням пише сценарії для дитячих передач і досліджує дитячу літературу.

Мені випала чудова нагода поспілкуватися з цією відомою німецькою письменницею та чарівною жінкою у межах дослідницького проекту, присвяченого німецькому психологічному романові для дітей. Йшлося про місце літератури для дітей і юнацтва у загальній канві літератури, про роль реалістичної книги та її значення для юних читачів, а також про пріоритети сучасного книжкового ринку та вподобання читацької публіки.

Сподіваюся, ця розмова буде корисною всім, хто цікавиться сучасними книгами для дітей і юнацтва.

Ольга Єнальєва.

    Скажіть, будь ласка, яке місце література для дітей та юнацтва, на Вашу думку, займає в системі загальної літератури, зокрема в Німеччині?

   «Я переконана, що література для дітей та юнацтва в Німеччині, як і скрізь у світі, поки що сприймається переважно як молодша сестра «дорослої» літератури та лише невелика кількість людей сприймають її серйозно. Ця моя думка засновується на власному досвіді у цій сфері, на розмовах із літературознавцями та колегами. Звичайно, не можна заперечувати той факт, що нині вона вже більш яскраво обговорюється та відіграє важливішу роль у суспільстві, а ніж раніше, проте цього ще відверто замало.

     Якщо ж розглядати сучасний книжковий ринок, то для нього сьогодні дитяча література є важливим сегментом, оскільки займає левову долю представленої продукції. Та попри це, представлена лише у невеликій кількості спеціалізованих періодичних видань. Як наслідок, активно рецензується доросла література, в той час як дитяча залишається осторонь. І я переконана, що це погана тенденція, тому що якщо про дитячі книги не читають дорослі, то і діти не будуть їх читати.

     Підсумовуючи, можу лише констатувати той факт, що література для дітей та юнацтва однозначно не сприймається на рівних із дорослою літературою».

      Свою першу книгу Ви опублікували 30 років тому. Скажіть, які зміни в парадигмі літератури для дітей мали місце у цей період? Чи змінилися пріоритети та цілі літератури для юних читачів?

    «Коли моя перша книга вийшла в світ, саме був період реалістичної літератури, зокрема психологічного роману для дітей і підлітків. Його генезис і попит було зумовлено тодішньою ситуацією у суспільстві, новими суспільними віяннями, що ми, письменники, намагалися відобразити у романах і, на мою думку, лише в середині 90-х ХХ ст. відбулося перепрофілювання в сторону фентезі. Взагалі переповнення книжкового ринку фантастичною літературою — це міжнародний феномен і стосується не лише Німеччини. Свідченням цьому є той факт, що в 90-ті рр. з'являється багато перекладної фантастичної літератури з усього світу. І не дивлячись на те, що вже понад 10 років мова йде про новий вектор в розвитку літератури для дітей та юнацтва, до тепер цього так і не відбулося. Зараз, якщо проаналізувати книжковий ринок, ви помітите, що основний сегмент належить фентезі. Також поширення набувають книги для наймолодших читачів. І поки я не бачу цьому кінця.

      Що нині також активно продукується — це так звана книга для початківців. Вона займає великий відсоток друкованої книжкової продукції, адресованої юному читачеві. Проте, я вважаю, що її не варто розглядати об’єктом справжнього читання. Так, зараз багато видавництв пропонують численні серії цих книг для різних вікових рівнів: від найпростіших текстів до складніших і об’ємніших. Їх масовість на книжковому ринку пояснюється попитом: батьки прагнуть, щоб їхні діти читали, тому купують. Проте, на мою думку, ці книги варто розглядати амбівалентно: з однієї сторони, книги дуже прості та з невеликим вмістом тексту, що спонукає дитину до читання та підбадьорює її. З іншої, можливості автора дуже обмежені — регламентування кількості знаків у рядку, уникнення складних і довгих речень, контроль кількості слів на сторінці — це зумовлює виникнення інших по якості та змісту книг, ніж коли автор не обмежений у своїй творчості. Крім того, я боюся, що ця зумовлена попитом тенденція призводить до виникнення численної кількості занадто нудних книг. Це запускає зворотній процес: дитина починає читати — і втрачає інтерес до читання взагалі. Така моя позиція".

    Ви автор понад 120 книг для дітей та юнацтва, спробували себе в різних жанрах і для різних вікових категорій. Чи має, на Вашу думку, реалістична література переваги над фантастичною?

     «Це доволі складне і провокаційне питання, крім того воно напряму пов'язане з розумінням реалізму в літературі для дітей і юнацтва. Якщо подати зовсім просте тлумачення, то реалістичною є та література, дія якої відбувається у реалістичному світі. Проте в мене є своє бачення цього явища: це не лише ті книги, які висвітлюють реальні суспільні чи психологічні проблеми, являють собою віддзеркалення дитячих буднів і відтворення реалістичної дійсності, але й ті, події яких розгортаються в межах «фантастичних куліс», проте охоплюють те саме коло проблем, що і реалістичні, але художній світ не заганяється в обмежені рамки дійсності. В такому випадку можна говорити про реалістичні тексти з фантастичним художнім світом.

     Взагалі-то я не маю нічого проти і самої фантастичної літератури. Але на мою думку, вона не зосереджується на проблемах дітей і підлітків. Я порівнюю її з фільмами, оскільки в них на першому місці дія, яка вибудовує героя, тоді як у реалістичній літературі першість належить героєві, а дія «підлаштовується» під нього. На мою думку, схожий принцип використовується і в фантастичній літературі, вона орієнтується в першу чергу на динамічний сюжет, а не на героя. Саме через таку свою позицію я намагаюся орієнтуватися на реалістичну книгу. Не впевнена, що я чітко пояснити своє бачення, але...» (Сміється)

   Перша половина Вашої творчості (до 2000 р.) критиками умовно називається реалістичною. В цей час з'являється багато романів, які зображують реальні будні дітей з зануренням у внутрішній світ дитини. Що стало причиною того, що після 2000 року Ви звернулися більше до фантастичної літератури?

    «Я не знаю як в Україні, але в Німеччині читання втрачає свою актуальність. Через широке поширення телебачення та Інтернету стає все важче зацікавити юного читача книгою. Одним із моїх завдань як письменниці я бачу привернення уваги дитини до читання. Я ще й досі переконана, що книги можуть дати юній особистості значно більше, ніж Інтернет. Проте діти неохоче обирають серйозну літературу для самостійного читання. Якщо запитати в дитини, якою повинна бути книга, відповідь звучатиме: “Веселою і захоплюючою”. Тому мені довелося відійти трішки від свого стилю, орієнтуючись на пріоритети читання юного читача.

     Не секрет, що діти охоче обирають розважальні, пригодницькі книги. Тому я намагаюсь поєднувати реальність із однієї сторони, та динамічність і пригоди — з іншої, щоб таким чином спонукати дітей до читання. Проте, я намагаюся також писати так, щоб книги були психологічно орієнтовані, відверто кажучи, я не можу інакше.

    З Вашого досвіду, більше зусиль вимагає зображення реального життя дитини чи створення фантастичного світу? Чому?

     «Відразу зазначу, що це залежить від людини. Для мене легше писати реалістичні тексти. Але я знаю колег, які дотримуються іншої думки. Приміром Корнелія Функе завжди пише історії, які відбуваються у фантастичних світах. У моєму випадку, це не так просто. Я повинна все розпланувати, створити цей світ у голові. Проте Корнелія каже, що вона просто пише і світ створюється сам, вона пояснює це тим, що коли була дитиною, читала переважно фантастичні історії. Я ж ні, мене вони зовсім не цікавили. Я обирала реалістичні книги або з фантастичними елементами в реалістичному світі, але не фантастичні. Наприклад, я декілька разів безуспішно починала читати книгу “Повелитель перснів”, від якої весь світ був у захваті, а я вважала її просто нудною. Отже, це залежить від людини.

     Проте мене цікавить також відтворення реальності в книзі для дитини. Я думаю, що коли я описую щось, що має стосунок до реальності та відбувається в ній, це впливає і на героя, і на читача. Я не заперечую, що в фантастичній історії також можна зобразити героя реалістично, проте світ, в якому він діє, стирає всі маркери реальності. І взагалі, коли описуєш реальний світ, чітко знаєш як він виглядає. Коли ж описуєш фантастичний, потрібно концентруватися навіть на таких простих речах як запахи і звуки. Комусь подобається це, а я живу і вивчаю реальність, тому для мене написання реалістичної книги в тисячу раз цікавіше».

      Яка роль, на Вашу думку, відводиться сучасній реалістичній літературі для дітей?

     «Спочатку я б хотіла торкнутися питання, яку роль взагалі грає читання в житті. Я думаю, що в сучасному світі читають набагато менше, ніж раніше. Якщо виходити з того, якою є реакція читачів різної вікової категорії на мої книги, то підлітки, на відміну від дітей, однаково добре читають як серйозну реалістичну, так і фантастичну літературу. Я пояснюю це тим, що їм вже частково знайомі проблеми дорослого життя і вони шукають можливості їх рішення. З дітьми інакше — вони надають перевагу тим книгам, що роблять їх щасливішими. Вони цікавляться захоплюючими, насиченими подіями сюжетами, а це більше притаманно фантастичній літературі. Зрозуміло, що реалістичні історії є більш серйозними, але я дотримуюся думки, що саме вони допомагають дитині подолати певні психологічні бар’єри. Тому часто звертаюся до реалістичної прози для дітей. В мене є серія книг, яка відтворює будні дітей із Медлевінгеру (вигаданий авторкою квартал із новобудов — О. Є). Події відбуваються в самій звичайній дитячій реальності, в книзі нема динамічного сюжету, тільки будні. Крім того, там описуються типові проблеми, які постають перед кожною дитиною (наприклад, мій найкращий друг грається з кимось іншим чи щось подібне), але ці книги неймовірно-неймовірно добре читаються.

     Секрет такого успіху я вбачаю в тому, що одним із завдань автора є створення такої художньої дійсності, під час проживання якої читач-дитина почуватиме себе спокійно. Я не вимагаю цього від кожної книги для дитини, але для мене особисто це важлива умова. Підтвердженням слугують величезна кількість листів від читачів із проханням написати продовження. А ця серія вже й так нараховує 10 книг.

     Одним з підвидів реалістичного роману для дітей є психологічний роман. Ви є одним з найяскравіших представників цього підвиду реалістичного роману в Німеччині. Більшість дослідників вважають, що саме цей роман максимально наближений до дорослої літератури. Чи погоджуєтеся Ви з цією думкою?

     «Я думаю, що це стосується не кожного психологічного роману для дітей. Так, потік свідомості як один із ключових елементів цього підвиду роману перейнятий із дорослої літератури. Але з іншого боку, всі ці прийоми, які перейняті з дорослої літератури, ускладнюють читачеві сприйняття твору. Так, дитині простіше слідкувати і сприймати романи, написанні від третьої особи. Проте, сучасні діти дорослішають доволі швидко і, крім того, їм подобається пізнавати художній світ очима героя-ровесника».

    Однією з особливостей психологічного роману для дітей є оповідь історії від першої особи (я-нарація)? Як Вам вдається так вдало відтворювати думки та внутрішній світ дитини її вустами?

   «Якби ж я сама знала відповідь на це питання! (Сміється) Я думаю, тут відіграє роль багато чинників: зрозуміло, що я сама була дитиною та маю спогади; тривалий час працювала вчителем; читала багато про дитячу психологію; взагалі, проводжу чимало часу з дітьми і зараз. Тобто, при написанні тексту я засновуюся не лише на своєму баченні, а й на теоретичному підґрунті. Проте, вважаю вирішальним і самим важливим компонентом моє власне дитинство. Я чітко пам’ятаю свої дитячі емоції і вони поглинають мене під час відтворення тієї чи іншої ситуації в книзі. Звичайно, я пишу з відстані моєї дорослості, але в самому процесі я часто повертаюся в дитинство».

     Як Ви оцінюєте сучасний стан дослідження літератури для дітей, адже це доволі нове явище як у всьому світі, так і в Німеччині зокрема.

    «За весь світ я вам сказати нічого не можу. В Німеччині ж, вважаю, цей процес доволі розвинений. Свідченням цього є Інститут дослідження літератури для дітей та юнацтва, кафедри при університетах, створення Міжнародної бібліотеки юнацької книги в Мюнхені, постійне зростання кількості дослідників у різних університетах. Але проблема полягає в тому, що література для дітей та юнацтва все ще розглядається як частина дидактики, а інститути, які функціонують при університетах, вивчають її переважно як необхідний інструмент учителя, а не як літературне явище. Проте, в порівнянні з кількістю досліджень 90-х рр. ХХ ст, зараз помітний прогрес. Раніше у Німеччині взагалі не було кафедр і тим

більше інститутів, які б досліджували особливості література для дітей та юнацтва і навіть якщо б ви хотіли її вивчати — це було неможливим, тому що така література в підготовці вчителя не відігравала жодної ролі, що я вважаю зовсім не логічним, оскільки професія вчителя передбачає викладання неповнолітнім. Я, наприклад, хотіла викладати німецьку мову та літературу для дітей, тому обрала факультет германістики. В процесі мого навчання я вивчала курс літературознавства, який базувався на творчості великих письменників таких як Й. Гете і Т. Манн, що я вважаю чудовим, але з власного досвіду скажу, що цього дійсно не досить, щоб працювати з дітьми.

    На завершення підсумую, що зараз помітні позитивні зміни в дослідженні літератури для дітей та юнацтва і їй приділяється багато уваги в наукових установах і не тільки».

    Ви є не лише автором літератури для дітей, а й літературознавцем. Як це допомагає чи навпаки заважає при написання Вами твору?

     (Сміється) «Можу сказати напевне, що це допомагає в житті, оскільки у мене трішки інший погляд на літературу для дітей та юнацтва, а ніж у моїх колег. Проте сам процес написання книги не потребує детальних знань літературознавчої теорії. Звичайно, я орієнтуюся на загальні категорії та принципи, в моїй уяві існує модель, відповідно до якої я коригую свої тексти. І так, я охоче експериментую з літературою для дітей, використовуючи ті літературні прийоми і структури, які я знаю. Але я б сказала, що причиною є скоріше мій власний читацький досвід, а ніж теоретичні пізнання, отриманні під час навчання».

     Чи знайомі ви з якимись творами чи авторами української літератури для дітей?

   «Ні, зовсім ні. І поки Ви озвучували це питання, я думала, чи знаю я взагалі якісь переклади на німецьку з української… Можливо, в колишній Німецькій Демократичній Республіці перекладалася література з тепер вже пострадянського простору, але відверто скажу, я не зустрічала. Щодо сучасних перекладів у Німеччині, то найбільша частка перекладів припадає з англійської мови та мов скандинавських країн, зараз також збільшується кількість перекладів з французької, проте інші країни в нас представлені доволі рідко. Хоча я б із задоволення почитала щось перекладене з української».

    Українською мовою нині перекладено Ваші книги «Скогландія» та «Медлевінгери». Які з Ваших книг Ви б порекомендували перекласти наступними?

    «Якщо говорити про мої особисті вподобання — то це реалістична проза. Але книжковий ринок так не працює. Він орієнтується на попит: у деяких країнах зараз дійсно більше популярна реалістична література, проте в переважній більшості охоче читають, а отже і перекладають фантастичну. Тому якби Ви були видавцем книг із України і запитали б мене, що я раджу, я би обрала ті, що добре продаються в нас, а це фантастичні. Такі правила книжкового ринку».

     Дуже дякую за сердечну розмову, пані Бойє! Успіхів Вам у Вашій подальшій творчості і до зустрічі!

Ольга Єнальєва,
аспірант Чорноморського національного університету ім. Петра Могили
(м.  Гамбург, Німеччина).